WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Патріархальні та модерні опозиції п’єси Івана Дніпровського «Любов і дим» - Реферат

Патріархальні та модерні опозиції п’єси Івана Дніпровського «Любов і дим» - Реферат

Зміна місць відбулася і у моделі "еліта – народ". Еліта, яку репрезентують Іра – донька колишнього власника заводу, інженер та його сестри, переживши соціальні катаклізми, втратила колись домінантні позиції. Еліта, подібно сестрам, або емігрує, або, як інженер, ставши матеріальним і духовним банкротом, йде з життя, або, так, як Іра – духовний лідер таборуколишніх, переглядає свої позиції й переходить до вчорашніх суперників.

У їхньому середовищі перед ведуть не інженери, які заявляють про свою приналежність до пролетаріїв: "Я – ваш. Бідак! Злидар!"[4, 44], а робітниця – голова завкому, яка, проте, вже має власний кабінет (радянська влада породила величезний бюрократичний апарат, який поповнювався і вихідцями з робітничого класу). Отже, порядок розташування складових моделі "еліта – народ" знову стає колишнім, змінилася тільки природа еліти.

Цей період визначався деградацією( декласуванням) продуктивних сил та глибинними змінами у психології людей, що виразилося в руйнації основ масової свідомості, втраті усталених цінностей, ідей, мотивів, орієнтацій [5, 12]. Характеризуючи 1920 –1921 роки Н.Полонська-Василенко згадувала: "Страшним був занепад людської душі. Видатні вчені і громадські діячі мусіли зосереджувати свою увагу на жалюгідному вегетуванні. Ширилися плітки. Рівень інтересів знизився до рівня зацікавлень базарних перекупок, і дуже тяжко було знайти людину, яка вміла стоїчно переносити жах життя і зберігати потребу духовного" [15, 118]. Декласування героїв Дніпровського проявляється в тому, що, переможені голодом, вони мали занадто мало варіантів для життєвого вибору: або залишитися в місті і загинути від виснаження, як померла уже сотня їхніх колег, або стати мішочниками і продавати вироби заводу у місцевостях, які були менше вражені голодом: "Привезли з Подільської губернії. По пуду зерна за плуг" [4, 114], або, залишивши місто, працювати у наймах у сільських багатіїв. При тому українська столиця, до якої безліч разів зверталися за допомогою, була безсилою, допомога надійшла тільки з Москви.

Опозиція двох столиць Москви й Харкова традиційно мислиться як протистояння столиці й провінції. Могутня Москва – комуністична Мекка: "в Москві дали" [4, 88], провінція – малоспроможна: "Ми вже були в Харкові. Просили тридцять три рази!" [4, 52]. Інформацію про джерела цієї потуги у творі висловлюють політично неблагонадійні персонажі: "Іра. Вивозять у Москву машини! Вронський. Да! Да! Вивозять, обманюють, бувші поміщики! Машини! Хліб! Піаніно! Все в Москву! " [4, 74].

На дійсну політику всесоюзної столиці відносно України вказують розвідки учених: "Губкомам п'яти голодуючих губерній (Донецькій, Катеринославській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській) постановою Політбюро ЦККП(б) від 21.1.22 року була дана директивапровести агітацію та збір золота і срібла з церков для закупівлі зерна для голодуючих"[20, 114]. Але, документи, опрацьовані істориками, свідчать про те, що "тільки 15 % зібраних церковних коштовностей конвертувалось безпосередньо на закупівлю продовольства для голодуючих України, до того ж, далеко не завжди своєчасно"[5, 35]. А найбільш враженій голодом Запорізькій губернії було заплановано здати 8679 тисяч пудів, "що складало увесь валовий збір зерна у губернії "[5, 79]. Хлібовикачка з України спочатку на допомогу голодуючому Поволжю, пізніше на розвиток індустрії стала політикою радянської влади.

Змінилося розташування і у парі Європа – Росія. Російська імперія, яка, порівняно з передовими європейськими країнами, здавна була відсталою, тепер мислилася як колиска світової революції.Месіанська місія Країни Рад мала полягати в тому, щоб ширити революцію по світу: "Поки що дайош Європу, а там видно буде"[4, 114], підтвердженням цьому стали нетривалі соціалістичні перетворення в Угорщині та Германії. До середини 20-х років панувала ідея революції, яка мала охопити весь світ, перетворивши його у відповідності до ідей і принципів, сповідуваних більшовиками, у Всесвітній союз соціалістичних республік.

Отже, зображені Дніпровським події відбуваються у період, коли деструктивні процеси поступово стали замінюватися творчими. Поступовість обумовлена тим, що цей процес супроводжувався насильством, руїною і голодом. Докорінно змінилися і життєві пріоритети – те, що було на маргінесі ставало центральним. Технічні проблеми у літературі почали займати панівне місце, що відповідало життєвим реаліям. Ключові моменти п'єси зосереджені навколо відбудови металургійного гіганта та навколо проблеми голоду – головній перешкоді цьому процесові. Тому мало уваги приділялося змалюванню характерів: як другорядні, так і головні персонажі виведені статичними, одновимірними. Вони не об'єднані якимись важливими конфліктами, подані швидше як ілюстрація до зображуваного. У опозиції жіночого і чоловічого світів, відповідно до поетики модерного твору, пріоритети надані жінці. Зміна пріоритетів простежується і на інших рівнях: еліта – народ, особисте – громадське, село – місто, Харків – Москва, Європа – Росія та ін.

ЛІТЕРАТУРА

  1. .Гординський С. Поезія Миколи Хвильового // Гординський С. На переломі епох. Літературознавчі статті, огляди, есеї, рецензії, спогади. – Л.: Світ, 2004.– С. 174 – 185.

  2. Гординський С. Про одного аргонавта // Гординський С. На переломі епох. Літературознавчі статті, огляди, есеї, рецензії, спогади. – Л.: Світ, 2004.– С.170 – 174.

  3. Гординський С. Розстріляний – Але живий! (До 70-річчя народження Олекси Влизька) // Гординський С. На переломі епох. Літературознавчі статті, огляди, есеї, рецензії, спогади. – Л.: Світ, 2004.– С.185 – 193.

  4. Дніпровський І. Любов і дим // Дніпровський І. П'єси. – К.: Дніпро, 199 – С.14-141.

  5. Іваненко В., Іщенко І. Україна непівська. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2006. – 280 с.

  6. Кодак М. Авторська концепція //Творчість Євгена Плужника і літературний процес ХХ століття на Україні: Збірник наукових праць. – Рівне, 1999. – С.69-71.

  7. Костомаров М. Две русские народности. – К.–Х.: Майдан, 1991.– 72 с.

  8. Мельгунов С. Красный террор в России. – Симферополь: Таврия, 1991. –163 с.

  9. Мінусова С. Амазонки, загублені в часі // Від бароко до постмодерну: Збірник праць кафедри української та світової літератури. До 70-річчя професора Кіма Хомича Балабухи. – Х.: Майдан, 2006.– С.115-128.

  10. Мірчук І. Історія української культури // Петров В., Чижевський Д., Глобенко М.Українська література. Мірчук І. Історія української культури. – Мюнхен-Львів, 1994. – С. 243–374.

  11. Мовчан Р. Невідомий Іван Дніпровський (Замість приміток і коментаря) // Слово і час.- 1995.-№3.-С.17-19.

  12. Наєнко М. Іван Дніпровський // Історія української літератури ХХ століття : У двох книгах. Книга 1 / За ред. В.Дончика.– К.: Либідь, 1998. – С.411-413.

  13. Наєнко М.Іван Дніпровський // Письменники радянської України. Випуск 12: літературно–кричні нариси. – К.: Радянський письменник, 1986. – С.3 – 21.

  14. Поліщук. Я. Міфологічний горизонт українського модернізму: Монографія. – Івано-Франківськ: Лілея, 2002. – 392 с.

  15. Полонська-Василенко Н. Київ часів М.Зерова та П.Филоповича // Хроніка. –1993. –№3–4. – С.117

  16. Савицька Л.О. Естетика слова у художній літературі 20-30-х рр. ХХ ст.. (Системно-функціональний аспект): Автореф. дис....докт.філол.наук.– К., 1996.– 51 с.

  17. Селіванова В. Драматичний дискурс 1900–1920 рр.: монополія слова (на матеріалі творчості Лесі Українки та Володимира Винниченка) // Український театр ХХ століття. – К.: В-во "ЛДЛ", 2003. – С.71 – 100.

  18. Скорина Л. "Лице епохи в дзеркалі людини". Драма Івана Дніпровського "Яблуневий полон" //Українська мова та література. –2004.–№39.– С.12-16.

  19. Теліга О. Якими нас прагнете? // Теліга О. Вибрані твори. – К.: Смолоскип, 2006. – С.85-101.

  20. Фесенко А. Державно–церковні відносини на початку двадцятих років ХХ століття // Історична пам'ять. – 2006. – №1. – С. 110 –119.

  21. Художній світ Івана Дніпровського: Збірник статей. –Херсон, 1995

  22. Юриняк А. Українське місто і Хвильовий // Юриняк А. Літературний твір і його автор (Монографія літературного факту і критичні нариси). – Буєнос Айрєс: Вид-во Перемога, 1955. – С. 100–107.

Loading...

 
 

Цікаве