WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Характерні засоби мовної експресії в українських народних піснях про кохання - Реферат

Характерні засоби мовної експресії в українських народних піснях про кохання - Реферат

Загалом у мові художньої літератури емоційно-експресивна лексика вживається специфічно: в умовах художнього контексту вона набуває додаткових відтінків, відсутніх у цих словах за межами художнього цілого. У текстах народних пісень, на нашу думку, експресивність вкладається великою мірою у вокативні конструкції – поєднання звертання з епітетами. Наприклад:

Ой дівчино, серце моє,

Личко твоє рум'янеє;

Не так личко, як ти сама –

На папері написана (с.14).

Ой ти, місяцю ясний,

Ти, мій милий, прекрасний!

Та який ти вродився на світі нещасний!

Ой який ти вродився –

Та мені знадобився,

Та який ти удався – мені сподобався (с.19).

Ой там на горі дивний див:

Там соловейко гніздо звив.

Всю нічку не спав та все щебетав,

Собі солов'їху прикликав.

Всю нічку не спав та все щебетав,

Собі солов'їху прикликав:

"Ой будь, галочко, зо мною,

То будеш мені жоною" (с.204).

Як бачимо, підбір лексики в наведених прикладах здійснений з головною метою – виразити почуття кохання, наділити це вираження експресією, силою тощо. Цій основній меті підпорядковані усі рівні побудови тексту, в тому числі й лексико-семантичний рівень, який репрезентують насамперед слова, що в текстах наведених пісень іменують закоханих: дівчино, серце, місяцю, милий, соловейко, галочка, жона. Експресивність цих лексем підкреслюється контекстуально – використанням промовистих епітетів та порівнянь.

Особливо слід відзначити специфіку експресивізації тексту народної пісні за допомогою морфемно-словотвірних засобів, серед яких превалюють, безперечно, зменшено-пестливі афікси. При цьому деривати-демінутиви актуалізують різноманітні оцінно-експресивні семантичні компоненти – від кохання й бажання до туги, смутку й навіть нелюбові. Порівняймо:

Скрипливії ворітечка, брехливії люди,

На кого ж ви набрешете, як нас тут не буде (с.190).

Ой у полі вітер віє,

А жито половіє,

А козак дівчину та й вірненько любить,

А зайнять не посміє.

Ой тим її не займає,

А що сватати має (с.30).

Мамко моя солоденька,

І ти була молоденька,

Ти ходила так за няньком,

Як я тепер за Іванком (с.45).

Прийшов козак до корчомки, дівчина гуляє;

Козакові молодому серденько ся крає (с.20).

Ой високо клен-дерево має,

А ще вище два соколи літає;

Ой літають вони у Марусі у дворі,

Заглядають вони у нову світлоньку, –

Вже світлонька вже виметеная,

Ходить Маруся вже розчесаная:

Хоче її мати за Степана дати;

Вона Степана зроду полюбила,

Вона його за ворота сама випровадила,

По його сліду персником покотила (с.205).

Виразним словотвірно-морфологічним засобом експресивізації мови виступають нестягнені форми прикметників та дієприкметників, якими просякнуті тексти народних пісень. Їх вживання надає піднесеності, урочистості, співучості. Більше того, нестягнені форми прикметників – характерна риса саме українського фольклору [див.: 9, 154-157].

На синтаксичному рівні треба насамперед відзначити широке вживання в текстах народних пісень синтаксичного паралелізму, адже чи не в кожному фольклорному творі образи закоханих, їх почуттів, емоцій тощо зіштовхуються з образами явищ природи, тварин, рослин та ін. Таке поєднання надає тексту експресивізації, посилює переживання емоцій ліричних героїв, напр.:

Дощик, дощик,

Аж із стріхи капотить...

Розсердився мій миленький,

Аж ногами тупотить (с.59).

Шумить-гуде дубровонька,

Плаче-туже дівчинонька (с.110).

Над моєю хатиною чорна хмара стала...

А на мене, молодую, поговір та слава! (с.188).

Часто синтаксичний паралелізм зіштовхує протилежні за семантикою образи, що сприяє глибшому експресивно-стилістичному ефектові, напр.:

Воли та корови усі поздихають,

Біле личко, чорні брови повік не злиняють (с.59).

У цьому уривку протиставляються почуття кохання та меркантильні інтереси, внаслідок чого зображення почуття кохання до дівчини увиразнюється, експресивізується.

Окремо варто відзначити вживання в народних піснях з експресивно-стилістичною метою різноманітних вигуків та підсилювальних часток, без яких, зрештою, не обходиться жоден з аналізованих творів. Напр.:

Світи, світи, місяцю, гей,

Ще й ясна зоря, та гей, гей, гей, гей! (с.148).

Підсумовуючи, відзначимо, що, з одного боку, засоби експресивізації мови народних пісень про кохання надзвичайно різноманітні й виокремлюються на кожному мовному рівні, а з іншого, кінцевий стилістично-експресивний ефект можливий тільки при комплексному використанні усіх експресивних засобів, що ми й спостерігаємо в текстах аналізованих фольклорних творів. Досліджувана проблема для свого всеохопного висвітлення потребує подальших студій, присвячених детальному аналізові експресивних засобів різних мовних рівнів у народних піснях, а також досліджень, які б ставили за мету встановити взаємозв'язок між експресивними мовними засобами та жанрово-тематичною природою фольклорного твору, бо, скажімо, пісні про щасливе кохання та про розлуку безумовно різняться засобами та способами експресивізації мови.

Література

  1. Григорьев В.П. Поэтика слова. – М.: Наука, 1979. – 344 с.

  2. Дудик П.С. Обірвані, або незакінчені, речення // Українська мова в школі. – 1955. – №4. – С. 11-14.

  3. Іванова Л.П. Еквіваленти речень у російській мові // Мовознавство. – 1980. – №1. – С. 22-25.

  4. Ковалев В.П. Выразительные средства художественной речи. – К.: Рад. школа, 1985. – 136с.

  5. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. – К.: Вища школа, 1987. – 352с.

  6. Колесник Г.М. Мова газети в епоху НТР // Науково-технічний прогрес і мова. – К.: Наук. думка, 1978. – С.91-109.

  7. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. – М.: Сов. энциклопедия, 1990. –685 с.

  8. Пітель В. І. Функціонально-семантична структура незакінчених речень у сучасній українській мові: Дис. ... канд. філол. наук. – Івано-Франківськ, 2000. – 188 с.

  9. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль: Богдан, 2000. – 248 с.

  10. Сковородников А. П. Об усеченных предложениях // Русский язык в школе. – 1972. – №5. – С.86-90.

  11. Сковородников А. П. Усечение (Апозиопезис) // Сковородников А. П. Экспрессивные синтаксические конструкции в современном русском литературном языке. – Томск: Изд-во Томского гос. пед. ин-та, 1981. – 210 с.

  12. Українська мова: Енциклопедія. – К.: Укр. енциклопедія, 2000. – 752 с.

  13. Українські народні пісні про кохання. – К.: Мистецтво, 1971. – 212 с.

  14. Цой А. А. О так называемых усеченных, или недоговоренных, предложениях // Русский язык в школе. – 1971. – №6. – С. 76-79.

  15. Чабаненко В. А. Основи мовної експресії: Монографія – К.: Вища школа, 1984. – 168 с.

1 Тут і надалі в дужках вказується сторінка видання: Українські народні пісні про кохання. – К.: Мистецтво, 1971. – 212 с.

Loading...

 
 

Цікаве