WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → «Масова поезія» кінця ХІХ – початку ХХ століття та фольклор - Реферат

«Масова поезія» кінця ХІХ – початку ХХ століття та фольклор - Реферат

"Масова поезія" кінця ХІХ – початку ХХ століття та фольклор

Українська поезія вказаного періоду, зокрема "масова" традиціоналістська, назагал мала літературний фольклоризм перманентною ознакою. Своєрідні "записи" внесли лірики старшого і молодшого покоління – Марія Загірня, О. Колесса, О. Романова, К. Білиловський, В.Масляк, Яків Жарко, Андрій Бобенко, Павло Думка й цілий ряд інших – включно до графоманів П.Рябошапки. Д.Вергуна e tutti quanti. Завдяки художнім спробам цих літераторів українська поезія завдячує відсутності певної відчуженості від народної поезії. В українській літературі цього часу широке спілкування з фольклорною традицією тривало, попри зростання антитетичних до процесу факторів. Коли чільним лірикам це спілкування допомагало витворити масштабний образ народного життя (й не тільки українського), то "масовим" поетам другого чи й третього рівня – удосконалюватися в межах традиції чи й при виходах за неї. Було й чимало епігонів народної пісні, жарту: в цьому випадку фольклор ставав не "силою", а залишався – не з власної вини – "слабкістю" поета, не сприяв формуванню індивідуального стилю. Та якби не він, невідомо, досягли б ці "менші боги літературного Олімпу" поети й того рівня, на якому писали, чи ні.

Найактивнішими були пісенні відображення у негромадській поезії. Так, уміння пластично опосередкувати пісенні образи, відтворити схвильований внутрішній стан ліричного героя, передати моральну красу щирого взаємного почуття виявили досить популярні ранні вірші видавця і перекладача, лікаря Кесаря Білиловського "Північна пісенька", "Вечірня пісня". У ліриці поета, котрий народився на Полтавщині, але згодом жив на Сході й уводив орієнтальну тематику в українське письменство, співіснують рідний мелос ("Дайте-бо жить!") і пісні на "струнах" східного саза. Монолог "Дайте-бо жить!" відтворив чуття молодості: шовкоброва дівчина пристрасно протестує проти "невільного обрання" багатим, не зважає на поговір у самозреченій вірності обранцеві. Вірш, що не має словесного зв'язку із фольклором, відтворює, проте, сам народнопоетичний тип ліризму ("Нащо питати, якого кохати? Серденько зразу вгадало само"). Завдяки цьому твір легко перейшов у пісенний репертуар народу.

На вживанні фольклорної символіки збудовано пісенний диптих "З людових мотивів" (1889) галицького письменника і видавця Володимира Масляка. Проте вживання її у вірші "Ой у лісі край доріжки..." дещо невмотивоване: всихання вільхи (символіка нещастя) психологічно не підпорядковане станові героїні. Вона й не намагається (як маємо це в пісні "Ой ізрада, чорні очі, ізрада") переконати зрадливця. Навпаки, в собі впевнена: "Покинув мя пустий вітер, Найдеся ще другий" [3, 143]. У коломийці "Сиві води коло дишля..." чуємо голос парубка, схвильованого розлукою через інтриги "вражих воріженьків", найбільших пісенних недоброзичливців закоханих. Нещасливу долю героя, вималюваного засобами фольклорної типізації, віддзеркалює символічна подія з паралельної сфери зображення. Символіка прилучує до чумацького епосу: "Зігзилися воли сиві Та й дишель зломили", провіщає тональність постбайронічного пуанту – поховання "бідного серця". Загалом цій вправній варіації на коломийкові моделі не завадило б прикметне Франку надання ширшого звучання об'єктивованому вислову душі.

Талановиті, хоча дещо одноманітні стилізації Якова Жарка – актора трупи Саксаганського – "під народну пісню" зібрала воєдино збірка "Пісні". Враховуючи час виходу (1905), замикання у камерному світі кохання чорнобривих козаків може здатись архаїчним. Але, беручи до уваги специфіку пісенного жанру з його усталеною естетичною традицією, головне ж загальнолюдську природу об'єктивованих піснями Жарка почуттів, його простоту і щирість, остаточний присуд варто дещо пом'якшити. Лірик будував художню систему на основі "підключення" до пісень, відтворення образів того ж традиційного змісту, що вкладає в них народ. Багато з авторових пісень такою мірою "відфольклорні", що практично не відчувається: вони пройшли крізь призму поетової свідомості ("Розіслався барвіночок...", "0й по полю я ходила...", "Чого в'яне сокорина...").

Кращі серед них – "Ой полети, соловейку..." і "Терен, терен гарний вдався...". В першому вірші вичерпано можливості зовнішнього мотиву фольклорного драматизму (героїня благає пташку полетіти в ту "сторононьку, де живе миленький", "сісти-впасти" біля його хати і повідати про тугу, горе, ворогів лихих). У другому автор майстерно поєднує історію любовного трикутника з паралельним розвитком символіки рослинних станів. Лінії сходяться: інший хлопець рубає хмелину, обвитий нею терен ізнову зацвітає – покинута дівчина позбувається гіркоти самоти. Похідними від народної поезії є тут двотактність, поетика, ритміка й ін.

Фольклорна манера визначила "соціологічні" підходи поета (любов-зрада козаків у віршах "У садочку під вербою..." і "Сходив місяць над горою..." по-пісенному пояснена скринями, повними добра, "іншої багатшої"), його майже не індивідуалізовану портретну галерею (типові описи зовнішності парубка і дівчини: "Стан високий та тоненький, Чорні вуси в'ються, Сяють очі, мов ті зорі, Устоньки сміються" [2, 5]; "у мене чорні брови і личенько до любові!"). Пісенним є й умотивування внутрішніх станів (пор. зажуру козака з вірша "Гоне вітер туман сизий...", який до одруження "гуляв на волі", а тепер зажурився долею діток, із аналогом із народної пісні "Як не женився, то й не журився").

У цілому народнопоетичні навіяння "Пісень" Якова Жарка, витісняючи засоби позафольклорні, спричинилися до загрози певної "однострунності". Певною мірою її компенсувало "багатоголосся" літературних пісень, у яких щиро діляться болями і горем, прагненням до щастя скривджені дівчата і матері, зажурені козаки. Без сумніву, за зразок поет мав, поряд із народними піснями, закорінену в них Шевченкову справжню поліфонію українського народу. Тож названа книжка цікава цілковитим уходженням в естетично шліфований віками і поколіннями світ народної пісенності, художнім там перебуванням.

Вужче чи ширше практикованими були фольклорні аплікації при передачі любові (від якої "серце розцвітає" – у "Пісні", а чи й не взаємної – у "Він голубом сизокрилим...") у поезії Грицька Григоренка, що поєднала гарну артистичну форму і народний стиль. Це також ознака віршів Ф. Шелудька ("Чи ти мене любиш, чорнявий козаче..."), Г. Кернеренка ("Марне дожидання") й інших поетів-реалістів молодшої генерації. Безпосередня, майже "безальтернативна" фольклорність притаманна віршам про кохання галицького поета І. Грабовича ("На добраніч", "Полечу в той край..."). А ось український лірик турецького походження Крижан-паша ("Садочок і стежка"), В. Милорадович ("Душа рветься, зрина..."), К. Попович-Боярська ("Мусиш любити!") обрали такий перспективніший шлях творчого перетоплення народноліричної стихії, внаслідок якого на поверхні залишаються лише кілька безпосередніх мовно-стильових фольклоризмів.

Окреслене коло підходів до традиційного мотиву поповнюють той же Кернеренко, який враження від музики Шопена ("Mdchenwunsch") передав конгеніальними структурами українського народного мелосу. Зокрема, мотивом дівочих пісень відвідання любого на чужині у подобі ясного сонця чи маленької пташки. Натомість І. Огієнко у "народницькому" вірші "Не питай" узагалі свідомо пожертвував мотивом кохання та заступив його темою праці на благо "сліпця-небораки" (рідного краю). Це симптоматичний не тільки для цього письменника вибір, а й характерна риса кращої частини "масової поезії" доби взагалі.

Ліричний хист Марії Загірньої (Грінченко) репрезентує "На городі" – не надто стандартна варіація мотиву, поширеного в літературній і народній поезії. Героїня твору подана, відповідно до поглядів народу на красу людини, в процесі праці. Проте її "дівоча думка в хмарах Широко буяє". Причини такої роззосередженості поетка, зі знанням дівочої психології та вмінням лаконічно її виявити, передає розвитком ліричного мотиву. Серед вечорниць, музик, сережок і стрічок шовкових, що полонили думку героїні, все "повершили Василеві брови". Ця пісенна синекдоха сприяє внутрішньому розкриттю образу простої дівчини з її земними мріями і переживаннями.

По-своєму розкрив тему поет і дослідник внесень із українських пісень у польських віршах Б. Залеського Олександр Колесса. Його шестичастинний цикл "В світ за очі" "відфольклорний" цілковито від заголовку до фінального закляття. Та й скомпонований він за паратактичним принципом, відповідним пісенному висхідному ступенуванню. Від другої поезії ("Закувала зозуленька...") до п'ятої ("Ой, од вітру дібровонька...") охоплюються нові об'єкти відображуваної у пісенному ключі галицької дійсності. Коли у "Переселенцях" основним фольклоризуючим прийомом є мовна партія народного персонажа, то в циклі поряд із колоритними прямою ("Не журися, не вбивайся, рідна мати: Не дам тобі старесенькій загибати" [4, 711]) і невласне прямою більше важить мова авторська. Вона хвилююче розкриває нещастя вже не котроїсь родини, а всіх бідних людей. До того ж робиться це у виразах, освячених поетикою національного фольклору. Людей уподібнено до відлітаючих ластівок чи ключа сірих гусей (класичним твором, збудованим на такого типу алегоричному ототожненні, є знаменита елегія Б.Лепкого "Журавлі"). Із безнадійним відчаєм вимушеного тяжкого виходу з рідного краю поет поєднує оптимістичні сподівання персонажів позбутися на новому місці панського визиску, грабіжницьких податків чи жити в парі (двоє сиріт, які втікають із панської послуги). Керуючись життєвою правдою, Колесса відобразив трагедії на шляху, вияви неприязні при відході (де "приятелів"-глитаїв, "невіри"-єврея, котрий зазіхає на "хату рідненькую"), навіть зникнення задавненого страху: "Нема в світі таких стрільців [панських – В. П.] І не буде, Та щоби їх боялися бідні люди!.." Лексика і синтаксис, ритмомелодика народного дванадцятискладника свідчать про орієнтацію лірика на естетику фольклору, що посприяв народно-національній самобутності циклу "В світ за очі".

Loading...

 
 

Цікаве