WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Поетика Юрія Тарнавського першого періоду. - Реферат

Поетика Юрія Тарнавського першого періоду. - Реферат

Технічно всі вірші в прозі мають спільну рису: послідовно змінювані на один-два варіанти майже подібні синтаксичні та лексичні конструкції, у яких поступово лексеми змінюють місце у синтаксично-смисловій позиції. Фактично кожне поняття (слово) почергово проходить кожну смислову позицію, цим витворюється специфічний образ своєрідного колообігу (циклічності і рівності усього в світі). Ц е поезія про людину світ і тіло, його дискретність. Тілесність було яскравим новаторством на той час. В американському мистецтві образна тілесність яскраво проступила аж у 80-ті. У Юрія Тарнавського тілесність рівнозначна світові і подібний світ як загальна метафора, що насичена екзистенцією оприсутненою через здавалось-би побут. У "Без Еспанії" загальна метафора стає суттю і символом буття де є частина і ціле, дія і тіло, предмет і світ, людина і т. д. Це все іменується і стає зрештою кров'ю. Кров як змінно-незмінна рідина життя, що тече і невпинно змінюється не змінюючись, лишаючи незмінною суть, де все є рівне, подібне, тотожне і єдине та надзвичайно чуттєве і все стає кров'ю ліричного героя – і чи не всесвіт є субстанцією життя і творіння "ліричного героя"?..

Крайній суб'єктивізм поета в цій збірці створює також відсутність упізнаванності міфу, однак відчуваємо його присутність як космосу, як хаосу і надпорядку водночас.

"Без Еспанії" шедевр поетичної творчості Юрія Тарнавського, на превеликий жаль, до сьогодні докладно не прочитано критиками та літературознавцями. Вплив цієї збірки на розвиток української модерністичної літератури суттєвий, він проглядається і в сучасній прозі (напр. Т.Прохасько "Довкола озера"), так і в сучасній поезії (напр. київський неоавангард тощо). Близькою за тематикою (метафора подорожі) став також пізніший цикл "Вибрані дороги" (1970-72) іншого поета НЙГ Богдана Бойчука. У образі подорожі фортецями і монастирями Франції та Іспанії цілком сюрреально накладаються едіпів комплекс, фантастика експерементальних візій з готичним відблиском на еротику і символ акту та на метафору матері і батьківщини. На жаль цю збірку літературознавці теж мало досліджували. На нашу думку ці дві збірки найяскравіше розкривають талант поетів і найвдаліше показують те, чим був феномен поезії НЙГ, де примусова відірваність від Батьківщини провокувала поетичний стан відчуття світу як подорожі, подорожі екзотикою, що вивільняла від безлічі провінційно-українських штампів та правил культури і соціуму та колосально сприяла суб'єктивним чинникам тематики та якості поезії.

До вагомих здобутків Юрія Тарнавського належать ще дві збірки "Пісні Є-Є" (1967), "Поезії про ніщо" (1970).

"Пісні Є-Є" – спроба експерементування з поп-мистецтвом. Юрій Тарнавський поєднуює власний сюрреалім з сучасною йому епохою хіппі (т.зв. "діти квітів"). Деякі попередні естетичні досягнення з "Без Еспанії" поет пов'язує з своєю версією світовідчування, філософії тогочасної англомовної контр-культури, навіть у назві ми прочитуємо зв'язок з тогочасною рок-музикою. Психоделічно-сексуальні засади естетики котрих вдало поєднані з поліфонічно-дискретним візіонерством Юрія Тарнавського, а загальна простота поп-естетики вміло використовується в структурі створення образів.

Звичайно, головно темою для поезій, що складають збірку, стала ідея хіппівського "вільного кохання", котра для "дітей квітів" була наріжною в життєвій філософії. Однак у збірці проглядаються візії естетизації насильства і смерті, що було не характерно для "покоління хіппі", але стало етичним грунтом для тих, хто розчарувався в пацифіських ідеалах "бунту 60-их".

Багато в чому поезія "Пісень Є-Є" базується на відвертій примітивності поп-засад контр-культури і цим значно спрощує радикально-складну поетику Юрія Тарнавського, однак саме ця збірка на тлі пізніших спроб інших авторів поєднати серйозну поезію з поетикою контр-культури, виявилась справді єдино вдалою подібною спробою в українській поезії.

У збірці "Поезії про ніщо" маємо багату художніх прийомів використаних у вже згадуваній "Без Еспанії", проте тут не знаходимо достатньої екзестенційної напруги та бажаних рівнів усвідомлення буття, все виглядає більш одновимірно.

У своїх поезіях Тарнавський розбив на друзки "поетичність" і кліше української мови і поезії, замість того, щоб будувати вірші з уже існуючих поетичних стереотипних "цеглин", творить їх з мовної "глини". Його образи нетрадиційні. Його сюрреалістична, ірраціоналістична поезія призначена для інтелектуальних меншин. Тарнавський, як і інші члени Нью-Йоркської групи, відмовився пересаджувати вишневі садки та стрункі тополі на асфальт. "Традиційна" еміграція зі своїми комплексами й зацикленістю на певних "сюжетах" не зрозуміла "літературних хуліганів".

У своїй автобіографії "Босоніж додому" митець згадує, що зверталися "нью-йоркці" майже винятково до особистих тем, свідомо цураючись "патріотичних", бо відчували, що українська література цілковито лишилася поза модерними естетичними рухами Світу й що їхнім обов'язком було ту ситуацію змінити.

Правий Валерій Шевчук, стверджуючи, що поезія для Тарнавського — це максимальне наближення до сокровенностей людського "я", що поет, блукаючи по світових шляхах, увібрав у себе компоненти різних культур і наблизив українську поезію до світових форм, розширив поняття поетичного.

Його творчість - яскравий приклад новітньої поезії, що в найкращих зразках серед світового поетичного процесу стала найцікавішим пошуком та відкриттям новітніх художніх світів. У особі Юрія Тарнавського українці мають поета, котрий не хотів бути провінціалом, де зрештою є місце лише вторинному наслідуванню – він захотів і став ти поетом НОВОГО.

Такі постаті як М.Семенко, Ю.Тарнавський та інші виводять українську поезію з багна вторинності "для хатнього вжитку" та політичного услуговування.

Література:

1."Поезії про ніщо і інші поезії на цю саме тему" (Лондон–Нью-Йорк, 1970). Ця книга становить перший том його зібраних поезій, до якого ввійшли всі раніше видані збірки разом із додатковими, що вперше в ньому друкуються, а саме : "Життя в місті", "Пополудні в Покіпсі", "Ідеалізована біографія", "Спомини", "Без Еспанії", "Пісні є-є", "Анкети", "Вино і ропа" і "Поезії про ніщо".

2."Без нічого" (Київ, 1991). Це видання вміщає більшість вже раніше опублікованих праць, а саме : збірки "Життя в місті" (вибрані вірші), "Без Еспанії", "Пісні є-є", "Поезії про ніщо" і поему "Оперене серце".

3."Їх немає" (Київ, 1999). Ця книга становить другий том зібраних поезій автора, до якого ввійшли деякі раніше видані збірки разом із такими, що вперше в ньому друкуються, а саме : "Ось, як я видужую", "Ідеальна жінка", поема "Оперене серце", "Фотографії, це квіти", "Нулі й одиниці", "Зео півонії", "Врослі вірші", "Дорослі вірші" і поеми "У ра на" та "Місто київ та ям".

4."Не знаю", вибрана проза (Київ, 2000) — книга, до якої ввійшли раніше вже друковані твори разом із такими, що вперше у ній друкуються, а саме : роман "Шляхи" (у новому варіянті), "Сім спроб" (уривки з англомовних прозових книг Смуток, Гіпокрит, Невинний у Парижі, Подорож на південь, Менінґіт, Три бльондинки і смерть, Короткі хвости) і коротка літературна автобіографія "Босоніж додому і назад".

5."Інтерв'ю (Івана Фізера) з членами Нью-Йоркської Групи" (журнал "Сучасність", число 10, Мюнхен, 1988)

6. Поза традиції. Антологія модерної поезії в діяспорі. – Київ-Оттава 1993.

7. Поети "Нью-Йоркської групи". Антологія. Харків-2003.

8. Півстоліття на півтиші. Антологія поезії Нью-Йоркської групи. Київ - 2005.

9. Бойчук Богдан Спомини в біографії. Київ – 2003.


 
 

Цікаве

Загрузка...