WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Аморфність жанрової матриці як різновид синкретизму - Реферат

Аморфність жанрової матриці як різновид синкретизму - Реферат

Складніше за структурою оповідання "Одарка", в якому трагедія збезчещеної селянської дівчини набула ще більш драматичного звучання. Твір побудований на кількох явних і прихованих протиставленнях - на контрасті образів пана і Одарки, власне, непрямому, напівприхованому – потворний – гарна, одного бояться, друга веселить усіх, з ким стикається [21, 39], контраст ставлення двірні до горя дівчини, вважаючи її долю чи не нормою [21, 40], контраст трагічного фіналу і краси природи. Оповідач традиційний для письменниці – тітка Одарки, яка переживає за улюблену племінницю, спостерігає, як неповнолітня дівчинка проходить всі кола пекла, терпить муки безчестя, знущання фізичні і моральні тортури. Твір насичений діалогами, які відтінюють схвильованість мовлення наратора, індивідуалізують психологічні портрети образів-персонажів. Текст не переобтяжений художніми засобами, виокремлено національно забарвлений мікрообраз "вишні, черешні, мак" як символ батьківщини [21, 45], особливо акцентований образ вишневого цвіту, що супроводжує Одарку на смертному лоні. Власне, "Одарка" — соціально-психологічне оповідання з трагедійним забарвленням.

Ескізна психологічна замальовка "Чумак" має в основі пісню "Ой у полі курно та димно" [9, 92 ], пісенний мотив – страждання парубка, кохану якого насильно видали заміж за богатиря вписаний у нечітко структуровану композицію: казковий зачин – батько помер, як сини розпорядились спадком, новелістичність випливає з лаконізму сюжетної побудови. Молодший брат головного героя невипадково обраний оповідачем, він був утаємничений у історію кохання Гриця. Авторка дозволяє собі тонко нюансувати психологічні переживання: серйозність ситуації прихованого кохання відтінюється комізмом випадкового підглядання, десь на межі міфічного викриття спостерігача [21, 37]. Міфологемою конструкцією є вибір нареченої, від якого відмовляється Гриць. Співучість його душі конструюється через гіперболічно поетичні оцінки [21, 38], він виливає страждання у пісні, тому вона і звучить так, як ніхто не може заспівати. Символічним є образ хреста, зробленого з цілого дуба, що позначає незламність кохання, силу характеру головного героя. Отже, "Чумак" водночас має і ескізні риси – через нерозгорнутість сюжетно-композиційних та психологічних характеристик, і новелістичні риси, може бути схарактеризована як новела-балада.

Таким чином, відсутність чіткої жанрової матриці, власне, її аморфність, розмитість, зорієнтованість на творчі експерименти знаходять вияв у П.Куліша переважно на межі напрямів, через специфіку світогляду, окрім реалістичних і романтичних тенденцій, фольклоризму, є рудименти сентименталізму. У Марка Вовчка – саме жанровий синкретизм, у її безсистемності є вмотивованість художньою необхідністю. Проза письменниці - поетична проза, лірична проза, її пісенність – не тільки від збирання фольклору (відомо, що вона цікавилась більш пісенними жанрами, ніж прозовими [8, 26]), а й від особистої налаштованості на ліризм, на оновлення жанру суспільно-проблемного оповідання. Своєрідною характеристикою творів обох митців є баладність, яка вимагає більше епіки, поряд з цим є і бурхливий розвиток, катастрофічний обрив, манера пісенної композиції [8, 27]. У той же час, видозміни жанрів обумовлені вимогами доби. Як характеризує специфічність співвідношення соціальної детермінації жанру І.Денисюк, це "зумовлює його змінність, і тієї контамінації структурованих компонентів, яка виявляє тенденцію до відносної сталості ... створює ілюзію певної іманентності жанру" [7, 14]. Дивергенція жанрових структур справді є прикметою доби, але у малій прозі П.Куліша і Марка Вовчка збережено індивідуальні здобутки письменників, близьких до народних джерел, які, однак, по-різному відтворили фольклорні елементи у своїй творчості.

Література

  1. Агеєва В. Чоловічий псевдонім і жіноча незалежність) // Три долі. Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі/Упорядник В.Агеєва. – К.: Факт, 2002. – С. 103-113.

  2. Білецький О. Українська проза першої половини ХІХ ст. (від Г.Квітки до прози "Основи") // О. Білецький. Зібр. творів у 4-х томах. — К., 1960. — Т. 2. — С 231-282.

  3. Білітюк Л. А. Жанр і зміст художнього твору як проблема / Волинський держ. університет ім. Лесі Українки. Кафедра теорії літератури. — Луцьк, 1998. — 31 с.

  4. Гомер. Одіссея. – К.: Дніпро, 1968. – 462 с.

  5. Грабович Г. Функції жанру і стилю у становленні української літератури // Грабович Г. До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка. – К.: Основи, 1997. – 604 с.

  6. Гуляк А.Б., Хропко П.П. Жанрова специфіка літературного твору. – К.,1994. – 38 с.

  7. Денисюк І.О. Жанрові проблеми новелістики //Розвиток жанрів в українській літературі кінця ХІХ – поч. ХХ ст. – К.: Наукова думка, 1986. – С.6-49.

  8. Денисюк І.О. Розвиток української малої прози ХІХ - поч. ХХ ст. – К.: Вища школа, 1981. – 215 с.

  9. Дорошевич О. Реалізм і народність української літератури ХІХ ст. – К.: Наукова думка, 1986. – 309 с.

  10. Зеров М. Українське письменство ХІХ ст. // Твори: в 2-т. – К., 1990, Т.2. – С.229.

  11. Зеров М. Марко Вовчок. Творчість // Микола Зеров. Твори в двох томах. — К.: Дніпро, 1990. — С.229-232.

  12. Історія української літератури ХІХ ст.: У 2-х кн. - Кн.1 – К.: Либідь, 2005. – 656 с.

  13. Історія української літератури ХІХ ст.: У 2-х кн. – Кн.2 – К.: Либідь, 2005. – 712 с.

  14. Калениченко Н.Л. Українська література ХІХ ст. Напрями, течії. – К.; Наукова думка, 1977. – 315 с.

  15. Копистянська Н. Х. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства. — Л.: ПАІС, 2005. — 368 с.

  16. Куліш П. Взгляд на малороссийскую словесность по случаю выхода в свет книги "Народні оповідання Марка Вовчка // Пантелеймон Куліш. Твори в двох томах. — К.: Дніпро. 1989. — Т. 2. — С. 477-484.

  17. Куліш П. Чорна рада: Роман, оповідання, вірші. – Харків: Фоліо, 2006. – 287 с.

  18. Лексикон загального і порівняльного літературознавства. – Чернівці: Золоті литаври, 2001. – 636 с.

  19. Літературознавчий словник-довідник. – К.: ВЦ Академія, 1997. – 752 с.

  20. Марко Вовчок. Статті і дослідження: Зб. – К., 1985.

  21. Марко Вовчок. Три долі: Повісті та оповідання. — Харків: Фоліо, 2006. — 350 с.

  22. Нахлік Є. Україна між Сходом і Заходом, Азією і Європою: Погляд Пантелеймона Куліша // Пантелеймон Куліш: Матеріали і дослідження. — Львів-Нью-Йорк: Видавництво М.П.Коць. – 2000. – С.13-40.

  23. Павличко С. Марко Вовчок (1833-1907)// Три долі. Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі/Упорядник В.Агеєва. – К.: Факт, 2002 . – С. 11-23.

  24. Пачовський В. Моя сповідь // Пачовський В. Зібрані твори. — Нью-Йорк: Об'єднання українських письменників "Слово", 1984. – Т. 2 : Золоті ворота. — 419с.

  25. Потаченко С. Проблема етнопсихології українського народу в спадщині 17 Пантелеймона Куліша // Народна творчість і етнографія. – 1997. – № 5-6. – С.120-125.

  26. Франко І.Я. Старе й нове в сучасній українській літературі // Зібрання творів: У 50 т. – К., 1976-86. –Т.35. – С.91-111.

  27. Янковська Ж. Фольклоризм як основний критерій малої прози П.Куліша//Наукові записки. – Острог, 1987. Вип.1. – С.69-73.

Loading...

 
 

Цікаве