WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Пізнання художнього твору - Реферат

Пізнання художнього твору - Реферат

Проте, переосмислення концепції літературної освіти в педагогічному університеті залежить не лише від професора чи доцента, який читає той чи інший курс літератури, а й від науково обґрунтованого і чітко вибудуваного навчального плану, а також від раціонально-творчого підходу до розкладу занять, при складанні якого повинен враховуватися вироблений віковою педагогічною практикою досвід, за яким пізнання твору починається з читання його. У цьому був глибоко переконаний і І. Франко, який в оповіданні "Борис Граб" подає розлоге тлумачення того, як треба підходити до вивчення літератури. Письменник доводив, що головна мета студіювання будь-якої дисципліни, зокрема й літератури, – "навчитися володіти своїм мізком", "виробити пам'ять, порядне думання, систематичність, а нарешті – критичність"7. Саме на "живу основу" (художні твори, епістолярій, спогади й роздуми письменника) у першу чергу звертав увагу свого учня вчитель гімназії Міхонський. Отже, перша сходинка пізнання тексту – це його читання. Бажано, щоб цим процесом керував викладач, адже в планах філологічних факультетів педагогічних університетів передбачена самостійна робота студентів. Години, що відводяться для організації її, повинні зараховуватися до навчального навантаження професора чи доцента. Пізніше на практичних (семінарських) твір потрапляє у сферу герменевтики (інтерпретації), де "засобом множинного зсуву, взаємонашарування, варіації елементів"8 стає зрозумілою символічність тексту, усвідомлення і сприйняття його.

Коли майбутній учитель-словесник навчиться пізнавати художні твори і при цьому отримувати насолоду, він здатний буде навчити цьому інших. Виходячи з твердження, що текст повинен приносити задоволення, очевидно слід подбати й про кардинальні зміни як шкільної програми з літератури, так і університетської. На наше глибоке переконання, повністю вичерпав себе історико-літературний підхід до побудови програми для учнів старших класів. У проекті "Концепції літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі" зазначається, що метою вивчення літератури є "сформувати... правильне розуміння національних і загальнолюдських цінностей і цим сприяти вихованню духовно багатого, щиро відданого своєму народові громадянина незалежної України"9. Але про яке формування національної свідомості українців і їх духовного світу можна вести мову, коли, наприклад, творчість Г. Сковороди, Т. Шевченка вивчається в 9 класі і, як свідчать розробки уроків, якими рясніють періодичні видання, досить примітивно. Тут, очевидно, спрацьовує і той чинник, що учні цього віку ще не доросли до глибокого проникнення у "високі матерії". Проте, оскільки програму виконувати треба, відбувається процес "приниження", "приземлення" геніїв. І чи це не малоросійство ("неміч, хвороба, каліцтво внутрішньо-національне"10)? Таким чином, під шкільну програму підведена наукова база – історико-літературний принцип побудови її, але чи не настав час відмовитися, за словами Є. Маланюка, від "модерних здобутків", які вироблялися імперською машиною, щоб на науковій основі калічити націю. Адже всі одностайні в тому, що засобами художнього слова школа повинна формувати не науковця з історії літератури, не вчителя-філолога, а громадянина. Важко не погодитися з Соломією Павличко, яка викладання літератури назвала "зашкарублим, жахливим, схематичним" і в іронічній формі охарактеризувала стан вивчення її в цілому: "Українська література перетворилась на церкву – свічки горять, ікони висять, а жменька одержимих людей усе це охороняє. А тим, численним, що навколо, страшно від цієї святості"11.

Крім того, години на вивчення літератури в школі скорочуються, а програма залишається "роздутою". Коли ж читати? І чи часто звучить слово письменника на уроці, коли продовжує діяти догматичний підхід до навчання – аби більше? Це тоді, коли майже кожний, хто причетний до справи виховання підростаючого покоління художнім словом, усвідомлює, що навчити розуміти і цінувати прекрасне можна буде ще за однієї умови – скорочення шкільної програми з літератури. А відтак, учитель-словесник матиме змогу подбати про читання учнями того чи іншого твору й, відповідно, організувати пошуково-дослідну роботу у процесі аналізу його. Тут не доводиться робити відкриття: такий підхід до вивчення літератури існував у гімназіях і університетах царської Росії, такий принцип покладений в основу літературної освіти цивілізованих країн. Отже, потрібен свіжий струмінь у розробці концепції літературної освіти, створенні шкільних і університетських програм.

Таким чином, стан вивчення літератури в школі залежить не лише від підготовки вчителя-словесника на філологічних факультетах педагогічних університетів, а й від того, в яке поле діяльності потрапить випускник - творче чи заангажоване. Бо, не секрет, що саме вчитель-словесник покликаний мовою митця будити власну думку своїх вихованців, пам'ятаючи, що зміст твору "розвивається не в митцеві, а в тих, хто розуміє"12. Розуміння ж приходить тоді, коли прочитання твору стане необхідністю, яка переросте в насолоду, зніме напругу в читача (студента чи учня), викликану можливістю чи неможливістю отримати оцінку, і помістить його у такий стан, коли він, пізнаючи твір (читаючи й аналізуючи), буде насолоджуватися "своїми фантазіями без жодного закиду та сорому"13.

Література

  1. Інґарден Роман. Про пізнавання літературного твору // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. – Львів: Літопис, 1996. – С. 139.

  2. Еко Умберто. Поетика відкритого твору // Слово. Знак. Дискурс... – С. 409.

  3. Інґарден Роман. Про пізнавання літературного твору... – С. 160.

  4. Ізер Вольфґанґ. Процес читання: феноменологічне наближення // Слово. Знак. Дискурс... – С. 263.

  5. Інґарден Роман. Про пізнавання літературного твору... – С. 161.

  6. Там само. – С. 160.

  7. Франко Іван. Твори: У 20 т. – К.: Держ. вид-во художньої літератури, 1950. – Т. 3. – С. 31.

  8. Барт Ролан. Від твору до тексту // Слово. Знак. Дискурс... – С. 381.

  9. Концепція літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі. Проект // Дивослово. – 2002. – № 4. – С. 59.

  10. Маланюк Євген. Малоросійство // Книга спостережень. – К.: Атіка, 1995. – С. 223.

  11. Павличко Соломія. З України роблять хатку, відгороджену від усього світу парканом тупості // Фемінізм. – К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2002. – С. 284.

  12. Потебня Олександр. Думка й мова // Слово. Знак. Дискурс... – С. 30.

  13. Фройд Зиґмунд. Поет і фантазування // Слово. Знак. Дискурс... – С. 90.

Loading...

 
 

Цікаве