WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Мистецька творчість Анатолія Кичинського - Реферат

Мистецька творчість Анатолія Кичинського - Реферат

підозрював, що не один раз повертатиметься до неї, що саме в Одесі пройдуть його яскраві молоді роки, сповнені плідних студій, дослідницьких відкриттів, досягнень наукової кар'єри, незабутніх знайомств і стосунків.
У гімназійний період чітко визначилися гуманітарні нахили Д.Овсянико-Куликовського, оформилася його система саморозвитку й самодослідження, склався його тривкий інтерес до мовознавства й психологічного світу людини. Дослідницький потяг до художньої літератури та її явищ, що стане провідною і найбільш важливою сферою життя вченого, розів'ється у ньому значно пізніше.
Від природи Дмитро належав до еталонних інтровертів. Він почувався комфортно наодинці з книжкою і своїми думками. З людьми, навіть з тими, хто його цікавив і був би для нього бажаним співрозмовником, знайомився важко, вважаючи, що це виходить у нього незграбно. Класично виражена інтровертність породжувала в його свідомості серйозні сумніви щодо як своїх можливостей, так і ставлення до нього з боку зовнішнього середовища.
У підліткові й молоді роки Дмитро Овсянико-Куликовський глибоко страждав від того, що начебто не спроможний повноцінно виявити себе як співрозмовника-інтелектуала, що, на його переконання, у бесіді через власну скутість, підвищену сором'язливість, невпевненість він веде себе невиразно й ніяковіє, губиться.
На подолання цих комплексів поведінкової та комунікативної неповновартості ним було спрямовано значні духовні сили, й протистояння власним психологічним недолікам принесло позитивні результати: внутрішні, комунікативні самообмеження неймовірними розумовими, вольовими, сугестивними зусиллями вдалося подолати. Це не була перемога над собою. Це була перемога заради свого душевного здоров'я і досягнення гармонійних контактів з соціумом, від якого - добре це чи недобре - так багато залежало й залежатиме у людській долі.
Усе життя Овсянико-Куликовський ретельно вивчав себе, особливо свої вади, вразливі місця й намагався їх "зняти". Самошліфування стало для нього моральним імперативом, індивідуальним онтологічним постулатом, внутрішнім джерелом його непересічних успіхів. Як учений, як мислитель він розпочався з прискіпливого аналізу своїх психологічних і поведінкових особливостей, з пошуку реальних шляхів самоствердження.
Студентські роки (1871 - 1876) Дмитро Овсянико-Куликовський провів у Петербурзі й Одесі під знаком наполегливих, самовідданих, завзятих студій у столичному і Новоросійському університетах. Він був честолюбною людиною (в конструктивному значенні цього слова) й ніколи не приховував цього. Він був представником відомого роду, гордовитої династії, і це зобов'язувало його бути гідним свого шляхетного прізвища.
Він мріяв про кар'єру й славу вченого, ретельно переймався проблемами лінгвістичних досліджень, зокрема слов'янських мов, вивчав сучасну філософію, читав економічні роботи різних напрямків і течій, цікавився питаннями організації та діяльності селянських громад, розмірковував над дослідженнями з історії культури, дискутував з важливих політичних новин і тенденцій, добре орієнтувався в розмаїтості інтелектуальних течій у суспільстві.
Дослідження у філологічних галузях він поєднував із ґрунтовним вивченням домінантних тенденцій в оточуючій реальності. Наука через життя й життя поруч із наукою - це складало стратегію молодого Овсянико-Куликовського, кредо, що було внутрішньою складовою натури й типу мислення вченого.
Наприкінці свого перебування в Одесі, у 1876 році, Дмитро Овсянико-Куликовський познайомився з Михайлом Драгомановим - тодішнім речником української національної ідеї, який був доцентом Київського університету й ватажком лівої фракції київської "Громади". Своїм жвавим розумом, ясністю думки, доброзичливим гумором і моральною силою душі М.Драгоманов справив сильне враження на молодого науковця. Овсянико-Куликовському виявилися близькими широкий гуманізм Драгоманова, культурно-просвітницький характер його ідей, теза про необхідність розвитку самосвідомості українського суспільства. "…Я стал его горячим поклонником и приверженцем", - відзначав учений у своїх "Воспоминаниях". Незабаром між ними зав'язалися дружні стосунки, що тривали до смерті Михайла Драгоманова.
Під впливом його поглядів Д.Овсянико-Куликовський почав виявляти значний інтерес до історії, культури, перспектив України як національного й етнотериторіального явища, усвідомлювати Україну як автономне адміністративне утворення. Політичний радикалізм він ніколи не поділяв, прагматичним напрямком розвитку суспільства вважав поступове поліпшення якості життя й культурницьке стимулювання національної свідомості. Українофільство він розумів як тактику конкретних дій заради поліпшення українського життя й сприяння українській культурі, духовності.
80-ті роки виявилися блискучими у науковій кар'єрі Овсянико-Куликовського (так і кортить сказати "просто блискучими", хоча зрозуміло, як не просто давалися ці успіхи). Це період молодої слави вченого-лінгвіста. Здобутки йшли один за одним, неначе переслідували науковця.
Хронологія його перемог у тезовому варіанті виглядає так:
1882-й рік - Дмитро Овсянико-Куликовський захищає в Московському університеті значну наукову розробку на звання приват-доцента.
1885-й рік - наш родовитий земляк успішно відстоює в Харківському університеті нову роботу: магістерську дисертацію з питань мовознавства.
1887-й рік - знову захист, на цей раз докторської дисертації у Новоросійському університеті, і також з проблем лінгвістики.
За п'ять років - три захисти. Два з них пов'язані з дисертаційними роботами. Між дисертаціями (магістерською та докторською) - відстань у два роки. Таких темпів наукового зростання можна було досягти лише за умов синтезу обдарованості й праценатхнення, в основі яких знаходиться любов - любов до тієї справи, що виконуєш, і до свого імені, роду, які варті того, щоб їх стверджувати новими династійними успіхами.
Є такому стрімкому розвою ще одне пояснення.
Поняття "вчений" пов'язувалося для Овсянико-Куликовського з поняттям "розвиток". У його розумінні лише той міг претендувати на титул поважного науковця, хто постійно дослідницьки працює, розвивається, обстежуючи нові аспекти й проблеми. Поняття "наука" вміщувало в його свідомості такий ключовий момент, як постійність наукових студій, робіт.
Учений - це не одномоментні, хоча б і блискучі, виступи або здобутки, це перманентний дослідницький розвій, це постійне підтвердження своєї наукової кваліфікації. Званню вченого відповідає насамперед той, хто має індекс наукової популярності (цитації, критики, посилань тощо), чиє ім'я резонансує у наукових та загальнокультурнихколах. Такий індекс мав Овсянико-Куликовський, а згодом його науковий рейтинг на кілька порядків підвищився.
Звертає на себе увагу цікавий факт: обидві дисертації були виконані Дмитром Овсянико-Куликовським на південноукраїнській землі, в Одесі, неподалік від малої батьківщини - степової Таврії. Чи випадковим є цей збіг? Чи не стала специфіка регіону українського півдня тією аурою, що спричинилася розквіту його наукового таланту? Земля зі своїми невловимими колоритом, мелодійністю, ритмічністю, одне слово, зі своєю специфічною гамою особливостей теж є співтворцем людини та її успіхів.
Невдовзі по одержанні докторського ступеня обдарований учений
Loading...

 
 

Цікаве