WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Про книгу Тамари Гундорової “Післячорнобильська бібліотека. український літературний постмодерн” - Реферат

Про книгу Тамари Гундорової “Післячорнобильська бібліотека. український літературний постмодерн” - Реферат

Зрештою, виходить, що Чорнобиль, розвіявши реальність одних ілюзій і симулякрів, породив інші, що й стало плодючим ґрунтом для появи і масового розмноження віртуальних текстів постмодерну.

Книжка Т. Гундорової окреслює також історичні рамки українського постмодернізму і – головне – теоретично узагальнює специфічні риси кожного з етапів його розвитку.

Вказуючи на певну довільність виділених Єшкілевим-Андруховичем двох основних типів українського постмодерністського дискурсу: постгессіанського – постмодернізму 80-х р.р. і постборхесівського – постмодернізму 90-х р.р., Т. Гундорова пропонує детальнішу типологію, низку українських варіантів:

  • карнавальний варіант українського постмодернізму (переважно група БУ-БА-БУ);

  • риторичний апокаліпсис Юрія Іздрика й Тараса Прохаська;

  • метафізичний апокаліпсис Євгена Пєшковського;

  • феміністичний постмодернізм (Оксана Забужко).

До постмодернізму Т. Гундорова відносить і сформовану в надрах "андеґраунду" 1970 – 1980-х р.р. київську іронічну школу (Володимир Діброва, Богдан Жолдак, Лесь Подерев'янський); а також неоавангард 1990-х р.р. (Сергій Жадан, Андрій Бондар, Володимир Цибулько).

Композиція книжки і являє собою послідовний розгляд зазначених варіантів. Особливістю дослідницького методу Т. Гундорової є науковий об'єктивізм, детальна діагностика явища з широким цитуванням художнього і критичного тексту. І все ж це не є апологетикою. Хотілося б звернути увагу на критичні оцінки дослідниці.

Так, напр., апофеоз карнавального БУ-БА-Б'ізму – поезоопера-вертеп "Крайслер Імперіал" – оцінюється як пародія на відому американську рок-оперу і як "возвеличування американізації та влади попкультури".16 Стихією БУ-БА-БУ "стає карнавал масок, персонажність героїв, а культурною формою – шоу та кіч".17

Особливо цікаві міркування дослідниці з приводу "психоідеології" кічу, пов'язаної з "комфортом, задоволенням, колекціонуванням вражень як сувенірів і фетишів, зі звабливою самодостатністю красивого".18

Поняття кічу, на думку Т. Гундорової, еволюціонувало – від "поганого смаку" до визнання того, що "всі ми якоюсь мірою "кічмени", споживачі та співтворці кічу".19 Можна було б сказати точніше – майже "всі ми", тому що для визначення "кічменства" має бути хоч невеликий прошарок людей, які усвідомлюють низовий характер кічу і критично його оцінюють – самі "кічмени" до такої критичної рефлексії не вдатні. В "БУ-БА-БУ", на думку дослідниці, переважає "маскулінний" або "суперменський кіч", про що свідчить їх "маскулінно-еротична символіка". Невипадково бубабісти запропонували також новий "богемно-нарцистичний імідж і українського поета і самого українця". Особливо в Андруховича. Усі його романи, з погляду Т. Гундорової, – від "Рекреацій", "Московіяди" і "Перверзії" до "Дванадцяти обручів" – автотематичні.

Кічем є і т.зв. "европейськість", де, за висловом дослідниці, "легко артикулює себе переважно нарцисично налаштований український "провінціал" Центрально-Східної Европи". Над його акцентованими "розмовами про Європу, Европу, Европу" влучно іронізує і сам Андрухович.

Наступники "бу-ба-бістів", інші представники львівсько-івано-франківської школи (т.зв. Станіславський феномен) Юрко Іздрик і Тарас Прохасько належать, на думку Т. Гундорової, до нової хвилі в українському постмодернізмові – його післякарнавального етапу розвитку.

"Цей тип постмодернізму звільняється від грайливого авантюрного героя, а також романтичної концепції супермена-богемника. Навпаки, – наголошує Т. Гундорова, – в центрі такого постмодернізму – пульсуюча свідомість і розірваний екзистенційний світ інтелектуала-маргінала, який більше не є зцентрованим суб'єктом, процес самоусвідомлення котрого стає фрагментарним, тіло – гібридним, а мислення – поліморфемним"20.

Для такого різновиду постмодернізму, за спостереженнями авторки, характерна структурованість, або, як вона пише, "формальність" текстів. Йдеться, зокрема, про повтор т. зв. "формальних мікроструктур", які організують наратив – скажімо повтор якихось топографічних або ідеографічних образів (у Прохаська це можуть бути геометричні схеми, мапи, гербарії, архітектурний проект і т.д.; у Іздрика – сни, видіння, або й "вакуумні" сторінки і т.ін.).

Прозу Іздрика (трилогію-повість "Острів КРК", романи "Воццек", "Подвійний Леон. Історія хвороби") Т. Гундорова розглядає як літературний варіант "віртуального апокаліпсису". Так, в центрі останнього роману "Подвійний Леон", як пише дослідниця, – шизофренічний герой, який втратив свою індивідуальність і комунікабельність. Цей герой живе в подібному до кафкіанського несправжньому світі Медичного закладу Закритого типу. Його апокаліптичний кінець ("Власне кінець") трансформується "у відчуття людини-черва, шлях якої – западання в морок". "Кінематографічні сни, галлюцинаторний колаж, гібридні монстри-образи, автопародія, поп-символи, – зазначає дослідниця – втілюють стан ентропії свідомості і народження нової креолізованої (тобто мішаної – Н.К.) текстуальності – симбіозу візуальних та вербальних знаків"21.

Детально розглянуті й інші етапи розвитку українського постмодернізму – аж до "Спроби деконструкції постмодерну" (так називається останній розділ книжки, присвячений лірико-драматичній тетралогії "Трикутний квадрат" авангардиста і постмодерніста Юрія Тарнавського).

Повертаючись до Чорнобильських знаків і осмислюючи – завдяки ґрунтовному аналізу Тамари Гундорової – панораму українського постмодернізму за останні десятиліття, можемо зробити висновок, що Чорнобиль не тільки визначив характер його розвитку, а й чітко окреслив його обмеження. Якщо справді Чорнобиль "розвіяв реальність симулякрів", то чим далі, тим менше вони будуть задовольняти, тим вужчим, як здається, буде попит на віртуальні тексти постмодернізму. Чи не час уже писати про пост-постмодернізм? Про відторгнення кічу?

Хоч живемо в епоху кічу, в епоху кічменів і кічменш, в епоху кіч-літератури.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гундорова Тамара. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн. – К., 2005. – С.12-13.

2. Там само. – С. 14.

3. Там само. – С. 14.

4. Там само. – С. 16.

5. Моренець Володимир. Голос у пустелі. // Слово і час. 2006, № 4. – С. 81.

6. Гундорова Тамара. Післячорнобильська бібліотека. – С. 17.

7. Там само.

8. Там само.

9. Там само. – С. 18.

10. Там само. – С. 19.

11. Там само. – С. 23.

12. Там само. – С. 24.

13. Там само. – С. 25.

14. Там само.

15. "Грибочки з-під Чорнобиля. Анекдоти часів ядерної катастрофи. Записано з народних вуст Богданом Жолдаком". Дух і літера. – Егупець. Художньо-публіцистичний альманах Інституту юдаїки. – К., 2001. Ч.8, – С. 159.

16. Гундорова Тамара. Післячорнобильська бібліотека. – С. 78.

17. Там само. – С. 81.

18. Там само. – С. 78-79.

19. Там само. – С. 79.

20. Там само. – С. 97.

21. Там само. – С. 111.

2

Loading...

 
 

Цікаве