WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Монолог та діалог як засоби вираження духовності у вертепній драмі ХVІІІ століття та в п’єсі П.Куліша “Іродова морока” - Реферат

Монолог та діалог як засоби вираження духовності у вертепній драмі ХVІІІ століття та в п’єсі П.Куліша “Іродова морока” - Реферат

Монолог та діалог як засоби вираження духовності у вертепній драмі ХVІІІ століття та в п'єсі П.Куліша "Іродова морока"

Одним із популярних жанрів давньої літератури був вертеп. На думку О. Білецького, "...вертепна драма (зародилася, мабуть, ще в ХVІІ столітті, але відомі нам тексти не йдуть раніш 70-хроків ХVІІІ століття) – це ще один із попередників української реалістичноїкомедії ХІХ – початку ХХ ст." [, 506].

А. Козлов у книзі "Українська дожовтнева драматургія: Еволюція жанрів" зазначив, що "...своєрідною варіацією жанру драми, могла б стати перед нами зараз вертепна драма... вертеп був такою оригінальною драмою, в якій виявлялося народне бачення гармонії і дисгармонії християнських і народних ідеалів..." [, 52].

М. Сулима помітив те, що "...про популярність адаптованої різдвяної драми (власне вертепу) свідчать драматичні твори ХІХ-ХХ століття, автори яких під час роботи над ними свідомо орієнтувалися на вертеп. Це "Іродова морока" Пантелеймона Куліша, "Вертеп" і "Милість Божа" Людмили Старицької-Черняхівської..." [, 294].

Отже, дослідники вертепної драми акцентували увагу переважно на особливостях цього жанру, намагаючись пояснити "живучість" вертепної драми, вмотивувати причини її популярності серед українських драматургів ХІХ-ХХ століть. Але питання про особливості монологів та діалогів як засобів вираження духовності дійових осіб вертепної драми ними не розглядалось.

У записі вертепної драми М. Маркевича, яка є однією із найстаріших, особливу увагу глядача й читача привертає Хор, який на думку Патріса Паві, "...виконував роль коментатора, роль ліричного посередника, роль епічного кординатора епізодів... часто хор – це вираження поглядів певного глядача-судді; буває, хор замінює собою "внутрішню" мову автора" [, 422].

Саме у співі Хору звучить спочатку заклик:

Возстаніте од сна і благо сотворіте

Рождшагося Христа повсюду возвістите;

Сіє вам, людіє, охотно глаголю,

І благословіте: піду да подзвоню [, 415],

а потім Хор сповіщає добру звістку про те, що "Бог сьогодні рождається" [,416].

Хор славить народження Христа і повідомляє усім про небезпеку:

Десь Ірод грядет в страни своя віфліємськії,

Плінити всі храми,

Даби зискати Христа народженна...[,418],

даючи оцінку діям і вчинкам Ірода, він називає його "преокаяним".

У наступних явах вертепної драми функції та сутність Хору стають ще вагомішими й значущими. Так, Хор звертається до Царів з проханням захистити Христа, вказуючи їм як треба себе вести із Іродом:

Отвіщаша йому,

Ідем же к рож денному;

К рож денному ідіте

І мя возвеселіте [, 419].

Хор також засуджує дії Ірода та Воїнів, які по-лакейські виконують його накази:

Ірод неситий

Велить убити

А воїн терзает

І убивает [, 422].

Далі Хор виступає у ролі коментатора дій таких злотворців, як Ірод, Смерть, Чорт: "Тут смерть виходить, речет к нему вину..." [, 423]. А коли Ірод гине від коси Смерті, Хор сповіщає про те, що зло знищено:

Не відав же он, що істребиться

І царство його в кінець розориться.

Заслуга його знатна всім і явна,

За то й пекельна бездна ізготована,

О, Іроде преокаянний ! [, 426].

Отже, у першій частині вертепної драми Хор виступає у ролі дійової особи, яка коментує дії інших дійових осіб, дає їм характеристику, виражає погляди глядача на зображувані події у творі, повідомляє про перебіг тих чи інших подій, здійснює історичний екскурс.

Репліки діалогів решти дійових осіб першої частини вертепної драми за формою короткі, дуже емоційні. В них беруть участь переважно антидуховні дійові особи такі, як Ірод, Смерть, Чорт, Воїни та інші. Кожна репліка діалогів злотворців породжує в них не адекватну реакцію. А особливо скаженіє Ірод, коли дізнається про народження Ісуса.

Змушує нервувати Ірода звернення до нього Рахілі: "Ірод пребеззаконний, мучителю стопекельний" [, 423]. В цій короткій репліці дається влучна оцінка діям і вчинкам Ірода.

За допомогою такого аналітичного прийому, як внутрішнє мовлення, у драмі представлено те, як Ірод "тихо, сам з собою" [, 423] розмірковує:

Уви, кая сих времен здолалась переміна,

Думавши мні вічно жить, близиться кончина,

Однак же я з смертю сражатися буду [, 423].

Досить напруженим є діалог між Іродом та Смертю – це своєрідне протистояння двох антидуховних сил, в якому кожна із сил прагне довести свою значущість:

Ірод

Аз єсьм багат і славен,

І ність ніхто мні рамен

Смерть

Безумне! Всього світу я сильній нахожуся:

Ізначала віку нікому не клонюся

Аз єсьм монархиня, всього світу пані [, 425].

В другій частині драми (нижні поверхи) частіше всього ставилися й розігрувались сценки на побутові теми із життя простого люду.

Частина друга вертепної драми, розпочинається діалогом Діда та Баби, які висловлюють радість з приводу того, що загинув Ірод:

От тепер і нам припало,

Як Ірода не стало... [, 426],

а Хор, виконуючи пісню "Ой під вишнею, під черешенькою", вводить глядача в атмосферу святкового дійства. Така поведінка Діда й Баби викликає подив у Солдата:

Кой вас чорт здесь розносіл ?

Вєдь тотчас патащу к ахвіцеру,

Штаб ви зналі крестіянску вєру ! [, 427].

Солдат будучи завжди виконавцем волі верховної влади, у вертепній драмі здійснює подібну функцію – переказує сутність того, що відбулося на верхньому поверсі вертепу, і таким чином пов'язує сутність подій "на горі" і "внизу". Все це він здійснює у формі монологу-повідомлення.

У наступних явах вертепної драми представлені короткі родинно-побутові діалоги представників різних національностей, зокрема, циганів, угорців, поляків, українців.

Так, діалог Цигана з сином та дружиною носить етикетно-побутовий характер. Він короткий, складається з декількох реплік, в яких називаються окремі предмети лише з метою повідомлення:

Циган

А хліб же є ?

Син

Де б то взявся ? Нема [, 429].

В цьому діалозі розкривається ставлення жінки до чоловіка, спосіб життя представників цього народу: "Фун, фун, фонфара ! Проживем без хати" [, 431]. Лише репліка Цигана є одухотвореною: "Гайда ж до шатра дітей годувати..." [, 431].

Специфічним є діалог Угорця з Угоркою, в якому жінка лише слухає вихваляння чоловіка: "Мої поля, моя вода, моє блато, моє в болоті, моє все" [, 431], не промовивши жодного слова. У цій промові виявилось зверхнє ставлення Угорця до своєї дружини, яка вірно чекала чоловіка, а у відповідь почула від нього: "Як поїду я одтебе, заплачешза мною" [, 432].

Більш брутальним у ставленні до жінки виявився Поляк, який привселюдно образив свою дружину, називавши її "... неодукованою кубітою" [, 433].

Особливо вирізняється з точки зору духовності у другій частині вертепної драми монолог Запорожця, який вдається до самохарактеристики:

А добре дуже я зробив,

Мов десятки врагів побив [, 438].

Страшними для Уніатського попа стали слова Запорожця:

Не бив уніатських я попів,

З живих з їх кожу я лупив... [, 437].

А монологічна репліка-роздум Запорожця проте як він наступний свій день проведе:

А ранком можна і до Хвеськи,

Де хлиснути мокрухи... [, 438], переводить глядачів до наступної сценки, в якій відбувається повчання Запорожцем Чорта з іронічними зауваженнями на адресу останнього:

Ух ! Чорт у баклаг вліз !

Глянь, глянь, яке воно чуднеє,

Да далебі страшнеє:

Очі з п'ятака,

А язик вивалив, мов та собака ! [, 439].

Завершує цей діалог Запорожець реплікою-побажанням до глядачів: "По сій мові / Будьте здорові" [, 439], яка розкриває доброзичливе ставлення Запорожця до простого люду.

У наступному діалозі між Циганом та Климом, проглядається чітка установка Цигана на те, щоб обманути Клима:

Циган

Оддай нам свиню, ми її научим
Холянди танцювати –

В город не буде вже скакати [, 440].

Та Клим виявився не таким вже й наївним та довірливим: він вирішив подарувати Дяку найгіршу свиню, отримавши від нього подяку: "Со блвгодарностю пріємлем / І вию об'ємлем" [, 442]. І тільки в монолозі Клима глядачеві стало зрозумілим справжнє ставлення його до Дяка:

Дивись, як пресучий дяк подякував гарно,

Що аж в мене сльози в вічі навернулись.

Да, правда, єсть за що й дякувать:

Свиня, хоч куди свиня –

Ребра так і світяться [, 442].

Тобто монолог служить засобом вираження внутрішнього стану Клима, розкриває його думки, що були спрямовані на те, щоб провчити ненависного й ненажерливого представника церкви.

Остання ява вертепної драми демонструє байдуже ставлення Клима до своєї тварини, як господаря. Клим "до цикався" до того, що коза не витримала й утікала та ще й не куди-небудь, а під Іродів трон. Тоді, як господар в усьому зробив винного сусіда Макогоненка Грицька.

А за допомогою макаронічної мови дійових осіб в передостанній яві створюється ще й веселий настрій глядачів:

Бідна ж моя головонько ! Козу вбив !

Понесу ж да оддам собаці шкуру,

А жінці пошию із м'яса кожух [, 444].

І вже зовсім не несуть ніякого духовного наснаження в останній яві вертепної драми репліки Селянина та Артилериста. Це короткі репліки типу:

Артилерист

Вези, не отговаривайся !

Селянин

А вже ж бо мені та кушка ! [, 444].

Отже, монологи та діалоги вертепної драми у першій частині розкривають прагнення демонічних сил Ірода, Чорта знищити новонародженого Христа, а у другій частині цієї драми на соціально-побутовому рівні розкривається спрямованість думок і прагнень представників різних соціальних верств: Циган спрямовує свої думки, прагнення і дії тільки на те. щоб когось обдурити; Поляк та Угорець у ставленні до своїх близьких демонструють брутальність; Дяк не розминається із тими подарунками, які йому дають на селі, а отже по-своєму паразитує; селянин Клим обдурює Дяка і від цього отримує задоволення. Все це приваблювало глядачів до вертепу, оскільки в ньому виявлялось "народне бачення" всіх процесів, що відбувались суспільстві. А тому вертеп був однією із найяскравіших форм наближення літератури й мистецтва до маси народу.

І знову до вертепу звертаються вже у ХІХ столітті українські письменники, і зокрема П.Куліш. Так, у назві вертепної драми П. Куліша "Іродова морока (Святочне предсталение на малорусском языке)" є і вказівки на церковно-релігійний характер ("святочного представления"), і символ антидуховності – (Ірод).

Loading...

 
 

Цікаве