WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Інтерпретація ідей англійського Просвітництва російськими митцями ХVIII–ХIХ ст. - Реферат

Інтерпретація ідей англійського Просвітництва російськими митцями ХVIII–ХIХ ст. - Реферат

В Англії спостерігався інтерес до етичних проблем особистості, до поєднання в мистецтві ідеалів моральності з ідеями краси, яку визначають за допомогою смаку. В естетиці англійських просвітників були закладені основи „власно теоретичного підходу до фольклору як до „природної поезії" і як до синкретичного мистецтва, хоча, – як зауважує дослідник В. Гусєв, – естетичні якості його не одержали ще розгорнутої характеристики" [1, 80]. Англійські просвітники зробили помітний внесок у розвиток європейського Просвітництва і суспільно-естетичної думки.

У зв'язку з тим, що філософія Просвітництва зароджується і формується у різних країнах у відносно різний час і у різному соціальному середовищі, зумовленому конкретними закономірностями розвитку певної країни, вона має свої специфічні особливості в Західній Європі, Росії. Тому можна говорити про „російський варіант європейського Просвітництва" [1, 106].

Просвітництво в Росії переживалося за часом пізніше, ніж на Заході, тому представники різних прошарків російського суспільства відчували вплив західної просвітницької думки. Поширенню ідеології Просвітництва сприяло те, що її засвоїла російська монархія, політика якої була спрямована на популяризацію ідеалів західноєвропейського Просвітництва.

Реформи Петра I (1689–1725) в галузі політики, економіки, мистецтва, які передбачали інтенсивну європеїзацію російської державності та культури як основну лінію національного розвитку, підготували ґрунт для виникнення раннього російського Просвітництва. Проте реформи не були підготовлені внутрішнім розвитком Росії, де місію філософів взяли на себе письменники, які ще в 40-ві рр. активно засвоювали творчу спадщину західноєвропейських мислителів. Треба враховувати, що особливості розвитку культури в Росії, де відбувалися кардинальні зміни, її перехід до нового змісту і нових форм, були значно складнішими, ніж західноєвропейські.

Своєрідним різновидом російського Просвітництва було дворянське просвітництво. Воно започаткувалося від А. Кантемира, В. Татищева до М. Карамзіна, йому належала провідна роль у суспільних процесах: з його середовища вийшли перші російські революціонери. Російське Просвітництво підтримувало „освічене самодержавство" і „освічене дворянство" як головні сили країни. Ідеологи „освіченого абсолютизму" втілювали в життя просвітницькі ідеї.

Один із найвидатніших російських просвітників першої половини ХVIII ст., член „Ученої дружини", соратник Ф. Прокоповича, один із засновників російського класицизму А. Кантемир (1708–1744) зреагував на ідеї європейського Просвітництва і доніс їх до Росії. В 1732–1738 рр. А. Кантемир працював у Лондоні. Філософ виходив із раціоналістичних начал поетики класицизму. Але, продовжуючи ідеї Д. Локка, А. Кантемир схилявся до емпіричного сенсуалізму, хоча не завжди знаходив у ньому відповіді. У його сатирі „Про виховання" добро і зло не вважаються природними ознаками людини, а є результатом зовнішнього впливу, важлива роль належить раціоналістичній ідеї і високим моральним якостям наставників.

Вірив в ідеї освіти і оновлення Росії через залучення до форм західної цивілізації просвітник С. Десницький. Під час навчання (1761–1767) в університеті в Глазго (Англія) він слухав лекції А. Сміта, вивчав спадщину Д. Юма.

Політична спрямованість, розробка теми „верховної влади", яка розкривалася через протиставлення образів „тиран" – „істинний государ", характеризували російське Просвітництво цього часу, що стало періодом соціального і культурного оновлення. Російські просвітники В. Тредіаковський, М. Ломоносов, О. Сумароков, визнаючи абсолютну монархію як найкращу форму державного правління, не сприйняли соціально-ідеологічної основи філософської системи Д. Локка з її принципом конституційно-парламентської монархії.

Нового значення набуло в Росії сенсуалістичне трактування смаку, на яке вплинула англійська естетична думка ХVIII ст. Смак, зокрема, визначався як виявлення „природної доброзичливості" людини, особлива „внутрішня почуттєвість", за допомогою якої пізнається краса, присутня в усіх творіннях природи і діях людини. В інтерпретації проблеми смаку відчувається вплив і німецької естетичної теорії. Підкреслюючи емоційність смаку, М. Карамзін зазначав, згідно з філософською естетикою І. Канта, те, що він не підлягає законам здорового глузду.

Просвітники пропагували необхідність виховувати почуття смаку. Так, В. Жуковський у розвідці „Про критику" (1809), відповідаючи на питання про суть смаку, розглядав його як джерело морального облагородження, а літературу – як засіб освіти суспільства.

О. Радищев після перебування за кордоном, де ознайомився і з соціально-філософськими теоріями Д. Локка, повернувся на батьківщину прибічником просвітницької філософії. У документах таємних організацій декабристів – у програмі „Союз благоденства" – відчувається вплив ідей Просвітництва, зокрема Д. Локка, хоча вони й були позначені національною самобутністю. Насамперед це ідеї створення правової держави на засадах конституційної монархії або республіки. Від часів О. Радищева свобода серед російської інтелігенції тлумачилась як свобода політична.

Російське Просвітництво мало спільні риси із західноєвропейським Просвітництвом, проте не було послідовним і не призвело до корінних соціальних перетворень, як на Заході. Ю. Лотман наголошує на істотній трансформації ідей західноєвропейського Просвітництва у кожній місцевій традиції: „Просвітництво, яке на Заході означало зміну складу думок суспільства, в Росії прагнуло до зміни типу поведінки" [5, 1, 247]. Спираючись на системи виховання Д. Локка і Ж.Ж. Руссо, російські просвітники водночас сприйняли їх критично.

Отже, російське Просвітництво, засвоївши ідеї західноєвропейських філософів епохи Просвітництва, мало свою специфіку, зумовлену національними особливостями. Ідеї англійського Просвітництва як загальнокультурного явища втілилися в російській філософії та естетиці й своєрідно інтерпретувалися в прозі письменників ХVІІІ – ХІХ ст.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гусев В.Е. Фольклор в эстетике просветителей ХVІІІ в. // Проблемы фольклора в истории эстетики. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1963. – С.74–115.

2. Денисенко В.М. Проблеми раціоналізму та ірраціоналізму в політичних теоріях Нового часу європейської історії. – Львів, 1997. – 274 с.

3. Лабутина Т.Л. Политическая мысль раннего английского Просвещения // Вопросы истории. – 1991. – № 9–10. – С.233–240.

4. Липатов А.В. Возникновение польського просветительского романа (проблемы национального и общеевропейского). – М.: Наука, 1974. – 302 с.

5. Лотман Ю.М. Избр. статьи: В 3 т. – Таллин: Александра, 1992.

6. Маевская В.Г. Жанровые традиции английского просветительского романа и новаторство в „Тристраме Шени" Лоренса Стерна // Художественное произведение в литературном процессе. 1750–1850: Межвуз. сб. науч. тр. – М.: МГПИ, 1987. – С.32–44.

7. Сенсуализм и эмоционально-чувственная культура человека // История философии и культуры / В.С.Горский, Ю.В.Кушаков, В.Ферстер и др. / Отв.ред. А.Т.Гордиенко. – К.: Наук. думка, 1991. – С.116–143.

8. Серман И.З.Просветительство и русская литература первой половины ХVІІІ в. // Проблемы русского Просвещения в литературе ХVІІІ в. – М. –Л.: Изд-во АН СССР, 1961. – С.28–44.

9. Тураев С.В. От Просвещения к романтизму (Трансформация героя и изменение жанровых структур в западноевропейской литературе конца ХVІІІ–начала ХІХ в.). – М.: Наука, 1983. – 255 с.

10. Юм Д. Сочинения: В 2 т. – М., 1966.

Loading...

 
 

Цікаве