WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Лист як складова прояву індивідуальності письменника - Реферат

Лист як складова прояву індивідуальності письменника - Реферат

Як і художній твір, письменницький епістолярій тісно пов'язаний з індивідуальною творчою манерою автора, яка в одному й другому випадку проявляється в спільній формі – в художній манері митця. Остання також уміщує в собі безліч специфічних можливостей художньої виразності.

Однак художні елементи в приватних письменницьких кореспонденціях виникають спорадично і виконують іншу функцію, ніж у літературному творі. В літературному творі вони обов'язкові: художнє узагальнення служить тут засобом пізнання світу. А в листі елементи художньої образності факультативні. Проте все-таки це художні елементи, і їх вивчення значно розширює наші уявлення про культуру слова і безпосередньо про вітчизняне письменство.

Підсумовуючи, відзначимо, що художність приватних листів полягає не в особливих прийомах передачі окремих елементів змісту, а є їх характерною особливістю. Як слушно зауважує Н.Конрад, вказати пальцем на категорію поетичного неможливо [18, 312], і „не варто розуміти справу механічно: вплив життя на літературу, на художній твір не є насильницьким, життя переломлюється в творчій особистості письменника" [32, 31]. Власне через те побутовий лист служить джерелом, на яке орієнтується автор художньої епістоли. Отже, побутовий лист, узагальнюючи життєвий факт, наближається до художнього твору. І чим глибше індивідуально-особистісний план набуває в листі масштабів загальнолюдського значення, тим помітніше побутова кореспонденція наближається до художнього твору.

Аналіз письменницьких кореспонденцій дає підстави говорити про лист як автопортрет, оскільки власне епістоли „виявляють у чистому вигляді справжню суть людини, зокрема людини творчої – письменника, митця. Виявляють його уподобання, його святощі, не приховуючи відтінків, внутрішніх суперечностей, набагато повніше й автентичніше, ніж інші вияви літературно-публіцистичного висловлювання" [19, 40]. На означену рису вказував свого часу представник естетично-психологічного методу в літературознавстві О.Горнфельд, учень О.Потебні, визначаючи кореспонденції митців художнього слова як незамінний матеріал, що відкриває „проблиски в закутках творчої психіки" [10, 924]. Сучасна евристика, за спостереженнями Ж.Ляхової, психологічну інтроспекцію – самоспостереження й самопізнання – розглядає як одне із значущих джерел художнього мислення письменника [25, 54]. А „самопізнання живить творче мислення митця, надає йому переконливої історичності" [4, 203].

Людина завжди була, є і буде об'єктом літературної творчості. У співвідношенні з її змалюванням (маємо на увазі літературний твір) перебувають і всі художні засоби. Не менш важливою є людина й для епістолярного мистецтва, адже лист – результат спілкування, через те в більшості випадків епістолярний текст спрямований на розкриття особистості, точніше, – особистостей – автора й адресата, їхніх позицій і поглядів, тому й інші його риси залежать від цього основного завдання. „Є шлях, йдучи по якому, найлегше проникнути в таємницю творчого методу письменника. Шлях цей – людина в її зображенні" [14, 239]. Ці слова можна віднести й до приватного листування. Вивчаючи людину, її відтворення в листі, „найлегше" пізнати особливості епістолярної манери письменника.

Свого часу в спеціальній літературі (В.Турбін, М.Бахтін) було висловлене оригінальне ставлення до листа як первинного (простого) жанру, як джерела літератури. М.Коцюбинська, В.Кузьменко, І.Паперно відзначають про те, що письменницький лист як жанр є протеїчний, мінливий.

І.Забіяка відзначає, що листи значною мірою наближаються до щоденникових записів, вони дуже близькі до мемуарів, але є й відмінність між ними: мемуари пишуться поступово, з часом можуть змінюватися й зазвичай призначаються нащадкам. Листи ж мають сучасний інтерес і пишуться під хвилинним враженням. Саме тому в них яскраво відображається характер автора, його настрій, духовний і фізичний стан саме в даний момент [16, 7]. Показуючи неабияке значення мемуарної літератури, І.Забіяка наводить певні переваги листів над мемуарами: „Ця перевага полягає в тому, що описані в них події ще не переломилися через призму часу та пізніших суджень (думок, зауважень) автора. Водночас ця перевага може бути й хибною, оскільки в листах нерідко містяться судження, від яких автор згодом може й відмовитися або поставитися критично, чого в мемуарах він ніколи б собі не дозволив..."[ там само, 8]. І далі науковець зазначає, що листи, як правило, пишуться безпосередньо за слідами якихось подій, тому вони не можуть допомогти повніше, точніше, яскравіше висвітлити ту чи іншу епоху, доповнивши її деталями, цікавими конкретними фактами, епізодами, подіями тощо [там само, 8].

Захисники концепції листа як жанру мемуарної літератури відзначають, що епістола має всі ознаки мемуарів, однак „окремі з них виявляються специфічно. Зокрема, в листах відсутня дистанція в часі між подією і згадкою про неї в творі. Однак, якщо лист належить великому письменнику він часто здатен осмислити велич цієї події з точки зору майбутнього, виявляючи при цьому надзвичайну проникливість і дар передбачення" [23, 24].

О.Галич також вважає, що „найпростішою жанровою формою сучасної мемуаристики є лист" [6, 40]. Дійсно, підстави для таких висновків маємо, оскільки лист найчастіше є автобіографічним документом, також у ньому трансформована дійсність разом із власним світобаченням автора, оцінка політичної, економічної та духовної ситуації в країні та ін. І все ж не кожний лист є автобіографічним. Як бути в цьому сенсі, скажімо, з діловими кореспонденціями, комерційними? А як кваліфікувати художні епістоли стосовно наявності в них автобіографічного елементу, особливо якщо адресанти тяжіють до об'єктивного, аналітичного прозомислення? Зрештою, колективні чи „гуртові", як і одноосібні відкриті листи, елемент мемуарний зводять також до мінімуму. Отже, за всієї поваги до наукових здобутків у царині документалістики і мемуаристики зокрема, пропонована О.Галичем концепція епістоли як жанрового різновиду мемуаристики є досить вразливою і в будь-якому разі не може претендувати на всеосяжний характер епістолярного жанру.

У літературознавчих дослідженнях епістолярного стилю неодноразово вказувалося на те, що, оскільки автором кореспонденції є письменник, то вона „принципово відрізняється від листа, написаного не художником" [9, 13]. Своєрідність приватної кореспонденції видатної особистості не завжди вкладається в традиційне уявлення про звичайний побутовий лист. За твердженням О.Образцової, приватна кореспонденція – „найліричніший, найінтимніший жанр творчості письменника" [31, 310], відбиток настрою, результат імпровізації, вплив натхненної хвилини. Адже і в листах письменник „залишається передусім митцем, а лист – зразком художнього саморозкриття" [24, 3–4], що дає можливість реціпієнтові пережити радість естетичної насолоди.

Т.Гундорова також відзначає, що лист існує на межі життя і творчості й вводить в атмосферу чогось такого, що більше за літературу, а саме – в автентичність і зв'язаність голосу й екзистенції [11, 6]. В.Гладкий обґрунтовує таке твердження тим, що внаслідок образного мислення майстра слова, його листи обов'язково будуть набувати художньо-узагальнених форм [9, 13] оскільки, в письменницькій епістолі обов'язково мусить знайти свій вияв мистецька, творча риса автора. Через те в приватних кореспонденціях людей, „наділених письменницьким обдаруванням, нерідко зустрічаємо справжні художні відкриття, створені за всіма законами художньої майстерності" [там само, 17].

За спостереженням В.Кузьменка, написання приватного листа – творчий акт, особливо, коли йдеться про кореспонденції письменників [21, 46]. Листам митців, на відміну від приватних кореспонденцій адресантів, далеких від літератури за характером своєї діяльності та духовними уподобаннями, притаманні досить специфічні властивості. Серед них дослідник виокремлює художню інтроспекцію автора, зазначаючи при цьому, що його стиль „виявляється у всякому писанні, що виходить з-під пера одержимого літературою адресанта" [22, 60].

Loading...

 
 

Цікаве