WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → «Апостол черні» Ольги Кобилянської як зразок роману виховання в українській літературі (бакалаврська робота) - Реферат

«Апостол черні» Ольги Кобилянської як зразок роману виховання в українській літературі (бакалаврська робота) - Реферат

На сьогоднішній день збереглося багато листів О. Грицая. В одному із них, від 20 червня 1929 року, він зауважує: ,,Якраз сьогодня одержав листа від Тов. Біляча і рівнож Вашу засилку дальшої частини ,,Апостола черні'', яку відсилаю дальше на місце призначіння ... Посилки всі одержав, але бракує знов 21 сторінок. Підозріваю, що це не случай, а система якогось москаля в цензурнім відділі в Москві, що вмисно нищить кілька сторінок з посилки, аби не можна було друкувати'' [3]. Відповідно М. Біляч, який брав участь у підготовці багатотомного видання творів, що виходило у Харкові протягом 1927-1929 років, ретельно нагадував О. Кобилянській про те, що кооперативне видавництво ,,Рух'' планує опублікувати її новий роман: ,,Щоб не затримувати видання Вашої книжки ,,Апостол черні'', прохаю Вас дуже, якнайскоріше надіслати її закінчення'' [3]. Але позаяк в Україні дедалі наростав репресивний тиск, ілюзії щодо ,,українізації'' розвіялися, то і листи ставали скупішими і рідко надходили, і мова вже не велася ні про нарахування авторських гонорарів, ні про видання творів, поки врешті-решт листування письменниці з М. Білячем у 1930 році не припинилося зовсім.

Саме в той же час в одному з номерів коломийського альманаху ,,Жіноча Доля'' друкуються ,,Вісти про нашу найбільшу письменницю О. Кобилянську'' – вісти про життя, яким ,,майже ніхто не інтересується'' [8; 9]. Життя письменниці справді було важким: потрібно було зібрати кошти для відремонтування дому, який вона купила. Тому письменниця поселяється зі своєю родиною в одну кімнату й кухню. Хоча за твір ,,Апостол черні'', ,,який рівночасно друковано в Харкові й на Чехах, належить письменниці гонорар, який вона одержує в ратах дуже помалу й неправильно, бо з Великої України гроші дістати дуже тяжко через те, що держава не пускає їх за свої кордони'' [8; 10].

Незважаючи на все, О. Кобилянська продовжує свою роботу. Хоч вона вже була занадто важкою для неї, готує роман до друку у Львові. Про це дізнаємося із листа до Іванни Блажкевич, датованому 7 грудня 1932 року: ,,Я, приміром, по повороті з гір від мого брата по виліченні моїх ніг, що не давали мені і до свого городчика полізти, взялася до перечитування свого ,,Апостола черні'', поперекреслювала дещо, поскорочувала, позмінювала і так зладила до видання його в Галичині. Недавно, от-бо 27, я скінчила 69 рік свого життя і гадаю собі, нехай я сама ще своєю рукою справлю ще ту свою працю – бо може щось статися, і нехай вона не буде покривлена чужою, некомпетентною рукою'' [23; 654-655 ].

З другого боку, в листах О. Кобилянської містяться дуже важливі міркування про ідейну спрямованість твору, його концепцію, як і розуміння того, що все це перепинить йому дорогу до читача радянської України. Марна річ шукати ці листи в п'ятитомному зібранні творів письменниці 1962–1963 рр. та в інших радянських виданнях. В одному з них, адресованому Степанові Смаль-Стоцькому і включеному до його розвідки 1927 року ,,Дорогі земляки!'', О. Кобилянська висловлюється про ,Апостола черні'' як про твір ,,з жестом на будуче, де не лише сам націоналізм гратиме ролю в житті і культурному розвитку України, але де нарід повинен іти дальше, здобувати Європу, цебто цивілізацію в своїй хаті, в своїй душі, творити свою власну українську культуру''. I далі підкреслює: ,,Нам треба характерів, робітників завзятих, що беруться і за найдрібнішу цеглу, не погорджуючи нею для будовання своєї держави'' [20; 379].

У пізнішому листі, датованому 9 січня 1933 р. і звернутому до Кирила Студинського, О. Кобилянська, признавшись, що Христя Алчевська з Харкова дуже очікувала ,,появлення моєї повісти ,,Апостол черні'' – і не діждалася'', додала: ,,Я знаю, що вона, та повість, не зможе друкуватись на В[еликій] У[країні]. Я прочитала і де-не-де позміняла – і доповнила, та думаю до редактора М. Рудницького написати і поспитати, чи не друкував би він її в фелітонах (...) мені жаль, щоби та праця лежала – бо вона має багато психології в собі і патріотизму'' [41; 633]. Робота над текстом твору була тривалою і клопіткою. Підтвердження цього знаходимо в спогаді Ірини Левинської (1907-1990) ,,Я знала Ольгу Кобилянську''. Проживаючи в Чернівцях у 1930-1935 роках, вона часто відвідувала хвору письменницю, яку по обіді можна було застати за письмовим столом: ,,Тоді вона працювала над останнім своїм твором ,,Апостол черні'', і я часто перечитувала їй цілі розділи, а вона виправляла деякі пасажі, що їй не подобалися. Так ми засиджувалися аж до вечора'' [35; 48].

Навесні 1934 року в О. Кобилянської гостював Р.Т.Винницький зі Львова. Після повернення додому він розповідав про цю гостину в нотатках ,,На зеленій Буковині'', опублікованих у тижневику ,,Неділя'' і передрукованих у чернівецькій газеті ,,Час'': ,,Тепер весь час сидить зі своїми книжками і рукописами. Написала велику повість, яку вважає одною з найкращих у своїй творчості. Це ,,Апостол черні''. Накладця для неї дотепер немає. Дуже тяжко сьогодні що-небудь видати'' [6; 2].

Коли ж ,,велика повість'' усе-таки з'явилася окремою книгою у Львівському видавництві ,,Діло'' у 1936 році при активному сприянні та допомозі відомого вченого-мовознавця Василя Сімовича та його дружини Ісидори, радість О. Кобилянської від давно омріяного видання була затьмарена значним скороченням тексту без відома письменниці. Про це довідуємося з нотаток Олени Кисілевської ,,Після недавньої гостини на Буковині'' в редагованому нею коломийському журналі ,,Жіноча Доля'': ,,Рада теж наша мила письменниця, що діждалася видання свойого ,,Апостола черні''. Стільки літ годі було якось того добитися. Тільки жаль їй деяких скорочень – для цілості, може, й не конечних, але милих серцю авторки. Через те не вийшла так пластично, як могла, мила авторці постать ,,Тети Олі'', в дійсності найбільшої приятельки пані Кобилянської з молодих літ, Ольги Устиянович...'' [35; 48].

Послідовна прихильниця феміністичних ідей, О. Кобилянська дещо відходить від них задля втілення своєї концепції головного героя Юліана Цезаревича (його іменем, до речі, і називався перший варіант твору). На цьому наголосив і М. Шаповал у вітальній телеграмі з нагоди сорокаріччя її літературної діяльності, галантно зауваживши: ,,Цілую руку, що написала Царівну і пише Царевича...'' [20; 252].

Ясно, що й сама символічно-біблійна назва роману – ,,Апостол черні'', а найголовніше, – його проблематика, тема апостольського служіння рідному народові, українська національна ідея, – все це відлякувало укладачів радянських видань творів письменниці. Невідповідність головної ідеї роману засадам соцреалістичної літератури тоталітарного суспільства спричинила, з одного боку, те, що його просто замовчували (це, зокрема, зробив О. Бабишкін, автор розділу ,,Ольга Кобилянська'' в першому томі ,,Історії української літератури'' 1954 року), а з другого – відмовляли в ідейно-художній вартості. ,,Роздуми над шляхами виховання національної інтелігенції лягли в основу роману ,,Апостол черні''(1926). Але, обминувши питання повалення соціального гніту, Кобилянська зазнала творчої невдачі, написала ідейно й художньо неповноцінний твір'', – читаємо в УРЕ [цит. за 35; 47].

Так само негативно оцінювали роман О. Бабишкін – у літературно-критичному нарисі ,,Ольга Кобилянська'' (1963) та М. Лещенко – в однойменному літературному портреті (1973). На думку останньої, ,,Апостол черні'' ,,не засвідчував зростання письменниці, а навпаки, відводив її назад у порівнянні з попередніми творами" [27; 166].

Чи не єдиний серед літературознавців доби радянського тоталітаризму здобувся на загалом виважений, об'єктивний аналіз проскрибованого твору Ничипір Томашук у двох працях, датованих 1969 роком, – монографії ,,Ольга Кобилянська'', а надто у статті ,,Роман О. Кобилянської ,,Апостол черні'', поява якої за тодішніх умов сприймається як факт дивовижний. Змушений робити деякі реверанси в бік панівної тоді ідеології, Н. Томашук залишився вірним істині в головному – у відстоюванні ідейно-художньої вартості написаного О. Кобилянською: ,,...навіть невдача в змалюванні головного героя Юліана Цезаревича не робить в цілому твір безнадійно слабким. Роман ,,Апостол черні'' – це серйозний художній твір, познайомившись з яким, читач знайде для себе багато корисного і в розумінні шляхів творчості письменниці, і в розумінні шляхів української інтелігенції в минулому'' [42; 84].

Loading...

 
 

Цікаве