WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Вплив української автентики на розвиток французького сюрреалізму - Реферат

Вплив української автентики на розвиток французького сюрреалізму - Реферат

Треба визнати, що саме ці угрупування усвідомили мистецький приіоритет, що був на часі – синкретизм. Ним керувалася і Асоціація Незалежних українських Митців Львова, якій частково була притаманна сюрреалістична естетика, і Асоціація Радянських Митців України (АРМУ), і "бойчукісти", які спробували заявити про якісно нове бачення мистецтва.

Згодом на цих самих принципах триматиметься так звана "лірика художників", які, окрім пензля, візьмуть в руки і перо (Володимир Гаврилюк, Вадим Лесич, Василь Хмелюк).

Власне, однією з проблем трактування залишається питання стилю. В живописі ми маємо справу з кількома термінами: "футуризм", "кубізм", "сюрреалізм". Якщо вести мову про країни Західної Європи, на теренах яких ці терміни зокрема зародилися і побутували найактивніше, то кожен з них мав своїх "батьків" і свої програмні правила, тобто визначалися вони як окремі художні явища. В Україні ж такі визначення подолали родо-видову межу і означили чи не кожний прояв у мистецтві, який: а) був синкретичним, б) послуговувався засобами ірраціонального, в) ставив за мету пошук нової якості. До певної міри можна вважати, що "футуризм" у контексті українського живопису був експресивним визначенням, а "сюрреалізм" - формальним.

Однак реально вийти поза межі понятійних дефініцій вдалося лише митцям, які самі не змогли окреслити свою творчість конкретним терміном. Серед них – і український скульптор Олександр Архипенко, який подарував світу рідкісну органічність форм і заявив про українське мистецтво насампеед у Парижі, а також ряд інших. Прізвищ виявляється на диво чимало.

"Зіткнення українських митців із зразками європейських естетичних рухів спонукало їх замислитися над своїм уявленням про мистецтво взагалі і визначити ставлення до найпередовіших тенденцій модерного мистецтва", - зазначає дослідниця В.Маркаде [4]. Вона тривалий час викладала історію українського і російського мистецтва у Вищій школі східних мов у Парижі і прозондувала український ґрунт у столиці Франції численними статтями та працями з мистецтвознавства. Втім вона визнає, що реально встановити повний список українських живопистців, які пройшли між 1905 і 1914 роками через паризькі академії, неможливо. Багато з українців, як, наприклад, Давид Бурлюк, обмежившись нетривалим навчанням, поверталися додому. Інші залишалися в Парижі назавжди, серед таких – і Соня Делоне-Терк (1885 – 1979), і Серж Фера (1881 – 1958). В.Маркаде виокремлює ще третю групу, яка з'являлася в столиці Франції вряди-годи, набиралася ідей і знову поверталася на Батьківщину. Саме ці митці найактивніше поширювали європейські естетичні пошуки та ідеї на нашому терені. До цієї групи належала серед інших і художниця Олександра Екстер. Вона спочатку своїми яскравими екстравагантними кольорами викликала певне несприйняття французької "тусовки", однак скоро привчила французів до свого мистецтва, що називається, стала органічною, і разом з киянином Сергієм Ястребцовим (Сержем Фера) увійшла до художніх кіл Парижа. Уже згодом Серж Фера разом з баронесою Елен Ерінген відкрив у Парижі свій салон для всіх, хто, за висловом Гійома Аполлінера, перейнятий "новим Духом". Компанія склалася велика: Гійом Аполлінер, Олександр Архипенко, Жорж Брак, Джорджо де Кіріко, Блез Сандрар, Макс Жакоб (прикметно, що два останніх – відомі тогочасні поети-сюрреалісти, послідовники Аполлінера), Фернан Леже, Амадео Модільяні, Пабло Пікассо та інші.

Живопис і поезія у паризькому середовищі початку ХХ століття розвивалися навіть не паралельно, а у взаємодії між собою. Ідеться не тільки про синкретичність форми тогочасних пошуків та візуальний характер сюрреалістичної поезії. Художники ілюстрували літературні твори. Як зробив це Серж Фера у 1917 році, коли створив декорації та ескізи костюмів для п'єси Гійома Аполлінера "Груди Тересія". Після певних суперечок у мистецьких колах, які звинувачували Фера у дискредитації кубізму, та після дискусій з тими, хто вважав, що його декорації були рівня найвищого, перша "сюрреалістична" п'єса Франції була надрукована з кількома ілюстраціями вихідця з України.

Не менш промовистий ще один факт. У 1912 році Серж Фера купив у Андре Бійї його журнал "Паризькі вечори" ("Les soires de Paris"). Керівництво літературною частиною – пише В.Маркаде – взяв на себе Гійом Аполлінер, а Серж Фера керував мистецькою частиною, зокрема друкуючи репродукції творів Архипенка, Брака, Дерена. Леже, Матісса, Пікассо. Часопис проіснував до літа 1914 року і закрився через початок війни.

Першим же мистецьким осередком для українських митців у Парижі була майстерня художника Михайла Бойчука. Він одним із перших зав'язував нитки взаємодії між Україною і Францією, хоча його поява на берегах Сени була порівняно нетривалою.

Значно більший слід у взаємодії двох культур залишив киянин Олександр Архипенко. Нас цікавить те, що Олександр Архипенко почав свої емігрантські пошуки в мистецтві саме з Франції і тривалий час, як і інші його співвітчизники, спілкувався з апологетом сюрреалізму Гійомом Аполлінером, а також з усіма діячами тодішнього мистецького бомонду Франції. Заснувавши свою школу експериментального мистецтва в Парижі, Олександр Архипенко сміливо випробовував нові форми. Насамперед, діючи за принципом синкретизму, він поєднав у своїй скульптурі:

а) колір і форму; б) заповненість і порожнечу; в) статику і рух; г) простір і час; ґ) і зрештою – матеріали, з яких створювалась скульптура – метал, дріт, скло, дерево та ін.).

Скульптуромалярство – так називався винайдений Олександром Архипенком тип поліхромної скульптури, що "надає формам і кольорам не лише посторового, а й часового виміру. А це споріднює скульптуру з музичною композицією, розширює до чотиривимірності світ музично-кольорових асоціацій" [7].

Зауважмо, що саме з такого принципу виходив сюрреаліст Гійом Аполлінер, коли надавав голосним звукам мови відповідних кольорових ознак.

Олександра Архипенка, який перевершив вклад в образотворче мистецтво усіх майстрів України попереднього часу, називали "Пікассо від скульптури" [7], маючи на увазі, що він був першим кубістом в цьому виді мистецтва. Сам скульптор, перерісши згодом такий досвід, вважав себе поза визначеннями, а мистецтво – універсальною формою вираження сенсу буття. У мистецтві він став новатором, запровадивши "поліхромію, увігнутість і отвір, як виражальні елементи скульптури, синтетичні об'ємні рухомі конструкції" [8]. По суті він став першим українським скульптором, який диктував світу нові правила і дарував ідеї.

ЛІТЕРАТУРА

1. Біла А. Український літературний авангард: пошуки, стильові напрямки, - Донецьк, 2004. - 445 с.

2. Bdouin Jean-Louis. Vingt ans du surralisme: 1939-1959, - Paris, 1961, 315 p, p. 11.

3. Ванчи-Перахим М. Авангард и сюрреализм в Центральной и Восточной Европе и его соотношения с французским сюрреализмом // Сюрреализм и авангард. Материалы российско-французского коллоквиума, состоявшегося в И-те мировой литературы. - М., 1999, - 190 с.

4. Маркаде В. Українське мистецтво ХХ століття і Західна Європа // Всесвіт, - К., №7, липень 1990, - ст. 169-180.

5. Павелко І. Про сюрреалізм та перспективи його розвитку в українській літературі // Українське слово: Хрестоматія укр. л-ри та літ. критики ХХ ст.: У 3 кн. - К.: Рось, 1994. - Кн. 3, 687 с.

6. Шенье-Жандрон Ж. Сюрреализм. - М., 2002.- 416 с.

7. Шестаков А. Волхвування над простором // Україна молода, - К., №24 від 24.02.2004.

8. uk.wikipedia.org/wiki/Архипенко_Олександр

Loading...

 
 

Цікаве