WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → «Масова поезія» кінця ХІХ – початку ХХ століття та фольклор - Реферат

«Масова поезія» кінця ХІХ – початку ХХ століття та фольклор - Реферат

Головна тема народного літератора з Тернопільщини Павла Думки – селянське життя. Це й зрозуміло, бо він не так часто покидав рідні Купчинці. Його фольклоризм склався у результаті життєвих вражень і дії народної культури (записував пісні, у супроводі ліри сам виконував класичний репертуар, співав у хорі О. Вітошинського). Звідси – природня фольклорність його віршів про "лихе лихо" галицьких селян. Впливи життя і фольклору, ідеології радикальної партії спричинилися до густоти уснопоетичних соціальних контрастів у його ліриці (типу "одні п'ють-гуляють", других – "злидні побивають"). Мотиви Думки-поета можуть видатися навіть одноманітними. Це картини бідування "темнолюдців", у змалюванні яких типізація превалює над індивідуалізацією; молитви рільників; удовині сльози (бо єдиного сина заганяють у рекрути на чужину); зазіхання на землю сіроми-селянина його брата; врешті надія на кращу долю.

Літературні традиції М. Шашкевича. Т. Шевченка, Ю. Федьковича (знав їхні вірші напам'ять) допомогли поетові-селянинові здолати сумну тональність ранньої творчості. У нього, агітатора і члена керівних органів радикальної партії, зазвучала віра у те, що таки виростуть із "недолітків лицарі-гетьмани" та стануть на прю за неньчину честь. Однак перейнятий народнопісенним духом поет із плеяди сільських інтелігентів часто-густо не виходив у віршових складаннях за межі фольклорного ладу. Фактично він дотримувався засад колективної творчості, репрезентував окрему стилістичну школу (про це говорять акцент на всезагальному, брак індивідуалізації). Франко висловився з цього приводу так: у віршах Думки "люди і обставини обрисовуються дуже загальними рисами, майже словами пісень народних, без жодних в л а с н и х [розрядка Франка.— В. П.] додатків автора. Виглядає то так, як коли би автор не дивився на життя власними очима, але крізь пісню народну". Водночас у статті "Із поезій Павла Думки" критик зауважував, що "пісні" поета "ще не такі глибокі та багаті на зміст, а скупі на слова, як пісні народні", хоча йому не бракує "таланту і вдатності". Тобто його фольклоризм був як виявом "сили" ("Жіноча доля"), так нерідко й слабості ("За цілунок"), певної одноманітності творчої манери.. Проте значення авторів такого типу (на західноукраїнських землях це ще й Є.Грицай, І. Джуранюк, Д. Харов'юк), важливе в плані показу народного розвитку, полягало в тому, за словами Франка, "що поети ті стоять серед самого народу, живуть його життям і можуть ліпше, ніж хто інший, висказувати думки, потреби і бажання народу, а друге те, що, не вибігаючи своєю освітою надто далеко поза звичайний рівень нашого селянства, вони будуть у всім зрозумілі для простого народу, і пісні їх можуть мати тим більше для нього значення" [5, 91].

Життям вироблені симпатії до покривджених і зневажених притаманні ліриці й літературно більш освіченого покоління молодих літераторів, наприклад поезіям збірки "Степові мотиви" І. Стешенка). В арсенал їхніх зображально-виражальних засобів увійшли традиційні поетичні формули фольклорної "номенклатури". Це сталий мотив недолі-неволі, опозиція "недоленьки" пасербків "землі трудної" – та "зорі щасної" лиш для дукарів (у Стешенка вони набувають і модерного, дисонуючого з мовно-стильовим контекстом, синоніму "рантьє"), колізія "кривда" – "правда" в степових мотивах і хутірних сонетах майбутнього міністра Центральної ради.

Книжка Якова Жарка "Балади та легенди", хоча видана була 1913-го, та вмістила писання ще 1882–1894 рр. Звісно, така спізніла публікація не додала ваги творам у фольклорно-романтичному дусі. Й без того не модерні в способі оброблення матеріалу, вони зорієнтовані на класичні зразки жанру першої половини минулого століття. Та загалом непоганий художній рівень (як на ті часи) й особливо політичні підтексти кількох речей роблять збірку не лише належною минулому. Балади та легенди Жарка – фольклоризму наскрізного і безпосереднього. Вони цілеспрямовано використовують композицію, сюжети й образи народних прототипів, містять пісенні ремінесценції, відтворюють рух жанру. Наприклад, "Могила" заснована на легендах про козацькі могили та їх розкриття для виходу героя (скажімо, легенда про те, як із могили Богдан карає запроданця, дійшла до нашого часу – див.: Легенди та перекази – К., 1985. – С. 212). Інше можливе джерело – Шевченкове опосередкування цих легенд. Адже до поезії великого попередника привертає увагу вже сам епіграф на титулі книжки. Ключовий образ "могили" символізує поховану волю, але "археографічно"-легендний підхід Жарка виключає пильніший погляд на сучасність. Його-бо гетьман весь у споминах. Так автор знехтував розробкою романтичної позиції "минуле–сучасність", якою скористалися Старицький у вірші баладногог типу "Гетьман" і вповні Франко у "Великих роковинах".

Балади "Русалка" і "Братки, або Іван та Марія" Жарка значно самостійніші у спілкуванні з народною творчістю. Приміром, життя морської цариці лиш обрамило ретроспективну частину "Русалки". Виспівану героїнею сільську ідилію щасливих її літ у батька, кохання з козаченьком руйнують перипетії ворожого набігу на рідну землю, битви і полону, врешті втоплення в морі та наступне царювання під водою. Такий динамічний козацько-пригодницький контекст ще не був у поезії русалчиною передісторією. В "Братках" автор оригінально розпросторив популярний у європейському (шотландські, датські, англійські народні балади), в тому числі слов'янському фольклорі та літературі ("Брат з сестрою" Костомарова, "Травіца брат-сястрыца" Дуніна-Марцинкевича) трагічний сюжет про випадковий інцест. Ця Жаркова легенда показує: його фольклоризм не був звичайним запозиченням популярних народних мотивів чи способів їхнього оформлення. У згоді з національною картиною світу і моральними нормами українців поет змалював ідилі чні картини хутірського життя родини старого козака Бондаренка. Їх руйнують не оповіді-спогади господаря про лицарське минуле, а кривавий напад ляхів (їхня розправа з селянами зорієнтована на розділ "Титар" Шевченкових "Гайдамаків").

Із реальних фактів людських трагедій, із відчуття тяжкості свого гріха повінчаних брата і сестри виростає у фіналі зерно фантастики. "Пісня народна відкидає" (Михайло Драгоманов) такий страшний і протиприродний у свідомості народу сюжетний поворот, а винні в інцесті приймають покуту. Для підкреслення драматизму ситуації Жарко "передає слово" пісні, пов'язаній іще з билинним епосом, але без точного цитування у графічному виділенні, як Костомаров. Серед інших версій етіологічного сюжету "братчики" є й дві архівні. Це незакінчена балада "Іван та Мар'я" Т. Романченка й описовий вірш "Іван та Мар'я" Г. Кернеренка. Та значно цікавішою є ліро-епічна поема галичанина М. Бачинського "Братчики". Названий поет індивідуально осмислив мотив, передавши зі справжнім ліричним настроєм любовні стосунки між "чорнобривою дівчиною" та закоханими у неї без взаємності двома братами. Тут немає баладного нагнітання подій (як поєдинок братів за дівчину в "Фатьмі" В. Тарноградського). Бачинський вписує колізію у контекст козацької боротьби з турком. Брати гинуть у "чистім полі" на "чужій чужині", а між цвітом-братчиками проростає білою трояндою сестра. Тож творча наснаженість тією самою баладною піснею породила наприкінці XIX ст. кілька варіантів, досить різних за жанром, стилем (сентиментальна розчуленість "Братчиків" далеко відстоїть від драматизму "Братків"), ритмомелодикою.

Якщо "Бранець" Жарка близький до невольницьких пісень (єдина легендна тут риса – козак у кайданах тужить за волею вже двісті років — асоціюється із забороненою за царату і Радянської влади пісні "Вже більш літ двісті"), то "Чайка" і "Пташка" – до легенд про чудодійні перетворення людини. До цих двох творів прилягає ще один зоогонічний сюжет про вдову-сестровбивцю, перетворену чарами третьої сестри у плакучу Березу (балада 1894 р. "Береза"). Хоч у тематичному каталозі українських балад такого сюжету О. Дей не зафіксував, проте народна "баладність" його складників безперечна. Про це говорять загальні комплекси родинних нещасть від ворога, стосунків сестер, чарування, фольклорного типу розв'язка. В ній злочинниця перетворюється у березу (пор. із баладою Костомарова "Явір, тополя і береза", теж закоріненою в народному переказі).

Loading...

 
 

Цікаве