WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Теоретична модель масової літератури в контексті гуманістичної концепції Мортімера Адлера - Реферат

Теоретична модель масової літератури в контексті гуманістичної концепції Мортімера Адлера - Реферат

Теоретична модель масової літератури в контексті гуманістичної концепції Мортімера Адлера

Основою парадигми суспільного розвитку в ХХІ ст. стали людина як найвища цінність і культура як умова самоорганізації і саморозвитку особистості. В процесі реалізації творчого потенціалу індивіду і формуванні культури молоді у відповідності з об'єктивними вимогами та реальними можливостями сучасного світу велику роль відіграє і масова Література. За переконанням видатного філософа і педагога Мортімера Адлера духовний світ людини визначається творами літератури, які вона прочитала, оскільки найповніше моральні еталони суспільства находять своє відображення в літературі.

Кожна культура, кожна епоха виробила свої ідеали, свої еталони та нормативні зразки. В історії людства закріпилися образи героїв Еллади, скандинавських вікінгів, слов'янських дружинників, англійських джентльменів, японських самураїв, американських бізнесменів. Мільйони та мільйони людей прагнули наслідувати героїв Гомера, М.Сервантеса, В.Гюго, Дж.Лондона, Д.Ґолсуорсі, Л. Фейхтвангера, А.Сент-Екзюпері. Глибокий слід в свідомості цілого ряду поколінь залишили створені Л.М.Толстим образи Андрія Болконського та П'єра Безухова. Їх характери істотно різняться між собою, але у них, так само як і у інших героїв світової літератури, є багато загальних рис, таких, як шляхетність, високе почуття честі, активна доброчинність, що об'єднує найкращих представників різних епох і культур.

Сучасний світ володіє значним потенціалом культури, але внаслідок нерозвиненості соціальних механізмів включення людей в світ краси та формування вмінь і навичок жити за законами краси у значної їх частини, зокрема, молоді, не вироблені відповідні ціннісні орієнтації і потреби наслідувати культурні традиції. В зв'язку з цим одне з основних завдань системи освіти полягає в тому, щоб формувати у молоді стиль мислення, адекватний вимогам сучасного суспільства, виховання гуманістичного світогляду.

Життя сучасної людини проходить не тільки в соціумі, але й в культурі. На межі століть відбувся нечуваний розрив між традиціями, людьми, епохами, культурами, що привело до глобальної кризи культури. Дослідники, зокрема, М.М.Скатов, наголошують, що криза культури відбивається в художній творчості, яка віддзеркалює сучасне буття культури [6]. Одна з істотних ознак цього явища – гібридизація культури, тобто штучне поєднання несумісних культурних світів, що можна часто спостерігати в різних видах художньої творчості, орієнтованих в значній мірі на естетику постмодерну з його установкою на реконструкцію, колажність, „мозаїчність" сприйняття, оцінку соціокультурної дійсності. Цим пояснюються парадокси нашого буття, серед яких обсяг виданих творів Бориса Акуніна, Віктора Пелевіна, „жіночої" літератури, дорівнюється усьому обсягу художньої літератури, що видається.

Багато дослідників, зокрема М.М.Скатов, зауважують, що криза культури, яка відбилася в літературі, полягає і в тому, що „висока мода елітного постмодерну зійшлася з „поетикою" самого „низу" і заполонила недрукованим словом друковані сторінки [6].

Але саме в цей кризовий період складаються нові концепції, моделі і парадигми літератури, читання та виховання „людини культури".

Серед пріоритетних завдань цього процесу можна виділити наступні:

  • розуміння освіти не тільки як соціології особистості, підготовки до майбутньої професійної діяльності, але й входження в світ культури, формування свого особистісного напрямку в історії культури;

  • гуманітарний, гуманізуючий підхід, розгляд освіти як творчого акту, що сприяє становленню особистості гармонійної, цілісної, яка має свій неповторний Образ;

  • міждисциплінарний синтез науки, освіти і культури;

  • побудова системи освіти як безперервного процесу розвитку та вдосконалення людини;

  • постійне збагачення соціокультурних технологій і освітніх технологій.

Основні зусилля необхідно спрямувати на те, щоб включити людину в минуле, сьогодення і майбутнє культури, а освіту будувати як процес культурації.

"Людина культури" – це багатовимірна особистість, що формується і розвивається в просторі діалогу. В діалозі людина вкладає в мову, в слова усього себе. Існує декілька типів такого культурологічного діалогу: діалог логік, смислів, сутностей, діалог образів культури, діалог в культурі і діалог історичних типів культур, діалог типів свідомості. Гуманітарне мислення після робот М.М.Бахтіна стало розглядатися як великий діалог з основних, головних питань буття, як спілкування різних культур, різних свідомостей.

Сама культура може розумітися як діалогічна, втілена в творах самосвідомість кожної цивілізації.

Визначальним в "людині культури" є усвідомлення особистістю історико-культурного "типу свідомості", або художня свідомість. Вона з одного боку, розуміється як полі функціональна діяльнісна система, що виробляє і транслює універсальний і разом з тим унікальний духовний досвід людства. З іншого боку, розглядається як система, що регулює художньо-творчу діяльність і спрямовує її в процесі художнього освоєння світу та спілкування людей.

Треба зауважити, що в основі будь-якого типу культури лежить певний тип художньої свідомості, що відображає свідомість людини в єдності її інтелектуальних і чуттєвих сторін. Занурюючись в художні тексти і усвідомлюючи своєрідність художньої свідомості культурної епохи, реципієнт твору літератури розвиває свою художньо-естетичну сферу. Головним показником розвитку цієї художньо-естетичної сфери є здатність людини зрозуміти художню світоконцепцію певного типу культури або окремих її явищ. Художня світоконцепція – це свого роду прообраз, через призму якого проходить і по моделі якого відтворюється письменником або реципієнтом твору культурний універсум.

Через систему освіти повинна проходити ідея цілісного, гармонійного розвитку особистості, яка живе не тільки в соціумі, але і в культурі; усі зусилля необхідно спрямувати на те, щоб включити молодь в минуле, сьогодення та майбутнє культури.

Зараз через нівеляцію літератури як духовного продукту відбувається нівеляція основоположних традицій духовності. Тому питання про вплив масової літератури на свідомість молоді, взаємодію цих світів є актуальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Означеній проблемі присвячені дослідження ряду науковців. Плідними для нас стали роботи Б.М.Беспалова, В.Медведєвої, О.Пахловської, Л.Т.Петрової, М.М.Скатова, В.Ю.Троїцького, Є.І.Франчука, які розглядають різні аспекти зазначеної проблеми: характер впливу масової літератури на суспільні уявлення, дослідження проблематики літературних смаків, розуміння літератури як втілення і відображення духу епохи, підхід до масової літератури як до втілення „колективної свідомості" [2,3,4,5,6,7,8].

Для того щоб описувати і моделювати процес виховання і освіти особистості як систему та роль масової літератури в ній, необхідно чітко уявляти модель літератури, модель особистості та їх взаємодію.

Метою статті стала спроба побудувати теоретичну модель масової літератури, зокрема гуманістичного ядра твору та показати їх взаємодію із світом особистості.

Постановка проблеми визначила наступні завдання:

  1. Висвітлення основних положень концепції М.Адлера.

  2. Створення умовної моделі літературного твору.

  3. Відтворення шляхів взаємодії літературного твору та культури особистості.

У відповідності з метою і завданнями дослідження в нашій роботі застосовано культурно-історичний метод та загальнокультурний підхід.

Значення літературних творів в культурному становленні людини давно і добре відоме та неодноразово підкреслювалось багатьма визначними діячами науки та культури. Необхідність підвищеної уваги до проблеми виховного призначення літератури визначається часом. На думку В.Медведєвої, через нівеляцію літератури як духовного продукту відбувається нівеляція основоположних традицій духовності [3, 13-14]. Відчуження молоді від літератури спричиняє порушення в гармонійному розвитку особистості.

Література, зокрема масова література, відіграє значну роль в становленні особистості, сприяє збагаченню читацьким і життєвим досвідом, формує образне мислення, виховує художній та естетичний смак, впливає на утвердження основ моральної особистості.

Як вже зазначалось, духовний світ людини визначається творами літератури, які вона прочитала. За думкою Мортімера Адлера читання і обговорення цих творів повинно стати частиною гуманістичної освіти.

Література посідає виняткове місце серед інших чинників у функціонуванні освітньої та виховної систем. Саме вона визначає глибину норм і цінностей, поле індивідуальних варіантів розвитку особистості, які вона одержує на тому чи іншому етапі життя.

Ця думка складає основу концепції Мортімера Адлера. Серед ознак творів літератури, які необхідно враховувати, вчений називає такі, як:

1) це твори, що прочитала найбільша кількість людей, у яких було більше читачів, ніж у інших творів;

2) це твори, що мають найбільшу кількість альтернативних та незалежних інтерпретацій.

М. Адлер наголошував, що перш за все ці твори повинні відрізнятися здатністю знов та знов ставати предметом дискусії.

Необхідно зазначити, що вчений велике значення надавав в першу чергу класичній літературі, в творах якої підіймалися фундаментальні проблеми, в яких містяться великі ідеї та думки. Це ті ідеї, спираючись на які людина повинна розмірковувати і про своє власне життя, і про світ, в якому вона існує. Це ті найголовніші речі, про які необхідно говорити і які має сенс пізнавати, якщо людина хоче зрозуміти світ, суспільство і себе.

Поділяючи думки видатного вченого щодо виховного значення перш за все класичної літератури, ми переконані, що виховні функції можуть виконувати і твори масової літератури. Звичайно, не всі вони позитивно впливають на особистість, сприяють творчому та гармонійному її розвитку і відіграють роль акумулянта культурних цінностей. Всі ці функції можуть виконуватися за умови наявності в творі масової літератури гуманістичного ядра.

Творчість людини ніколи не буває результатом дії тільки внутрішніх або тільки зовнішніх культурних факторів. Це завжди взаємодія внутрішнього і особистісного світу культури та зовнішнього соціокультурного поля, коли відбувається трансформація зовнішніх соціокультурних факторів у внутрішні особистісні. Посередником у цьому процесі може бути і твір літератури. Взаємодію твору масової літератури та культури особистості можна графічно представити таким чином:

Loading...

 
 

Цікаве