WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Поет, культуролог і дослідник літератури – Яр Славутич - Реферат

Поет, культуролог і дослідник літератури – Яр Славутич - Реферат

амплуа поета.
Нариси загалом характеризуються єдністю композиційної канви. Спочатку подається творчий профіль митця, визначається його місце й значення в українському художньому русі першої половини ХХ століття. У стислому вигляді обов'язково окреслюється біографічна фабула письменника, у якій вичленовуються драматичні перипетії його долі (тиску з боку влади, міра й форма репресованості). Розвідки містять стислий опис творчості й досліджень, присвячених поетові. Встановлюються мистецькі зв'язки, особистісні паралелі, різноманітні художні проекції.
Основне місце у розвідках Яра Славутича відведено художнім і культурологічним спостереженням. Виділяються провідні мотиви, образи кожного з обраних для аналізу поетів, лаконічно характеризуються його творча манера, стиле- відмінні ознаки. Стисло оцінюються окремі твори й збірки поета. Особливу увагу дослідник приділяє виданню книжок, поезій українських митців за кордоном, розвитку україністики за межами України, підкреслюючи, як у культурному процесі діаспори зберігалася пам'ять про репресованих митців.
Характеристика творчої спадщини поетів є пунктирною, до певної міри оглядовою, подекуди схематичною, однак зауважу, що Яр Славутич свідомо прагнув цієї пунктирності. Своє дослідницьке завдання він передусім убачав у тому, щоб подати не розлоге монографічне обстеження окремих письменницьких постатей, а стислу монографію поетичної доби кінця ХІХ - першої половини ХХ століття. Доба ж висловлює себе у конкретних яскравих митцях, зокрема, як пише науковець у "Розстріляній музі", через постаті "першого українського класициста" М.Зерова, "одного із наших найперших модерністів" М.Вороного, "правдивого символіста" Д.Загула, "надзвичайно вишуканого поета… і теоретика літератури" М.Йогансена та ін. Загальний образ "української музи" складається з рис, специфіки кожного з виокремлених митців.
Дослідницький метод Яра Славутича на матеріалі "Розстріляної музи" перебуває в амплітуді між послідовним соціологізмом і класичним естетизмом. Його метод у цьому дослідженні не становить наукову однорідність, органічний сплав або синтез. Дослідник постійно переходить від елементів соціологічного аналізу до "вкраплень" естетичного підходу, чергуючи рядки виваженого академізму з публіцистичними оцінками й інтонаціями. Нерідко він захоплюється узагальненнями й думками соціального плану й розглядає форму літературознавчого шкіцу як засіб боротьби з офіційним радянським літературознавством (хоча й важко називати літературознавством те, що на аксіологічному, фундаментальному рівні фактично відкидало реальні знання про складність літературного процесу).
Цікаво спостерігати, як суто соціологічне мислення знаходить своє втілення й на діаспорному літературознавчому ґрунті. Елементи соціологізму Яра Славутича є відбитком макроконфліктності на світоглядно-концептуальному рівні, яка притаманна ХХ століттю від його початку і до середини 80-х років - до Горбачового приєднання Сходу до Заходу. Одна з основних позицій інтелектуала протягом майже всього ХХ століття - опозиція, що є не відходом від соціомислення, а його поширеним різновидом. Митцю, науковцю не вдалося сягнути духовної незалежності від оточуючої реальності. Соціокультура (у широкому смислі) ставала логічним чинником, наслідком художнього й наукового розвитку.
Зі стильових прийомів, що їх активно використовує професор Альбертського університету (Канада), відзначу прийом фактичного й емоційного контрасту, як раз і озвученого нотами внутрішньої опозиційності, інтонаціями публіцистичності в інтерпретації долі митця. Так, у розвідці про М.Драй-Хмару він пише: "Сумирну людину, вченого, автора ніжних ліричних поезій заслали на каторжну працю - рубати ліс на дрова десь на Далекому Сході". Дослідник постійно наголошує на гуманістичному змісті в художній діяльності письменника й абсурдній невмотивованості тих репресивних заходів, що застосовувалися щодо нього з боку пануючої влади. Категорія абсурду рефреном проходить крізь усю книжку "Розстріляна муза".
Яр Славутич прагне стислості й сконденсованості у визначеннях і науково-оповідній формі. Його цікавлять лише основні творчі амплуа митця. Він уникає розгорнутого аналізу окремих творів або всієї творчості й окреслює образ української "розстріляної музи". Вчений навмисно зосереджується на мозаїці імен для того, щобсформулювати постать художника як наукову проблему. Він спрямовує свій погляд на загальну художню динаміку для того, щоб наступні дослідники сповідували персоноцентричне розуміння літературного руху перших десятиліть ХХ століття.
"Розстріляна муза" - це перспективна програма (довгострокова, довгоактуальна) нових літературознавчих досліджень, це пріоритетний напрямок філологічного пошуку й здобутків. Яр Славутич не тільки сам іде новою дорогою, але й намагається прокласти її для інших, для наступних генерацій. Свою книжку він оцінює як початок ретельного аналізу української Ренесансної мистецької доби. На такий умовивід наштовхують окремі його вислови, якими він торкається складних або невисвітлених аспектів у діяльності майстрів художнього слова. Наприклад, він пише: "Про Кримського-мовознавця можна б написати велику монографію". Це вже ідея-теза на майбутнє, окреслення нових наукових завдань. Або, коли дослідник відзначає наявність у М.Чернявського "робітничої тематики", то, маючи її на увазі, висловлює таку перспективну думку: "Можна б говорити про споріднення з прозовою творчістю І.Франка". Таким поворотом він пропонує для розгляду нову паралель - Чернявський і Франко.
Праця Яра Славутича, створена на широкому історико-літературному фактажному матеріалі, своїм головним завданням має перспективну проекцію. Це книжка-програма; вона містить вихідний науковий матеріал і передбачає всебічне, багатоаспектне продовження студій українського не лише поетичного, але й художнього слова під кутом зору різних філологічних дисциплін.
Інтерес викликає стиль Яра Славутича, поданий у цьому дослідженні. Чіткий, карбований, розповідний, з численними фактичними подробицями, з нахилом до літературознавчих формул, він активно сприяє формуванню портретного масштабу тих українських митців, про яких розповідається у компактних нарисах.
Тяжіння до структурованості у книжці витримано до кінця. Невеликі за обсягом "Підсумки" та короткий "Епілог" завершують "Розстріляну музу" на науковій та експресивній ноті.
Стислість "Підсумків" є органічним завершенням стилю книжки. У них зведено авторські узагальнення про розвиток української поезії "протягом усієї історії української літератури", авторську версію динаміки українського поетичного слова, яка відзначається вмотивованістю й сучасністю.
"Епілог", як і "Пролог", - це віршована частина дослідження. Написано її у Філадельфії 1952 року. Стиль "Епілогу" наближений до реквієму. Реквієму за страченими поетами. З усіма жанроутворюючими ознаками - урочистою і мінорною патетикою, панахидністю звучання, карбованою відточеністю фрази. В "Епілозі" поет і науковець пророкує повернення усіх страчених і викреслених поетичних імен до лона національної художньої та духовної культури, завершуючи його рядками:
Висока слава щасних днів
Про вас ніколи не забуде!
Літературографічні дослідження Яра Славутича - українського професора з канадського університету - нагадують археологічний пошук. Вони засновані на своєрідних літературознавчих розкопках - виявленні маловідомих фактів з розвою письменника, митця, художньо-образного процесу. Акуратним пензлем археолога-дослідника Яр Славутич відшукує цікаве, непересічне ім'я, розчищує неточні, а то й некоректні нашарування на ньому, описує його і фіксує в розмаїтті художньо-мистецького руху. І це також одна з функцій літературознавства - знаходити вічне в минулому, вічне в художньому, вічне в яскравій та складній палітрі мистецтва.
Loading...

 
 

Цікаве