WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Поет Арон Копштейн - Реферат

Поет Арон Копштейн - Реферат

аналізувати, а тим більше заперечувати. Його позиція - це тотожність тим світлим, оптимістичним фарбам, сценам, які він спостерігає. Ліричний герой вірить у те, що світ влаштований саме так, як він його бачить, сприймає, відчуває, що світ не може бути іншим, що усюди панують добро і краса.
У поезії "Як і завжди, цвітіння врочисто…" ліричний герой А.Копштейна однозначно стверджує:
Значить, вірити можна і треба,
Що за містом - широкі поля,
Що земля обернулась на небо,
А над небом - ізнову земля.
Він вірить у правильність того світоустрою, суспільства, у якому живе. І ця правильність для нього є непохитною, ознакою гармонії, синонімом істини. Йому до серця ті духовні інституції, канони, якими живе він і ще багато таких, як він. Для нього є щастям жити в зрозумілому, ясному, чіткому світі:
Все розкреслене, вписане в графи,
Зрозуміле, мов перший сніг, -
з гордістю відзначає ліричний герой у поезії "Біографія осені".
Ліричний персонаж А.Копштейна вірить, що людина - це вершина природи й творець свого власного щастя, своєї долі. В ньогонемає сумнівів у тому, що людина є всесильною. Її всесилля ліричний герой пов'язує виключно зі свідомістю. Всесильна свідомість веде до всесильної волі, що спроможна подолати всі перешкоди.
Поезії Арона Копштейна притаманна неабияка вольова енергія. Настрої, поривання, думки пронизані неабияким
енергетизмом, у якому відлунюють авторські бажання, пристрасть, переконаність.
Ліричний герой Копштейна не задовольняється малим - він хоче всього: бути щасливим в особистому житті, корисним друзям, приятелям, потрібним на виробництві, військовій службі. Він прагне жити для того, щоб віддавати себе іншим, щоб розвиватися в унісон з суспільством. Він може всього, чого хоче й прагне.
Життя для ліричного поезії Арона Копштейна - це розмова зі своєю добою. Він сповідується їй у коханні, відданості, незмінності та незамінності етичних симпатій, переконань. Його духовним ідеалом є "вулиця Щорса", якою він намагається незмінно йти. Ліричний герой вірить у святість ідей революції та громадянської війни. Він вважає, що, хоча жертви були великими, вони були необхідними. Для нього без минулої крові немає сьогоднішнього та майбутнього щастя.
Ліричний герой - прихильник переустрою світу. При цьому він не замислюється над тим, чи є в цьому потреба для всього світу. Він з когорти "вічних революціонерів". Йому подобається революційний пафос, у якому зосереджено безкінечний рух. Він поділяє революційні гасла, тому що вони емоційні й не дають жити в спокої. Його душа дихає перманентною революцією, і в 30-ті роки для ліричного героя революційний процес, розпочавшись ще в позаминулому десятилітті, не припиняється. Для нього джерелом цього процесу є жовтень 1917-го.
Свідомість ліричного героя постійно осяяна непохитністю ставлення до навколишнього світу. Він переконаний, що в оточуючій реальності темні фарби можуть іти лише від темних сил, які ще зустрічаються у житті, проте вже не спроможні змінити хід історії. Він не має сумнівів, що мешкає у великій сонячній країні, як не має їх і в тому, що сонцедайність - основний і найбільший здобуток того суспільства, яке він та чимало таких, як він, будують. У другій половині 30-их років ліричний герой А.Копштейна навколо себе, навколо таких, як він, бачить переможну державу сонця, і зовсім не замислюється над тим, а чи є ця держава насправді, чи вона - романтичний фантом його наснажених уявлень. Невипадково в останній прижиттєвій збірці Копштейна уславлюється образ Сталіна і його значення для "держави сонця". Ліричний персонаж захоплюється масштабністю дій, організованістю й упорядкованістю суспільства.
…Пахнуть сосни в блакитних іголках,
Коні в таборах тепло сопуть.
І спортсмени в строкатих футболках
Стадіонами вулиць ідуть.
("Як і завжди, цвітіння врочисто…")
Ліричний герой - юна за віком особистість. Звідси її невимушений максималізм, простота висновків, органічна експресивність.
Ліричний герой - це емоційний фотограф побуденності. Він кожну дрібницю, кожен штрих своєї доби прагне опоетизувати, подати в романтичному світлі власних безпосередніх вражень. Він неначе ходить з фотоапаратом і фотографує дійсність.
Молодість - рушійна сила його натури. Вона надихає його на весняні почуття. Ліричний герой А.Копштейна проживає кожну секунду як першу та єдину. Він живе сьогоденною миттю і миттю майбутнього. Він переповнений радісними емоціями, почуттями, що надають персонажеві певної екзальтованості. У збірці "Джерело", випущеній пам'ятного 1937-го року, знаходимо характерні рядки:
Весно!
Квітень!
Юність - весно!
Рясний цвіте України!
Я пізнав твої прикмети,
Що сини твої пронесли:
Переконаність і щирість.
Повний прагнень, повний віри, -
Буду вашим я поетом,
Город, гори та долини!
("Весна" (з М.Талалаєвського))
Поет і вчений Степан Крижанівський у розвідці 1955 року писав: "Арон Копштейн був поетом-ліриком". Видається, більш влучно було б схарактеризувати А.Копштейна як поета експресій, у якого зустрічаються й суто ліричні інтонації. Очевидно, у наведеній фразі з передмови до вибраних віршів А.Копштейна приховано думку, що його основний хист висловив себе у класично ліричних поезіях. Це було б абсолютно слушно, оскільки художньо найсильніші вірші Копштейна є переважно елегійними. До них належать "Лист", "В середині місяця квітня…", "Винограду сині грона…", "Осінь" та інші, де життя поетового серця переплітається з нюансуванням душі природи.
Риси вічного мистецтва притаманні тим творам Арона Копштейна, де поет і його ліричний герой перебувають на відстані від ейфорійного соціуму, де вони живуть трепетними порухами серця, ніжними спогадами, відчуттям єдності кохання й природи.
Любов для ліричного героя пов'язана з мінорними інтонаціями. Ностальгійність почуттів до коханої, її
Loading...

 
 

Цікаве