WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Мистецькі пошуки Михайла Жука - Реферат

Мистецькі пошуки Михайла Жука - Реферат

якусь мить сталася зміна. Він малює сцену, коли Дора пригадує своє минуле, знайомство з коханцем, згадує брата-сухотника, що доживає свої останні часи у лікарні, стару мати-жебрачку.
М.Жук - психологічний письменник, який намагається зазирнути у душевні потаємини. І цей момент погляду Дори на себе, у себе і довкола себе, і цей тягар життя, що його вона, можливо, уперше відчула, усвідомила, виявилися для неї несподівано важкими й гнітючими. Прозаїк розповідає, що його героїні стало зле від того, що вона у ці секунди пережила, стало моторошно від свого й навколишнього життя.
Настрої невимовного болю, крайньої розпуки на якусь заволоділи Дорою. Як художник психологічної дії М.Жук розвиває колізію далі, прагнучи довести її до кульмінації. Він малює епізод, коли героїня вибігає з кімнати, де їй важко, задушливо, на природу й там починає молитися, неначе замолюючи свої гріхи. Вона переживає миттєвість каяття та очищення, мить віри в можливість змін у власному житті. Знесилена нервовим збудженням, відкриттям драматичних струн своєї душі, гарячковитою молитвою, вона засинає.
Новела "Дора" - це твір з відчутною ліричного колізією. Основне в ньому - зображення миттєвої психологічної мікродрами, що сталася у душі героїні. Новелістичний характер твору посилюється його фіналом. Спалах сповіді, покаяння є лише миттю, фотографією зболілої душі, у якій (в душі) все залишається незмінним. Прозаїк зображує, як приходить коханець Дори, забирає її та всі сльози-сподівання молодої жінки залишаються в минулому. Життя Дори продовжується так само, яким воно було і до цього.
Гостре відчуття дисгармонійності сьогодення, оточуючої дійсності, дисгармоній у людській свідомості, психологічному світі - ось що об'єднує поезію і прозу М.Жука, становить одну з атрибутивних рис його літературної творчості.
Непросто виділити, якій художній галузі - поезії чи прозі - Михайло Жук надавав більшої ваги. Загалом він рівноталановито переймався кожною з них. Так, вагомим внеском М.Жука до царини поетичного слова є створення, як зазначається в "Українській літературній енциклопедії", першого українського вінка сонетів, який було написано 1918 року ( 4 , 212).
Симфонізм літературних інтересів М.Жука посилюється ще й тим, що він створив низку п'єс, серед яких виділяються "Легенда" та "Плебейка", часто виступав з мистецтвознавчими статтями. Значну увагу він приділяв написанню творів для дітей, які ж сам й ілюстрував. Це збірки казок і оповідань "Ох" (1908), "Казки" (1920), "Дрімайлики" (1923), "Прийшла зима" (1927), "Годинник" (1928) та ін. Містить його письменницький доробок і спогади про М.Коцюбинського, І.Франка. Працював він також як перекладач і здійснив переклад драми О.Блока "Троянда і Хрест", п'єс О.Уайльда.
1925 року Михайло Жук переїжджає до Одеси, де у художньому інституті керує відділом літографії на графічному факультеті. У 20-ті роки він стає живим маляром-класиком, визнаним митцем. Його роботи активно експонуються в Україні, а також у Кракові та Відні.
У цей час М.Жук приятелює з відомим херсонським художником Георгієм Курнаковим, приїздить до Херсона. 1930 року в Херсоні було утворено філію Асоціації художників Червоної України. На першу її виставку Михайло Жук привіз кілька власних творів, серед них була й широковідома робота "Голова Н." ( 6 , 4).
Після реорганізації Одеського художнього інституту в художнє училище Михайло Жук "керує керамічним відділенням художнього училища і викладає керамічну композицію" ( 1 , 192). Багато сил на цьому етапі духовного розвою митець віддає педагогічній діяльності, виховуючи у студентів почуття художньої краси та довершеності.
У повоєнний час М.Жук продовжує викладати в Одеському художньому училищі й керувати керамічним відділенням.
Михайло Жук був скромною людиною і з підкресленою скромністю ставився до себе, до свого мистецького розвитку й таланту. Він не просто жив мистецтвом - у його свідомості існував культ мистецтва. Саме воно - мистецтво - стало сонцем його творчого буття. Розмірковуючи у зрілому віці над пройденим шляхом, М.Жук скромно говорив про себе: "Я тільки хлопчик з лозиною, що й досі дивиться на "чудо" мистецтва. Я певний, що й далі буду так само дивитися" ( 6 , 4).
Художник (у найширшому і найточнішому сенсі цього слова) М.Жук помер на 81-му році життя, 8 червня 1964 року в Одесі.
Творчість Михайла Жука - багатовимірне й поліфонічне явище в образно-естетичній дійсності ХХ століття. Його мистецька універсальність свідчила про реальну безмежність людських можливостей і неосяжну потенційність української художньої свідомості. Його творча діяльність не тільки перебувала у витоків, не тільки закладала основи, виформовувала творчі передумови для національного літературно-художнього Ренесансу 20-х років, а й стала складовою часткою цього Ренесансу. Власною постаттю М.Жук духовно пов'язав художню культуру кінця ХIХ століття з художніми традиціями другої половини століття ХХ. Він був особистістю, що крокує крізь час.
Література
1. Герц Бурд. Обранець двох муз // Вітчизна. - 1968. - № 8. - С.188 - 193.
2. Жук М. Дора: Оповідання // Літературно-науковий вісник. - 1907. - Книжка 7. - С.62 - 65.
3. Жук М. Захмарилось небо... // Літературно-науковий вісник. - 1908. - Книжка 10. - С.53.
4. Жук Михайло Іванович // Українська літературна енциклопедія: В 5 т. - Т. 2. - К., 1990. - С.212.
5. Літературознавчий словник-довідник. - К., 1997.
6. Чуприна В. Майстер графічних портретів // Наддніпрянська правда. - 1968. - 29 травня.
Loading...

 
 

Цікаве