WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Романи Ю.Мушкетика «Яса» та «На брата брат» - Дипломна робота

Романи Ю.Мушкетика «Яса» та «На брата брат» - Дипломна робота

Брати не часто зустрічаються, проте при зустрічах завжди сперечаються, не можуть знайти порозуміння. Для Ждана, який спочатку гордився братом-запорожцем, навіть потай заздрив йому, важко усвідомлювати, що Митрофан стає зрадником.

"... він сумно і гірко дивився на брата, йому аж не вірилось, що це його брат, шукав в серці якоїсь краплинки, якоїсь брунечки, котра б розкрилась братерською любов'ю, й не знаходив". Дізнавшись, що Митрофан зрадив гетьмана і січове товариство. Ждан сам вбиває брата.

Ще один персонаж заслуговує на увагу читачів - Мокій Сироватка. Ним автор відкриває і завершує роман. Битий-перебитий життям, самовідданий і трохи лукавий, скромний у потребах і вразливий серцем, непоказний, а часом і нужденний з вигляду, немолодий, нещасливий. Таким посідає перед нами Сироватка. Він самотній у цьому світі, там у холодному степу довгий час гріють невиразні надії на тику старість біля сина, на внуків, на ласку, проте після смерті Лавріна в ньому ніби вмирає якась найясніша часточка душі.

Як пише Л. Федоровська, інколи здається, що своїм усамітненням спокутує Сироватка свій давній гріх, а інколи думаєш, що він настільки зрісся з навколишньою природою, що вже стає невід'ємною її частинкою.

Хоч Мокій і не був із звитяжців, а проте виявився здатним на подвиг, на самопожертву. Заради рідної землі, заради того, щоб не заскочила зненацька орда, не було нових бранців, нових сліз, він і гине, встигнувши в останній раз запалити свою сигнальну фігуру на степовому кургані майже під копитами татарського загону.

"Він стояв і горів, як свічка. Душа козача летіла до Бога, а серце - до Великого Лугу, до людей, до України"

Кожен з персонажів є цікавим і неповторним. Прагнучи, щоб кожен образ був живою особою, письменник надає йому чітких індивідуальних рис - у зовнішності, у характері, поведінці, мові. Кожна дійова особа у романі так чи інакше впливає на події, сприяє загастренню конфлікту і розв'язанню його.

У романі Мушкетик порушує ряд проблем. Серед них можна виділити ряд найважливіших: проблема незахищеності і роздробленості українських земель. Україна, пише автор, стає ареною жорстокої боротьби за сфери впливу між іноземними державами і результат цієї боротьби - величезне спустошення і пограбування українських земель .

Другою проблемою є міжусобні війни, борючись за владу та свої інтереси, гетьмани проливають ріки невинної крові.

"Ця дика, нескінченна веремія. Оцей герць брата з братом. Скільки тик вихрів і вихорців промчало по рідній землі в останні десятиліття. Скільки вигублено посадів, сіл. Понад п'ятнадцять літ од смерті Хмельницького кружляє на Україні кривава смертельна хуртовина. В ній брат не бачить брата, батько сина, стають під різні знамена і складають під ними голови".

Розкривається в романі і проблема розмежування в стані козаків: ще недавно йшли вони в одній лаві, разом билися, рятували один одного, ділилися їжею і одягом. А тепер маєтків одних "не об'їдеш за три дні конем", а інші залишилися бідняками, від яких вимагали платити димове і скарбне, давати на військові потреби.

Важливою є і проблема яничарства. Автор описує, яквідірвані силоміць від роду-племені багато людей потрапляє у полон до чорного і незвичного їм світу. Попавши в чужу землю, ці люди опинялися під опікою досвідчених вихователів, які витравлювали з них саму пам'ять про батьківщину, про рідних, їх віру, насаджували ненависть до них і прищеплювали войовничий ісламський дух.

Що станеться з двома друзями Марком і Лавріном - приживуться, змінять свою первісну природу, зів'януть чи стануть покручами?

Автор показує, що саме таким людям, як Марко Ногаєць, легко прижитися під чужим сонцем, в чужій країні, він уже зрадив друга, товариство, Січ, а тепер і свою землю. Свої, зради виправдовував бажанням жити: "як же він любив себе! Дорожив своїм життям, у думці вивищувався над іншими людьми, хоч розум підказував, що направді він дрібний і нікчемний. Ним одмалечку володів страза, диктував всі вчинки". Цей страх за власне життя і приводить Марка до зради, морального падіння і фізичної смерті. І навпаки, дорога Лавріна до загибелі була шляхом до перемоги, сходженням на вершину. Хоч ця гора - своя Голгофа.

Лаврін помирає на турецькому гаку як легендарний Байда, втілення козацької, мужності і непохитності, а Марко в останні години з жахом згадує міфологічного Марка Проклятого, осудженого каратися за свої гріхи.

Яничари - це люди, які намагаються перекреслити своє минуле і тому не мають майбутнього.

"Тому хто відцурався вітчизни, немає місця на землі, - говорить Сірко. - Немає двох сонць, немає двох богів, немає двох неньок".

Читаючи твір, ми бачимо, що автор виправдовує вчинок отамана, який наказує стратити зрадників, щоб потім вони, чи їхні діти не прийшли в свою Батьківщину ворогами.

"Карай, Боже, - каже Сірко, - якщо я неправий. Я не міг вчинити інакше. В пострах онукам і правнукам, у науку всім моїм братам". І продовжує". " Простіть нас, брати, краще спіть тут до страшного суду господнього, аніж маєте у Криму між бусурманами розмножаться на наші молодецькі християнські голови, а на свою вічну без хрещення погибель"

"...Батьківщина ...лише одна. Тільки потурнак може міняти її на чужинську" 3 - це слова Сірка, але так думали і з цими словами вмирали мужні захисники Ладижина й Умані, учасники походів на Кримське ханство й турецькі фортеці. Героїкою боротьби українського народу з іноземними загарбниками, та ідеями патріотизму проникнуті всі сторінки роману Ю.Мушкетика "Яса". І в цьому його непересічне значення.

РОЗДІЛ 2.

МОРАЛЬНО - ЕТИЧНА ПРОБЛЕМАТИКА РОМАНУ

"НА БРАТА БРАТ".

Вже брату брат стає на горло,

Йде міжусобиці чума.

А я ще піднімаю гордо

Знамено єдності й ума.

Вже затягли й мені на шию

Петлю ненависті і мсти,

А я кричу , волаю, вию:

— Єднайтеся, мої брати!

Д. Павличко

Роман "На брата брат" народився, за висловом самого автора, від нестерпного серцевого болю й писався на одному подиху. Звідси його змістова й емоційна насиченість. На відміну від попереднього роману "Яса", цей твір менший обсягом і в ньому автор сконцентрував ті самі проблеми, ті самі історичні уроки для України.

.Центральним персонажем роману змальований І. Виговський. Як відомо, гетьмануванням Виговського почався найсумніший період в історії України, влучно названий народом "Руїною". Два роки гетьманування І. Виговського вмістило у собі стільки горя і крові, що їх вистачило б на віки.

Яскраво показав це Мушкетик у чисельних картинах смертельних сутичок, у яких учорашній друг ставав ворогом, союзник -зрадником, нікчема набував слави, а герой канув у безслав'ї. Як пише письменник, тільки люди в силі були бачити ці війни, тварини божеволіли від такої кількості крові, зчиняли ревчиська,втікали в ліси, в несходимі нетрі або вбивали один одного.

Події, описані в романі, відбуваються після смерті Богдана Хмельницького, коли вирішувалась проблема наступного гетьмана. Умираючи, Хмельницький дав гетьманську булаву своєму молодому й зовсім недосвідченому синові Юрію. Мушкетик: змальовує його у скептичному плані ця напівдитина не могла самостійно керувати, зрозуміло, що вона мала стати іграшкою в руках дорослих, кожен з яких подумки приміряв гетьманську булаву до себе. І все ж ті, хто кричав на гетьманство Хмельниченка, погоджуються, що на час його навчання "військом правитиме Виговський, і булаву, і бунчук братиме, коли треба".

Проте претендентів на владу багато. Очима Матвія Мушкетик стисло, але влучно характеризує представників козацької старшини, тут і "мужі достойні". Петро Дорошенко та Іван Богун, котрі, хоч й не лізли у вічі, не відмовились б від високої честі, усвідомлюючи власну вагу й відданість Україні. Тут вже й ціла вервечка самовпевнених, амбітних полковників: миргородський Григорій Лісницький ("чоловік честолюбивий і ворохобний), переяславський Павло Тетеря ("вважав, що мудрішого за нього серед цього люду чоловіка немає"), уманський Михайло Хоменко ("одним оком зорить на .польського короля, другим на запорожців"), а ще генеральний обозний Тимофій Носач ("щодо грамоти — темний, як чобіт, але хитрий, пронизливий, дошпетний") і брати Виговського в других Костянтин, Федір та Данило, а ще вихователі Юрка Хмельницького генеральний суддя Богданович-Зарудний та осавул Ковалевський, а ще полковник Любенський, Чернігівський, Подільський, Надніпрянський...

Кожен з претендентів проголошував себе оборонцем народних прав і намагався скликати під свою убогу короговку всіх невдоволених гультяїв, нероб, колотіїв та пробишак.

Loading...

 
 

Цікаве