WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Поетика Віри Китайгородської (кваліфікаційна робота) - Реферат

Поетика Віри Китайгородської (кваліфікаційна робота) - Реферат

уособленням. Даний вид тропа поетеса використовує для підкреслення різноманітності живого світу "на городі", для привертання уваги читача на різнобарвності, яка домінує влітку у природі:
Петрів батіг підганяє джмелів на медунку,
медунка збирає на сонці солодку піну,
за дзвеніли дзвони в цілунку,
вихлопнуло із покосів сіно (1,29)
У вірші "Народження" спостерігаємо процес появи на світ ліричного твору. Китайгородська з допомогою уособлення наблизила свою розповідь до казки:
Думки дві
на шпачах бються
то весела стане вище
і сумну засліпить блиском,
то сумна затьмарить першу,
надриваючись сама…
Довго так вони змагались.
І знесилені та горді
Не покинули двобою,
Аж поки проткнули лезом одну і упали.
А на їхнім руйновищі
Ворухнулось щось живе (1,4)
Фіксуємо уособлення та персоніфікацію у таких висловах: "дзенькнула зірка у браму", "Україна крила підняла", тихий вечір у траві бере собі весну у жони", "зима загрібає жар руками", "стоїть весна роздута в кожусі", "весняна примха пускає на морозі квіти", "тернота лісова плете вінчики", "осінь вересень із гаю не пустив", "в пітьмі пливе душа моя і сміх мені ладнає грати", "на вишняку листки збираються у зграю і через літо відлітають", "час умів квітки писати серед гаю, кукурудзі мив росою коси, умів дощем сміятися у осінь, міняти на деревах кольори", "купала ніг моє село у м'яті, вітри зливали роси на дахах", "колише перепел рідню" та інші, не менш цікаві та оригінальні за змістом та будовою.
Для підкреслення якоїсь ознаки, надання зображуваному виняткової виразності, з метою виявлення емоційності, загостреності, захоплення поетеса використовує гіпербулу.
Наприклад:
і квіти, як непрошені зухвальці
каінну площу випили до дна (1,7)
У вірші "Хто вигадав, що дике сіно" поетеса дуже емоційно описує захоплення природою ліричної героїні:
І ні кінця мені, ні краю
у цій траві у цій воді (1,11)
У вірші "Антифрески" для підкреслення різноманітності, бурхливості зелені поетеса каже:
Забризкала півнеба матіола -
І другу половину дістає (2,21)
чи у цьому ж вірші:
Уже зірвала береги люцерна
І поминула Тихий океан (2,21)
У збірці "Сонце вночі" знаходимо ще два вірші "Мамі" та "До життя", - в яких слово океан служить гіперболізуючим засобом:
Там стоїть моя тендітна мама,
А за нею - цвіту океан (2,18)
О, я була сама
Радості океаном (2,30)
В. Китайгородська використовує також протилежний гіперболі вид тропу - літоту, як засіб вияву ніжності й любові. У зв'язку з цим фіксуємо такі слова: "пелюсточок", "краплиночки", "серденько", "Іванко", "любчик", "мачкове зеренце", "маленькі", "легенькі", "виноградиняточко" "пташиняточко". Бачимо, що літота виражається на морфемному рівні мови, тобто з допомогою зменшено-пестливих суфіксів -еньк-, -есеньк-, -очк-, -к-, -чик-, -ену-. А у словах пташеняточко, винограденяточко, навіть помічаємо особливі суфікси -точк-, які надають слову особливої експресії.
У вірші "Вони - раби земні і Божі" авторка веде мову про "Нардепе", а саме про його шлях "раба земного й Божого" до "Олімпу". Коли депутат у "дар прийме Олімп", він починає гордо і зверхньо дивитися на свій "рід", тобто народ ("своємоу роду в нагороду кидає на сіль і хліб"). В. Китайгородська використовує літоту "мурашиний вертет" з метою підкреслення різниці, яка виникає між "Нардепом" і народом
Використовуючи один із засобів увиразнення поетичного мовлення, заснований на кількісному зіставленні предметів та явищ, - синекдоху, авторка у вірші "Колядка для моїх земляків" говорить про всіх жителів краю як про одне ціле, неподільне, називає одним словом - "Буковина".
Розвидняється ніч, нахиляється світ,
Пригортає мою Буковину (2,7).
У вірші "Гостини" Китайгородська вдається до заміни множини одниною з метою підкреслення того, що пісня легкоспівається, запам'ятовується, увага швидко переключається зі сприйняття одних образів пісні до інших наступного твору. Пісень в українського народу багато, тому "марсіяни" мають що "переймати":
Щиру пісню перейняти
в любки на весіллю (1,15).
До ідентичного (попередньому) прийому вдається поетеса у вірші "Втішна думко":
Втішна думко, не ховайся
За сумну похилу іву,
Я тебе в саду веснянім
Посадила при дощі (2,35).
Звичайно ж, лірична героїня "садила" не одну думку, а цілий задум якогось твору чи теми.
У цьому ж вірші зустрічаємо вираз "умивайся цвітом, / Сим пелюстям білим". Слово пелюстям, на нашу думку, утворене за аналогією до слова цвітом саме у вживанні категорії числа. І одне, і друге називають збірне поняття.
Цікавим також є слово бджолиння, яке означає збірне поняття бджоли:
Ця гілка нині одцвіте,
А я не вмію малювати
Оте бджолиння золоте,
Що вийшло вишні цілувати (1,34).
З погляду лексики слово бджолиння, як і пелюстя, можемо назвати авторським неологізмом.
Знаходимо у творах В. Китайгородської і символ - "умовне означення якогось явища або поняття іншим на основі подібності з метою стисло і яскраво передати певну ідею" (12,381). У вірші "Не стало чогось" йде мова про осінь. Саме вона у творі символізує відліт "журавлів" - років:
Чиїсь роки збиралися у зграю,
І не хотіли, та прийшла пора (1,40).
"Свіча" у вірші "Се вже та пора" символізує незворотній плин часу:
І прозору льодяну свічу
Нам уже ніколи не тримати (2,40).
Чорний колір у циклі "Фрагменти озвученого кіносценарію" "З голосу війни", як і в народній творчості, означає журбу, горе, нещастя. Поетеса називає вибух "чорним", бо він приносить смерть, сльози.
Лиш скрипнула хвіртка,
Як чорна ворона…
У білої тітки -
Чорна похоронка (1,24).
У вірші "Канадці українського походження в музеї Ю. Федьковича" В. Китайгородська використовує символ, створений Богданом Лепким (вірш "Чуєш, брате мій"),журавлі. Він означає українських емігрантів:
Журавлики, журавлі,
де літали ви малі,
та од рідної землі,
сиве пір'я на крилі (1,270.
Поетеса вдається і до своєрідних художніх засобів, зокрема до алітерації. "Найдовший день. Найменша ніч мізерна". Часте використання у побудові слів літери н підкреслює чергування дня і ночі; ці приголосні звучать, наче стрілки годинника, що відбивають секунди, хвилини, години.
Мені так за голосом тим банно,
дощ іде на нього, не стає.
Може, то переказала мама,
Що вже літо кінчилось моє (1,22) -
бачимо, що часте вживання літери о (асонанс) надає віршеві сумного звучання.
Часте повторення літер і та а у вірші емоційно впливає на читача, підкреслює біль при виконанні жахливої дії:
Лиш місяць у хмарі
і голуби у парі,
а Іванку випікають
оченята карі (1,24).
Для того, щоб виділити щось важливе в зображуваному предметі, письменники не тільки добирають відповідні слова, а й певним чином сполучають їх у реченнях, використовуючи різні засоби поетичного синтаксису.
Для надання вислову нового відтінку автор використовує засіб перестановки слів у реченні. Це також сприяє їх увиразненню. Така фігура поетичного синтаксису називається іневерсією
Думки дві НА шпагах б'ються (1,14).
Зміна місць підмета і присудка
Loading...

 
 

Цікаве