WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Полеміка Франка з Вороним. - Реферат

Полеміка Франка з Вороним. - Реферат

робить всю підпільщину і очолює похід селян, саме його обирають керівником тепер селянської економії. Це цільний, життєвий, привабливий образ передового селянина і громадського діяча. Він весь свій час віддає на користь громаді, мріючи про майбутнє. Прокіп зустрічає смерть з великою моральною стійкістю. Гафійка - товаришка Прокопа, послідовниця Гущі, що усвідомлює всі революційні реалії. Кохала Марка, коли його заарештували, тяжко працювала і набула великого досвіду, так що Марко й не впізнав її, розповідала, що "не ті тепер люди". Вишиває червоний прапор. Марко Гуща - соціаліст, що вважає, що погромами нічого не вдієш. Відвертав селян від розгрому і знищення панського-їхнього добра. Широкі плани, які здебільшого не вдалося здійснити. Коц правдиво змальовує стихійну, розгромну боротьбу, скрізь горять пани, Хома Ґудзь закликає знищити все, що про них нагадує. Панас Кандзюба, дядько Прокопа, це колоритний образ дрібного господаря, що хотів би помститися панам, але він сам боїться помсти, тому постійно на боці сильного: після перемоги капіталізму він сам розстрілює бунтівників і вбиває Прокопа. Підпара ненавидить бідняків, клянеться вбити кожного, хто посягне на його власність. Організовує самосуд, вбиваючиСемена Мажугу, і поіменно викликає на страту Хому, Прокопа і Волика. Сюжет твору розв динамічно, епічні описи надзвичайно лаконічні, об'єктивна розповідь неодноразово переходить у невласне пряму мову, внутрішні монологи, діалоги, полілоги.
С. Єфремов. Коц почав свою літ діяльність оповіданнями в манерах старших письм: "П'ятизлотник", "На віру", "Ціпов'яз", "Для загального добра" - вплив Н-Л виявлявся не тільки в манері, а і в тій мірці, з якою він підходив до об'єкту своїх худ композицій. Ця етнографічна манера ніби стримувала його, не давала висловитися. Відтак він захопився франц натуралізмом на кшталт Мопасана. Нарешті виробив свою манеру: від укр реалізму взяв твердий певний ґрунт і прозору ясність думки, від франц натуралізму - тверезий погляд та небоязке шукання потрібної йому краси всюди, куди тільки можна зазирнути, від себе додав глибоке переймання психікою героїв, вигадливість худ образів, уміння передавати настрої та внутр переживання, бунт проти засмічення душі непотрібним, протест проти дрібної буденщини, аристократизм духа і невпинне простування до світла, до краси, до ідеалу. Спершу він був реалістом, що силкувався малювати подробиці того, що бачив навкруг, пізніше - імпресіоністом, що найбільше пильнує загального враження, не дбаючи про деталі. Спершу цікавився зовнішніми пригодами і сюжетом, пізніше - внутрішнім світом, психічними переживаннями, часто поза всяким виразним сюжетом. Таємницями творчого синтезу Коц володіє бездоганно. З однаковою увагою він дивиться і в життя, психіку людини, і в могутній процес, що відбувається в природі, і все це зводить до вищого синтезу, що виливається у Коц в розуміння краси. Як насамперед художник, він нотує, часто несвідомо, всі життєві явища - "як матеріал" ("Цвіт яблуні"), щоб потім той матеріал використати, творить картини з хвилинних вражень, затримує в душі відблиск ідеалу і таврує ганьбою те, що від нього відхиляється. Ідеал справжньої краси світить йому, але той ідеал він не може ховати в собі, він - для всіх. В "Інтермеццо" зображується власне це збирання матеріалу. Художник дивиться на безвихідне лихо соц неладу ("Ціпов'яз", "Фата моргана"), на перші зародки протесту проти нього (то саме, "Під мінаретами", "Невідомий"), на дикі спроби той протест погасити ("Він іде", "Сміх", "Персона ґрата"), на темноту людську, звірячі вчинки, хижі інстинкти, мізерне животіння, апатію, моральне непотрібство ("На віру", "В путах шайтана", "На камені", "Хо", "Лялечка", "Поєдинок", "В дорозі", "Дебют"), на боротьбу людини з людиною і з громадою ("Пе коптьор", "Для загального добра"), на справді людські вчинки, що є рідкісними ("П'ятизлотник", "Помстився") і показує це все яскравими образами , деколи ніби урваними в поспіху фразами, які творять повну картину. Одне зі своїх оповідань назвав Коц аквареллю, але так варто б було назвати багато їх, бо в них є щось від акварельних малюнків з їх лагідністю, прозорістю, масою повітря (бухання моря в "На камені", нестерпна нудьга героїні у "В путах шайтана"). Натура наскрізь артистична, Коц всюди шукав і знаходив красу, але й поза красою не цурався інших так само потрібних і законних проявів життя, не замикався у рамки мистецтва для мистецтва. Всюди шукає ту красу, витонченість, філігранність, якої сам був зразком. Він був абсолютно природним "аристократом духа", європейцем. У боротьбі проти життєвого смітника, проти "мертвого спокою калюжі", у протесті проти забруднення життя людини дрібним, непотрібним вантажем - увесь зміст літ творчості Коц. Ще й чуже горе може грати на струнах його душі.
"Тіні забутих предків" (1911) - повість, написана під впливом захоплення Гуцульщиною, величний гімн краси життя. . . Доля Івана і Марічки розкриваються в органічному зв'язку з неповторною карпатською природою, оповитою самобутніми легендами та віруваннями.
9. Художнє осмислення періоду руїни в драматичній поемі Лесі Українки "Бояриня" (літописи, Куліш, Шевченко тощо).
10. "Поезія самотності" Лесі Українки.
11. Протистояння грецького і римського світів у драматичній поемі Лесі Українки "Оргія".
Леся Українка (1971-1913) була найпослідовнішою в обстоюванні іманентних властивостей поезії, переконана в тому, що пристосувати образне мислення до реального, "фотографувати дійсність" - то приниження хисту. Дотримуючись такої позиції, вона сперечалася з і. Трушем та М. Гнаткевичем, такі думки вона висловлювала, аналізуючи "Зів'яле листя", поціновуючи збірку набагато вище, ніж всю іншу поезію Ф. Особливої гостроти набула її полеміка з Єфремовим - переконаним прихильником народницьких поглядів на мистецтво. Рішуче наполягала на необхідності боронити прапор модернизму: "се буде остання баталія, бо я не думаю скласти зброї і зректися прапора новоромантичного". Досить чітко ця ідея виведена в драматичній поемі "У пущі", в якій через опозицію Айрон-Годвінсон не лише заторкнуто традиційну для романтизму проблему протистояння митця та інертного загалу, а й зроблено крок до подолання такої популярності з погляду нової естетичної концепції (неоромантизму). "Справжній новоромантик зневажає не власне натовп, а рабський дух, і тому прагне бачити "суспільство нових особистостей"". Ще у вірші "Контра спем сперо" 18-літня Леся не лише заявила свою чітку позицію, а й сфромулювала в поетичних образах основний принцип неоромантизму - переборення опозиції реального і можливого, дійсності та ідеалу. Переборення конструктивне, завдяки загостренню волі до життя, напрузі вольових імперативів. Відтак жага героїчного чину наснажує її на другу збірку "Думи і мрії" (1899), третю
Loading...

 
 

Цікаве