WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Полеміка Франка з Вороним. - Реферат

Полеміка Франка з Вороним. - Реферат

етнографічно та дидактично закругленій стилістиці об'єктивованої оповіді та розповіді від першої особи, притаманним традиційному українському письменству, для прозаїків нової хвилі характерні творча суб'єктивність, художній інтуїтивізм, естетичний синтетизм, увага до питань філософсько-етичного плану, психологічний аналіз індивідуальних характерів, сфери підсвідомого, соціальної та масової психології тощо. Відтак з'являються нові жанрові різновиди - візії, студії, акварелі, ескізи та різноманітні стильові вияви - від імпресіонізму, експресіонізму до символізму та неонатуралізму. Зучтріч літературних поколінь на ниві українського письменства, одночасне функціонування двох визначальних типів художнього мислення (відштовхування від традицій або їх продовження та модифікація),наявність художньої творчості, закоріненої в національну етнокультуру з яскраво окресленою реалістичною тенденцією, якій вже не чужі індивідуальна рефлексія та психологізм, та художньої свідомості, панівною ознакою якої був символізм, розвинутий на ґрунті фольклоризму, що і став, по суті, новою формою романтизму - це все й визначало внутрішній "сюжет" розвитку національної прози того періоду. На зміну одновимірному потрактуванню літератури як відображення життя приходять нові рівні її розуміння - самовираження та моделювання. З одного боку, єдність людини та макросвіту (Коц), з другого - аналіз своєрідності мікросвіту (Вин), ліричний імпресіонізм, сюрреалістичні тенденції мали спільною стильовою ознакою процес символізації деталі чи фольклорного образу, що був теоретично обґрунтований Хоткевичем у полеміці з Єфремовим.
LV: "Час, коли Ніцше визначив "кризовість буття". В цей час література відмовилася від соц детермінізму і була переорієнтована на філософію людського буття. Прагнення повернення до античної гармонії світу, прагнучи знову поєднати людину і світ. Письменники експериментують із жанрами малої форми. Література межує з іншими видами мистецьва. Європейська традиція поезії в прозі. Коб, Стеф, Хоткевич. Франко виводить метафору магічної лампи. Література дає естетичну обсервацію життя. Наголос ставиться на особистісному виборі. Герой замикається на собі. Мотивація змінилася. Модна поза самотності. Право на самотність має лише творча, високодуховна людина. Народництво скомпрометувало себе. Письменники писали, щоб народ розумів, а не народ підіймали до свого рівня. Модерністична парадигма. З'являються письменники, що прагнуть вийти на євр рівень. У європі володарем думок є Ніцше. Ніцшеанкою була Коб. Людина і світ - це єдність. Життя і творчість - самодостатній процес. Орієнтація на західноєвр школу. Життя - це гра. Наша свідомість тілесна. Процес реміфологізації і античного, і біблійного. Українська література включається у загальноєвр контекст. "Ми самі себе відкрили", каже Франкло. Перекладна діяльність письменників. Драматургія: Леся, Винниченко. Пошуки нових форм призводили до синкретизму митців. Модернізм в Україні оформлюється з появою Лесі та Кобили. "
6. Друга хвиля емансипації у творчості О. Кобилянської ("Валсе Меланколік", "Некультурна")
7. Новелістика О. Кобилянської і суміжні види мистецтв ("Валсе Меланколік", "Рожі", "Імпромпто. . .
8. Неоромантична стихія в повісті "В неділю рано зілля копала".
Постать Ольги Кобилянської (1863-1942) опинилася в центрі дискусій. Розпочавши писати ще в 90-ті роки ХІХ ст, вона започаткувала в українській літературі нову, неоромантичну тенденцію. Розробляла типи й моделі індивідуального характеру, переважно жіночі ("Царівна"), відкривала зв'язки людської душі й природного середовища ("Природа"), вдавалася до імпресіоністичного нюансування людських почуттів і думок ("Valse melancolique"), сугестії й аналізу водночас, аж до полемічного переосмислення естетично-моральної проблематики філософії Ніцше ("Він і вона"). Пориваючи з народницькою тенденцією побутовізму та описовості, Коб тяжіє до творення власної індивідуальної філософії, близької до роматичної німецької натурфілософії. Актуальну в українській літературі тему землі ОК трансформувала в натуралістично-символістську драму духовності, яка протистоїть інстинктам (власності, заздрощів, "грубої" природи), хоча людина й фатально залежна від них ("Земля"). Соціальні та родові конфлікти, зіткнення доль, характерів і темпераментів письменниця узагальнює часто за допомогою біблійної символіки та міфології, своєрідного духовно-містичного забарвлення ("Ніоба", "За готар", "Думи старика"), в інших випадках намагається розгорнути неофольклорну міфологізовану прозу ("У неділю рано зілля копала"). У своїх великих прозових творах ("Через кладку", "За ситуаціями", "Апостол черні") письменниця переосмислює традиційну для української літератури виховну проблематику. Тут увага переміщується з характерів на ідеї, мотиви, які відбиваються в дзеркалі саморефлексій, спогадів, поривань героя. Тим самим українська література збагатилася новою формою психологічної повісті, відмінної від традиційної повісті-хроніки. При цьому ОК розробляє різні жанри, такі як ліричний щоденник, діалогізована оповідь ("Ніоба"), побутова історія, збагачена символікою ("Через кладку").
"L.V.: ОК - друга хвиля емансипації в Україні. Вважала себе вихованкою німецької культури. Самотність від самотності. Тема творчої особистості. Неоромантичний образ циган в "У неділю. . . ". Дві традиції подачі образу циган. Світовий мотив Офелії. Улюблена тема - емансипація жінки. ОК вважала цей твір найліпшим своїм.
С. Єфремов вважає Кобилу з усіх укр письм нового часу найближчою до модерністичних євр напрямів. Вже у перших творах "Людина" і "Царівна" виразно відбивається вплив Ніцше з його ультра-індивідуалістичною філософією, малюючи людей, переважно жіноцтво, з "тугою за краси", пориванням у високості, розуміючи їх як специфічний "аристократизм духа", що поривається залетіти від земного кудись у сферу надземного почуття та надлюдських переживань. Герої Коб хочуть вживити в себе ідеал надлюдини, "бути передовсім собі ціллю", "не дбати о загал", для них "не можуть існувати права". Надлюдина хоче ізолювати себе від громади, нехтує нею і кидає їй повний ганьби і презирства виклик; тим часом підстав для того у Коб немає, бо її герої нічим не вищі насправді від натовпу, який зневажають. Вони перейняті тим самим міщанством, що і натовп, є його породженням. Їхнє замилування красою, що нібито відрізняє їх від натовпу, набуває карикатурних форм. Типові естети, що все на світі міряють своєю міркою краси, ставлять красу на такий недосяжний п'єдестал, що вона не є вже потребою людини, а робиться абсолютним, єдиним кумиром, що вимагає знищення потреб людських. Невиразні і худ засоби Коб. Замість худ образів - самі туманні схеми. Важка, штучна мова і заплутаний стиль позбавляють твори краси, якої шукає авторка.
Loading...

 
 

Цікаве