WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → «Апостол черні» Ольги Кобилянської як зразок роману виховання в українській літературі (бакалаврська робота) - Реферат

«Апостол черні» Ольги Кобилянської як зразок роману виховання в українській літературі (бакалаврська робота) - Реферат

Якийсь час Юліан не довіряє Дорі, бо вона з роду Альбінських, а він уже пізнав вдачу цих людей: ,,Ні, Альбінським я не маю що переказувати, нехай мене залишать у супокою. Я їх не хочу знати, я їх..." [21; 209].

Але з часом і його зворушують високі прикмети душі дівчини. Маючи особливий дар бути жертовною, молода жінка в той же час геройськи відстоює право на вільний вибір супутника життя поза межами соціальної та національної приналежності. Вона рішуче відвертає намагання своїх родичів влаштувати її подружжя. А коли Альбінський виступає проти шлюбу з Юліаном Цезаревичів через те, що він українець і бідний, Дора зважується навіть піти з життя (дівчина прострелює собі руку), виявивши у такий спосіб незгоду із родинною владою. ,,Що я вчинив, навіщо цього? – говорить Альбінський, розводячи руками. – Всього я був би по Дорі сподівався, але – не цього! Така тиха і скромна!" [21; 240]. В фіналі геройство само себе винагороджує: Дора Вальде і Юліан Цезаревич побрались. Дора стає своєму чоловікові ,,справжнім товаришем душі", ,,народжена, може, і на те, щоб залагодити все, що блукало темними тінями з минулого між добрими і злими вчинками людей" [21; 188]. І найголовніше те, що вона ,,визнає за чоловіком право голови дому і сім'ї" [24; 11]. Дора спокутувала гріхи Альбінських перед українським родом Цезаревичів і своїм богоугодним життям зняла родове прокляття з роду Альбінських, чого не захотіла, або побоялася Єва. Народжений від цього шлюбу син – українець, правнук Альбінського, врешті-решт примирить ворогуючі родини.

Як бачимо, герої роману ,,Апостол черні" пройшли через випробування, визначені нами три складові частини, які притаманні жанровій природі роману виховання: дитинство, роки навчання і роки мандрів, самовизначення. І хоча вони пережили ці етапи по-різному, все ж таки знайшли своє місце як в житті, так і в суспільстві.

Висновки

Ольга Кобилянська – визначна постать в українському письменстві кінця ХІХ – початку ХХ століття. У своєму літературному оточенні в Україні вона чи не завжди здавалась ,,екзотичною", адже на відміну від інших вітчизняних письменників, оминаючи традиційний побутовізм, йшла до українства ,,європейським" шляхом. Маючи тісні зв'язки з українськими громадськими і культурними діячами, Кобилянська переймається проблемами української державності, які згодом стають центральними у її творчості. Тема патріотизму, що неодноразово порушувалась українськими письменниками, в осмисленні О. Кобилянської набуває суттєво відмінних, новаторських рис.

Ці, та ряд інших проблем письменниця порушує у своєму романі ,,Апостол черні". Шлях роману до читача, а тим більше до сучасної читацької аудиторії, був надзвичайно складним і тривалим. Історія створення цього великого епічного полотна охоплює близько двох десятиліть. Процес написання і остаточного доопрацювання авторкою тексту роману тривав орієнтовно, від часу першої світової війни і аж до виходу ,,Апостола черні" окремим виданням у 1936 році. Як свідчить епістолярій письменниці, авторка дуже відповідально і самокритично підходила до своєї праці, намагаючись подати читачам найбільш досконалий варіант роману.

Не менш складною і драматичною була й видавнича епопея ,,Апостола черні". Розпочавшись у Празі в українському еміграційному часописі ,,Нова Україна", вона одночасно простежується і в тривалому листуванні Ольги Кобилянської з радянськими видавцями, що планували надрукувати роман у харківському видавництві ,,Рух" разом з іншими творами буковинської письменниці. Це листування дає змогу розкрити політичну атмосферу боротьби з ,,інакомислієм" в радянській Україні, процес ідеологічного тиску на західноукраїнських письменників у радянських видавництвах від вимоги зректися своїх національно-патріотичних ідеалів аж до повної заборони окремих її творів як націоналістичних. Така доля спіткала О. Кобилянську та її високопатріотичний твір – роман ,,Апостол черні", який своїм ідейним змістом цілком суперечив пануючій в радянській Україні ідеології. І лише 1936 року у Львові завдяки сприянню В. Сімовича було здійснено публікацію повного тексту роману ,,Апостол черні", центральні образи якого слугували ідеалом, зразком високо духовності та справжнього патріотизму для всього українського народу.

Роману виховання притаманні такі особливості:

- елементи сюжетної структури роману (хибні погляди та помилки при виборі друзів, обранні професії, життєвих орієнтирів, розчарування в коханні, у сталих традиційних цінностях, інтелектуальні та моральні крайнощі, в яких він випробовується на міцність);

- будування сюжету на основних та неминучих моментах усього життєвого шляху героя (народження, дитинство, роки навчання, шлюб, влаштування життєвої долі, праця та справи, смерть);

- трактування людського характеру;

- еволюція особистості.

Всі ці особливості і характерні роману „Апостол черні", найбільша увага в якому зосереджується на трактуванні людського характеру й еволюції особистості.

О. Кобилянська переконана у великій виховній силі літератури, вкотре протягом творчого шляху подає в романі ,,Апостол черні" гідний для наслідування тип, образ потенційного духовного провідника Юліана Цезаревича. Більше того, пропонує модель і методи виховання гармонійної особистості, українця і європейця, чиїм ідеалом є служіння народові і Батьківщині, притаманна шляхетність почувань і вчинків, воля до звертань, а життєвими орієнтирами – моральні батьківські настанови й християнські заповіді. Такий тип людей – наслідок послідовного, вимогливого й суворо виховання і праці над собою – повинен, на думку письменниці, переважали в усіх сферах суспільного життя. Тому вона й створила свого ідеального героя, що мав би спонукати кожного підноситися на вищий щабель досконалості, різьбити свою душу, щоб засяяла красою та запалала гарячою любов'ю.

У творі письменниця розвиває громадсько-інтелектуальний тип особистості і окреслює образ ,,нового героя", Юліана Цезаревича, у характері якого індивідуалістичне начало природно і гармонійно поєднується з поняттям громадського обов'язку, що не тільки суперечить його найважливішому життєвому принципу – свободі особистості, а є невід'ємною складовою його життєвої позиції. Герою притаманна висока національна свідомість, загострене почуття особистої відповідальності за долю свого народу, нації за її духовне, політичне та економічне зростання. Він здатен на самопожертву заради громадських, національних інтересів та ідей. Отже письменниця приходить до створення своєрідного ідеалу, громадсько-політичного типу особистості, в свідомості якого зливаються воєдино морально-етичні, громадянські та національно-патріотичні цінності.

Отже, у ,,педагогічній програмі" О. Кобилянської органічно поєднуються такі риси особистості: національна свідомість аж до мислення державницькими категоріями, твердість характеру, освіченість, джентльменство, любов до своєї мови і нації. Але не забудьмо одного: у повісті йдеться про ідеального християнина, апостола черні, що сіяв христову науку. Юліан Цезаревич намагається ступити на цю ж стежку. Він студіює теологію... Але молодий і сильний, стає офіцером, апостолом меча. В такий спосіб Ольга Кобилянська досить ненав'язливо утверджує ідею української могутності. Нації вона конче потрібна – без армії не твориться історія. Отже, духовність, у якій домінує національно-історичне почуття і християнські заповіді, і – міліарна сила нації. Такою була виховна перспектива авторки роману ,,Апостол черні". Праця для наївного, але не здеморалізованого народу.

Початок літературної творчості О. Кобилянської тісно пов'язаний з ідеєю жіночої емансипації. В центрі уваги авторки – образ небезпечної інтелігентної жінки, що змагається за свою незалежність і людську гідність, за право на повноцінне, духовно багате життя. Авторка говорить про необхідність реформування жіночого виховання в інтелігентських родинах на основі природних принципів свободи кожної особистості і рівноправності чоловіка та жінки в прояві на освіту, праця і вільний духовний розвиток.

Виховання жінок у романі доволі розбіжне. Якщо Єва намагається вирішувати проблеми самостійно, то Дора – з допомогою родичів. Це ми спостерігали, коли Єва перша освідчується в коханні Юліанові, спокушає хлопця на ,,гріх", вибір власної професії і т. д. Не менш цікавим є образ героїні і тим, що письменниця вклала в нього основну думку: жінка повинна бути рівноправна чоловікові, мати вищу освіту і водночас бути дружиною чоловікові, виховувати дітей. Але Єва частково не погоджується з усім цим, що призводить до розриву стосунків з Юліаном.

Loading...

 
 

Цікаве