WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Тип «Нової» жінки в романах ф. Достоєвського «Ідіот» та м. Хвильового «Вальдшнепи»: компаративний аспект - Реферат

Тип «Нової» жінки в романах ф. Достоєвського «Ідіот» та м. Хвильового «Вальдшнепи»: компаративний аспект - Реферат

Отже, в романі "Ідіот" художній експеримент Ф. Достоєвського "нова жінка і сучасне суспільство" довів несумісність цих двох понять (Аглая змогла зреалізувати себе, лише виїхавши за кордон і одружившись з іноземцем). Російське суспільство часів Ф.Достоєвського не було готове прийняти "нову" жінку – сильну, розумну, освічену. Саме тому князь Мишкін обирає слабку, непослідовну, малоосвічену Настасію Пилипівну, яка керується не розумом, а інтуїцією, почуттями.

Натомість, у романі М. Хвильового простежуємо кардинально протилежний розвиток сюжету. Насамперед слід зазначити, що Аглая з "Вальдшнепів" обирає ідеологічно слабкого чоловіка, хоча сама має принципові переконання щодо напрямку культурного прогресу України і робить все можливе й неможливе для обернення в свою віру Карамазова. І тут перед читачем постає непросте запитання: навіщо молодій, вродливій, розумній, перспективній, впевненій у собі жінці такий морально нестійкий (Дмитрій відкрито залицяється до Аглаї, хоча має дружину), малоосвічений представник ворожої їй комуністичної партії?

Припустимі різні варіанти відповідей. Можливо, М. Хвильовий прагнув в образі Аглаї відтворити тип "жінки-вамп", яка, підкорюючи чужого чоловіка, комуніста Карамазова, насолоджується повною владою над ним, а отже – і над його партією, до якої відчуває ненависть. Однак цей початковий психологічний мотив згодом доповнюється мотивом закоханості Аглаї в Дмитра (це засвідчує останній епізод першої частини роману, а саме страждання героїні, яка, заборонивши Карамазову бачитися з нею, сама болісно переживає цю розлуку).

М. Хвильовий любовний мотив (вибір чоловіка між двома жінками – дружиною Ганною і коханою Аглаєю) доповнює суспільно-політичним: адже, обираючи подругу, Карамазов обирає різні варіанти майбутнього, і свого власного, і своєї партії: кожна героїня є символом певної ідеї, діаметрально протилежної до другої: інтернаціонального комунізму (Ганна) і національного Відродження (Аглая). Не в змозі здійснити вибір, герой "Вальдшнепів" опиняється в глухому ідеологічному куті: "Зі своєю партією, – вважає Карамазова, – рвати не можна, бо це зрада не тільки партії, але й тим соціальним ідеалам, що за них він йшов на смерть, це буде, нарешті, зрада самому собі. Але й не рвати не можна" [6, 262]. Така поведінка Карамазова, на наш погляд, прямо співвідноситься з ідейними ваганнями української комуністичної інтелігенції наприкінці 30-х років ХХ століття, зокрема, самого письменника. Як передова людина свого часу, М. Хвильовий одним із перших означив у літературі ситуацію "глухого кута" і почав шукати вихід із неї.

У "Вальдшнепах" модель любовного трикутника "Ганна – Карамазов – Аглая" доречно розглядати як багаторівневу. З одного боку, у цій моделі закладено типову, навіть банальну ситуацію "курортного роману", яким розвіюють нудоту відпочинку в провінційному місті головні герої твору. На іншому рівні – символіко-алегоричному – кожний із героїв є носієм певної ідеї, яку письменник випробовує, зіштовхуючи її з реальним життям.

Героїні роману М. Хвильового, Ганна та Аглая, намагаються прихилити до себе Дмитрія. Аглая з "Вальдшнепів", на відміну від героїні Ф.Достоєвського, виявляє при цьому неабияку спритність та винахідливість. Відрізняються героїні також ставленням до релігій: Аглая у творі М. Хвильового на початку стосунків з Карамазовим у відповідь на те, що йому усюди ввижається Богоматір, говорить: "...ніякої Богоматері нема... вона не більше, як примара". На противагу до цього, Аглая Єпанчина – глибоко релігійна молода особа. Головна героїня твору М. Хвильового намагається навернути Карамазова у свою віру, нав'язати йому власні погляди: "вона (ідея. – О.Б.) мусить тебе також захопити, як і та, що во ім'я її ти розстрілював своїх ближніх" [6, 226]. Аглая ж у творі Ф. Достоєвського, навпаки, хоче увірувати в життєздатність ідеї нового світоустрою через князя Мишкіна.

У романі Ф. Достоєвського "Ідіот" князь Мишкін сам обирає з трьох сестер Єпанчиних наймолодшу, Аглаю. У М. Хвильового – Аглая обирає Дмитрія серед багатьох чоловіків, які подорожували разом з нею на пароплаві на відпочинок і сама виявляє ініціативу, привертаючи до себе його увагу. Героїня "Вальдшнепів" психологічно більш зріла особистість, з глибшим життєвим досвідом, ніж Аглая Єпанчина, незважаючи на те, що обом жінкам по 23 роки. Героїня Ф. Достоєвського постає як ще зовсім юна дівчина, суперницею якої в коханні є жінка-грішниця. Аглая українського автора – сама грішниця, порушує одну з основних заповідей Господніх: закохується в чужого чоловіка і відриває його від сім'ї. Однак грішниця, яка здобуває перемогу над чоловіком: наприкінці першої частини роману М. Хвильовий дає читачеві можливість зрозуміти, що Карамазов все-таки обирає Аглаю, а не Ганну. Ті відомості, що дійшли до нас про зміст другої частини твору (післямова до зальцбурзького видання "Вальдшнепів" 1946 року Ю. Дивнича), дозволяють повністю переконатися в цьому твердженні: після ув'язнення Аглаї комуністами Дмитрій застрелився.

Таким чином, "московка" Аглая зі своєю принциповою позицією, яку вона втілює, на думку М. Хвильового, є правильним виходом із глухого ідеологічного кута української інтелігенції 30-х років ХХ століття. її породила сама епоха, саме українське суспільство, це природний хід подій в поступі нашої культури, нації. Проте, як засвідчує друга частина роману, так званий "природний хід подій" був перерваний нахабним насильницьким втручанням компартії: Аглаю посадили за ґрати – ідею українського національного відродження ув'язнено на довгі 70 років у підвалах НКВД. Можемо з упевненістю стверджувати, що роман М. Хвильового "Вальдшнепи" за жанровим різновидом – політичний роман-передбачення, і ця проблема може становити перспективу подальшого дослідження.

Вважаємо, що в ту епоху, коли український автор творив свій рубіжний роман "Вальдшнепи", так само як і в свій час для Ф. Достоєвського, виникла нагальна потреба формування концепції людини майбутнього "нової" людини, і, на нашу думку, цей задум М. Хвильовий втілив повнокровно. У романі "Вальдшнепи" митець подає модель "нової людини" в образі Аглаї – романтичної натури, "людини нового покоління", автономної, самодостатньої і сильної жінки, яка бачить себе творцем справедливого світоустрою. Письменник намагається віднайти місце в новій реальності для тих, хто творив революцію і сумнівався в її результатах. Кожна з героїнь роману М. Хвильового "Вальдшнепи" є символом певної ідеї, діаметрально протилежної до другої: інтернаціонального комунізму (Ганна) і національного Відродження (Аглая).

Література

  1. Дивнич Ю. Післямова до роману "Вальдшнепи". – Зальцбург, 1946. – 164 с.

  2. Кобилянська О. Твори: В 5 т. – Т. 5. – 449 с.

  3. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі: Монографія. – 2-ге вид., перероб і доп. –К.: Либідь, 1999. – 447 с.

  4. Рогозинский В. "Сострадание есть главнейший закон бытия..." // Всесвітня література та культура. – 2005. – №1 – С.17-23.

  5. Хвильовий М.Г. Твори: У 2 т. – К.: Дніпро, 1990. – Т. 2. – 925 с.

Loading...

 
 

Цікаве