WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Метафора - чинник розвитку творчості у старшокласників - Реферат

Метафора - чинник розвитку творчості у старшокласників - Реферат

лінію. Станіславський, наприклад, вимагав, щоб розповідаючи про щось, виконавець не пробовкував слова тексту, а уважно слідкував за своїми баченнями, оскільки із них "... створюється ніби безперервна кінострічка, яка безупинно пропускається на екрані нашого внутрішнього бачення і керує нами поки ми говоримо". Сильна і свіжа метафора розкриває учням справжнє "Я" поетеси, її особливе людське і поетичне зачарування природою.
Учениця Т. (9 кл.) говорить: "Дуже гарно поетеса малює картину неба під час грози "Над світом білим, світом білим хтось всі спіралі перегрів. А хмари бігли і спотикалися об грім". Відчуваю сильний вітер, який гонить небесні хмари і в них бачу різні істоти, природу бо хмаринки об'єднуються в різні комбінації. Люблю дивитися на такі хмаринки і уявляти різні образи". Учениця не лише вникає в текст художнього образу, але й розширює його. З великою силою естетично переживає художню досконалість твору, багатство і красу рідної мови.
Висуваючи в якості основного критерію ступінь виразності вибраних деталей, а не їх кількість (на жаль, в школі ще має місце переконання, що тільки значна кількість деталей, порівнянь, метафор свідчать про багатство уяви учня, його творчі здібності), ми виховували в учнів прагнення шукати точну і все визначаючу деталь. Тому працюючи над текстом, ми вимагали, щоб учень не ганявся за великою кількістю порівнянь, метафор, епітетів, а турбувався про їх точність і виразність, задумувався над синонімами, над формами слів, вибирав із них ті, які повніше і правильніше відображають його думку, виражають його почуття. В словесній тканині зорові образи, як правило, даються нерозривно з слуховими, нюховими. Створюючи образ, засобами слова, учні, якщо справді перед ними жваво виникає картина, нерозривно відтворюють все разом: і те, що бачать, і те, що чують, і те, що відчувають. Ось як учениця К. (9 кл.) змалювала словом картину вечора за твором О.Олеся "Циган-вечір": "Мені дуже подобається, як поет говорить про вечір. Ніби це жива людина: "В золотій смушевій шапці циган-вечір сходив з гір, ніс він ніченці-циганці з срібла кований набір". Тут ознаки живого предмета переносяться на неживий. Тут те, що властиве лише людям. Ніченька-циганка вже його чекала: "У долині, у гаю, ніжним гребенем чесала чорну кісоньку свою". Ці слова поета дають простір моїй уяві, моїм почуттям. Сильне хвилювання виникає в душі моїй при читанні цього вірша". А учениця Н. (9 кл.) доповнює сказане: "Поет змальовує явища природи ніби вони живі. Але не може "ніченька кісоньку чесати, вечір шапку знімати, цілувати ніченьку". О.Олесь максимально наближує явища природи до людини. Тому і справді в моїй уяві виникає така картина: вечір ніби парубок обіймає чорняву дівчину, цілує її, дарує подарунки, вечір - дуже вихована людина, бо він кланяється дівчині, знімає шапку".
В одухотвореній метафорі ознаки живого предмета переносяться на неживий. Ось чому деякі учні не лише сьомих-восьмих класів, але й дев'ятих, читаючи цей твір, не зрозуміли його змісту. Так учень Р. (9кл.) говорить: "Якийсь набір фраз, який зовсім не зв'язаний між собою. Отже все це не викликає у мене ніяких думок". Учень не "бачить", не розуміє метафоричного образу. Щоб він "побачив" картину намальовану автором, він повинен не стрімголов "подивитись" і пройти мимо або по-діловому розібрати її, треба, щоб споглядальна картина викликала в учня естетичні переживання, збудила емоції, мобілізувала життєвий досвід. Поет правильно зауважує: "Хто це скаже? Хто це знає? І дає відповідь: "Тільки той, хто ходить в гай", "Хто в огні, як я палає, хто закоханий украй".
По суті, одухотворення - це закон, специфіка поетичного зображення дійсності, а не просто окремий прийом. В школі вчителі української літератури часто говорять про одухотворення при аналізі поетичних творів. Це наближає до учнів неживий світ. Предмети і явища світу, в такому випадку, стають зрозумілішими цікавішими для них. Бо ми знаємо, що для людини в мистецтві цікаво перш за все те, що прямо або непрямо зв'язано з нею самою.
На практиці доводиться чути, як учитель намагається зробити учневі приблизно такі вказівки: "Читайте бодро", "Читайте весело", "Посумуйте трошки разом з автором", "Читайте з почуттям". Подібна спроба механічно викликати те або інше почуття призводить до негативних результатів. Учні читають фальшиво, перекручують естетичну суть твору, не можуть передати свої "бачення", душевні переживання. Сприймають твір як набір фраз, які не викликають ніяких думок.
Потенційно будь-яка метафора містить в собі "море простору". І в цьому одне із джерел сили її художнього впливу. І.Франко пише: "Світ дрімає. Блідолиций місяць задрімав над ним". В цьому вірші в метафоричному значенні виступають слова "світ дрімає", "задрімав". В чому їх переносний, глибокий смисл? У цьому образі учні відчувають відразу, ніби несвідомо, спокій. Але не автоматично, а в результаті швидкого включення їхньої уяви. Так будь-яка метафора робить учнів активними читачами, творцями; вона заставляє самостійно, по-своєму, власними очима "побачити" те, що малює поет. Проте читацька свобода в сприйманні метафори не означає свавілля. "Світ дрімає" може уявлятися учням більш або менш яскраво, конкретно, в більшій або меншій мірі піднесеним, легким і т.д. Так учень С. (8 кл.) говорить: "Світ дрімає. Блідолиций місяць задрімав над ним. Тихо спить втомлена земля. Лиш де-не-де часом трісне гілка, пробіжить сіренька мишка. Уві сні інколи глухо застогне дерево, мабуть, йому щось наснилося. Раптом між кронами дерев щось засвітилося. Це ранковий промінчик сонця, відірвавшись від могутнього світила залетів у ліс. День постукав у дубові лісові двері, а дзвінке цвірікання пташок радісно запитало: "Хто там?"
А учень В. (9 кл.) створив таку картину: "Світ дрімає. І весь люд спочиває. Та ось перші сонячні промені прорізали темряву і світ просипається, наповнюється духмяними ранніми пахощами квітів. Все пробуджується: і квіти, і трави, і звірі, і люди. Місяць теж прокинувся і тихенько спускається з неба". Учні розуміють метафору, бачать в ній образ тоді, коли слідом за художником слова і в указаному ним напрямку підмічають подібність у явищах: самостійно придумують метафори: "Місяць прокинувся, спускається з неба". У цих висловлюваннях учнів ніби заново відкриваються, зближуються один з одним, різні явища світу: світ дрімає і люди дрімають, сходить сонце, все навкруги пробуджується. Предмети і явища світу в метафорі приєднуються один до одного, а сам світ, дякуючи цьому сприймається учнями як внутрішньоєдиний, цільний.
Таким чином, метафора - це не просто стилістична фігура, це -світосприймання. Справжнє художнє світосприймання, бо воно кормить художню творчість. Метафоричне мислення - не тільки цільне мислення але й економне. Метафора, говорив академік А.Потебня, дає нам можливість "замінювати масу різноманітних думок відносно невеликимирозумовими величинами". А Юрій Олеша одного разу записав: "Сьогодні скорочено, в художніх образах я побачив у сні все своє життя". Мислити образами, зокрема метафорами, - це означає мислити зжато, об'ємно і творчо.
Loading...

 
 

Цікаве