WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Сучасна рецепція роману Г.Брасюка „Донна Анна” а - Реферат

Сучасна рецепція роману Г.Брасюка „Донна Анна” а - Реферат

Сучасна рецепція роману Г.Брасюка „Донна Анна"

Серед письменників, що належали до літературного угруповання МАРС (Майстерня революційного слова) найбільш загадковою й, на нашу думку, мало вивченою постаттю є Гордій Іванович Брасюк (1899 – 1941). Його ім'я майже незнане сучасними літературознавцями. Воно лише принагідно згадується в незначній кількості публікацій останніх часів і, зрозуміло, творче надбання письменника не стало центром уваги окремого дослідження. В „Українській літературній енциклопедії", одному з небагатьох сучасних джерел інформації про митця, бо імені його немає навіть у двохтомній „Історії української літератури ХХ століття", відсутні біографічні відомості про Г.Брасюка, натомість вміщено лише занадто розпливчасту інформацію про місце його народження. Про творчість письменника також написано дуже коротко: „Автор збірок оповідань: „В потоках" (1927), „Устинка" (1929), „Сни і дійсність"(1930), роману „Донна Анна" (1929). Останній піддався критиці за дрібнотем'я і натуралістичні тенденції. З 1931 року від літератури відійшов." [10 , 229]. Дещо ширша інформація про письменника була подана в травневому номері „Літературної України" за 1991 рік. Тут точно зазначене місце народження – с. Лука Троянівського повіту на Житомирщині. Також подана інформація про те, що він закінчив Житомирське комерційне училище й належав до культурологічної організації „Просвіта", а також до літературного об'єднання „Гарт". При цьому зовсім відсутня інформація про приналежність письменника до київської літературної організації МАРС. Хоча є незаперечні дані в тогочасній пресі про це: „7 листопада в Києві складено нову літературну організацію МАРС (Майстерня революційного слова). До складу асоціації ввійшли письменники: Антоненко-Давидович Б., Брасюк Г., Галич М., Качура Я., Косинка Г., Підмогильний В., Плужник Є., Тенета Б., Фальківський Д., Ярошенко В. [6, 111]. Нам відомо про п'ятирічне заслання письменника й перебування його в концтаборі з 1930 року (це, можливо, врятувало від розстрілу в 1934, коли з 28 розстріляних були побратими по МАРСу – Г.Косинка і Д.Фальківський). Зовсім не друкувалися й, зрозуміло, не досліджувалися його останні твори. З різних джерел ми знаємо, що 27 червня 1941 року на підставі ордера № 228, виданого Запорізьким обласним управлінням НКВД, Г.Брасюк був заарештований вдруге без пред'явлення будь-яких звинувачень. Серед вилучених під час трусу речей були рукопис роману „Чечель" (773стор.) та чотири зошити чернеток повістей (пізніше все це повернули дружині). Само собою стає зрозумілим, що той, хто не має можливостей доступу до архівної бази, видань і періодики 20 – 30-х років минулого століття може взагалі нічого не знати про письменника. Тому не дивним є факт відсутності зацікавлення творчою постаттю письменника в сучасних літературознавчих дослідженнях.

Про останній, з надрукованих, роман Г.Брасюка „Донна Анна" не можливо знайти більшої інформації ніж переказ сприйняття твору критиками 30-х років минулого століття. Щоправда роман не був обділений увагою критики після свого виходу. У періодиці того часу свої рецензії вмістили Пронь Г., Старинкевич Л., Фінкель О., Юровська Л. та ін. Однак усі рецензії визначалися негативною рецепцію твору. Так, наприклад, в одній з них читаємо: „Отже бачимо, що хоч би з якого боку підійти до роману, він є безумовно явище негативне. Дуже сумнівної художньої вартости, він безумовно шкідливий з боку соціально-літературного. Це витвір розбещеного міщанина, хтиве сюсюкання ласого на клубнічку, для якого фізіологічні процеси є єдиний чинник людської поведінки. Недурно ж зовсім непочутна у романі доба, коли він діється. Роман розрахований на смак такої ж міщанської публіки, як автор та його герої. Нашому новому читачеві нема чого з ним робити, а тому хай він краще не тратить марно часу і не береться за цю зайву книжку" [11 , 210]. Проте наявність у рецензії неточностей і огріхів (Вольський названий Вольщий, Нік – Ніккі) говорить про не уважне, а враховуючи час написання й упереджене ставлення й до автора, й до його твору. Зовсім не згадується в рецензії творчість Лесі Українки, яка, що видно навіть не літературознавчим оком з назви твору й не тільки, стала поштовхом і певною основою для роману. Зовсім не говориться про роль музики для розкритті характерів героїв. Твір цей не передавався з 1929 року, тому доступ до тексту дуже обмежений. Це стало однією з причин вилучення роману з літературного обігу й неуваги до нього сучасних критиків. Крім того у висновку судово-слідчої справи Г.Брасюка, затвердженої начальником УНКДБ в Запорізькій області Леоновим, зазначено, що Брасюк переїхав до Києва, де зайнявся літературною діяльністю. Перебуваючи, за словами Леонова, в колі настроєних у націоналістичному дусі українських письменників Хвильових, Ірчанів, Блакитних, Антоненків-Давидовичів та інших, що, як і він, нічого спільного не мають із пролетарською творчістю, Брасюк почав видавати аполітичні літературні праці, розраховані на темні й міщанські прошарки населення... . Г.Пронь у статті, що й назву має відповідну „У потоках міщанства" загалом усю творчість Г.Брасюка визнає міщанською, зазначивши, що він виявив у своїх творах пасивно-консервативний світогляд „дрібно-буржуазного інтелігента, що зв'язав свою творчість естетичними смаками міщанства" [8, 2]. Ще в одній тогочасній рецензії читаємо: „Твір „Донна Анна" Брасюка, ще в більшій мірі стверджує зростання міщанської літератури, як жанру, що мусить обслуговувати потреби непівсько-міщанських кіл" [7, 2].

На нашу думку, надійшов час неупередженого аналізу творчої спадщини Г.Брасюка і його естетичних здобутків. Це й окреслює мету нашого дослідження, завдання якого вбачаємо в поданні сучасної інтерпретації роману „Донна Анна" й акцентуванні уваги на інтертекстуальному полі твору, особливості рецепції в ньому творчості Лесі Українки.

Уже була акцентована увага на приналежності Г.Брасюка до київської літературної організації МАРС (Майстерня революційного слова). Відомо, що її члени, на відміну від досить значної кількості своїх сучасників, вважали основним завданням справжнього письменника продовжувати, творчо переосмислюючи, кращі традиції своїх попередників. Тому в їхній спадщині своєрідне продовження знайшли ідеї української й світової класики. Не останнє місце серед них посіли мистецькі досягнення Лесі Українки. У „Історії української літератури ХХ століття" знаходимо підтвердження даної думки: „Могутній духовний заряд поезії Лесі Українки наснажував сучасників, а пізніше – представників „розстріляного відродження" [5 , 67]. Відгомін Лесиних творів відчувається більшою або меншою мірою у творчості майже всіх представників літературної організації МАРС, однак діалоги з письменницею, а, можливо, й суперечки представлені у творчості Г.Брасюка. Особлива рецепція творчих роздумів і досягнень Лесі Українки чітко окреслена в його романі „Донна Анна". У інтертекстуальному полі твору чітко оприявлені такі шедеври письменниці як „Камінний господар" і „Лісова пісня".

У творі знайшли своєрідне переосмислення філософські ідеї письменниці, що еволюціонували в її творах написаних у різні періоди життя. „У доробку Лесі Українки дедалі увиразнювалось тяжіння до драматичного світобачення, до осягнення дійсності в її неминучих конфліктних ситуаціях, нерідко з трагічним розв'язанням. Тому цілком закономірно вона еволюціонувала від ліричного самовираження до драматичних поем, створюючи свій цілком самобутній театр новітнього філософського спрямування" [5, 67]. У „Лісовій пісні" В.Агеєва виділяє бінарні опозиції лісового/сільського світу, лісу/хати, людини/природи [1, 197], порушуючи таким чином проблему гармонії людського життя. Роман „Донна Анна" Г.Брасюка в першій своїй частині містить прямі паралелі з „Лісової пісні": Ганна, її донька Таля, композитор В.Шальвій по черзі уявляють себе й своє оточення героями даного твору. Ці паралелі з героями класичного твору допомагають простежити паралелі із зазначеними вище опозиціями. Так, наприклад, Ганна Бачинська, опинившись в хащі лісової зелені, почуває себе так, ніби „вирвалась з якогось ув'язнення". Її перебування в лісі дало їй надію на те, що „вона відродиться, відмолодіє" [2, 32]. Для композитора Володимира Шальвія лише природа є джерелом творчого натхнення для написання опери „Лісова пісня".

Як навесні Мавка прокинулась від звуків Лукашевої сопілки, так Ганна змінюється під час звучання музики Володимира, приходить до висновку, що вона не самітна й у житті є „ясні акорди, що єднають з усіма, хто почуває їх, хто творить їх" [2, 50]. Саме зустрічі з музикою стають для Ганни поштовхом до власних рефлексій: „Ганна підросла у власних очах [...]. Вже перші звуки увертюри зродили для Ганни перспективу того чарівного світу майбутнього, що його прагнула вона. Ганна відчула, що вона прокидається від довголітньої сплячки. У неї є ще досить сили, вона ще молода. Мусить ще жити повнокровно, барвисто" [2, 109].

Проте друга частина твору, у якій Ганна знищує незакінчену оперу Володимира „Лісова пісня", представляє переосмислення ідей „Камінного господаря" Лесі Українки, таж сама музика допомагає Ганні усвідомити роздвоєний стан своєї душі. Після зустрічі в опері з Ніком у свідомості Ганни намічається злам: образи музики Володимира почали змішуватись для неї з життям і шумами заводу. Кульмінацією твору є сприйняття Ганною опери Моцарта „Дон Жуан" під час якого вона усвідомлює, що Володимир убив Ніка Бачинського, імітувавши нещасний випадок, а вона сама є донною Анною.

Loading...

 
 

Цікаве