WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Типологічні домінанти і критерії масової літератури в західноєвропейському письменстві XIX століття - Реферат

Типологічні домінанти і критерії масової літератури в західноєвропейському письменстві XIX століття - Реферат

Майже всім цим критеріям відповідає хрестоматійний словесний портрет Маріан Голкомб із роману У.Колінза „Жінка у білому". Тим більше, що Колінз створює його від імені художника Уолтера Хартрайта, який розуміється на перспективі.Вікторіанський „живопис словом" звичайно співпадає з певним кульмінаційним моментом, а пейзаж відповідає сюжету, характерам і темам.

Розвиток англійської і французської літератури у XIX ст. визначають два вектори: „висока", серйозна, епічна Література і масова, популярна, бульварна. Градація масової літератури більш строката і різнобарвна – у тематичному, стилістичному, жанровому, естетичному планах. Принциповим ознакам масової літератури відповідають романи О.Дюма, Е.Сю, Понсона дю Террайля, але також – принаймні, по критерію популярності, читацького попиту – і окремі твори визнаних класиків: „Знедолені" Віктора Гюго, „Мадам Боварі" Гюстава Флобера, „Любий друже" Гі де Мопассана, окремі романи братів Гонкур і Еміля Золя.

В англійській літературі певним симбіозом „високої" і масової літератури можна вважати велику кількість романів У.Колінза, Е. Булвер-Літтона, Е.Троллопа, Г.Уелса, Дж. Макдоналда, Мері Елізабет Бреддон, Чарлза Ріда та ін. Добре відомо, що у жанровому відношенні до категорії масової літератури відносяться такі відомі автори як Марріат, Р.Хаггард, Р.Л. Стівенсон, кожний з яких був засновником певного піджанру. Своєрідне явище масової літератури досліджуваного періоду являє собою творчість Шерідана ле Фаню. Чимало творів в жанрах масового попиту створено такими видатними англійськими письменниками як Г.К.Честертон і Джером К. Джером.

Всі, або майже всі письменники з цього списку обгрунтовували свою поетику, розмірковували над предметом літератури, її естетичної функції взагалі. Творчість Едгара Булвер-Літтона, засновника ньюгейтського роману, і його особистість неоднозначно сприймалися його сучасниками. І в наш час його інколи заносять до рейтингу слабких, кон'юнктурних письменників. Проте з таким приниженням творчого внеску Булвер-Літтона у англійську і європейську літературу не можна погодитися. Письменник не вважав жанр поліцейського роману низьким. На його концепцію ньюгейтського роману вплинула кар'єра відомого паризького детектива Відока. В свою чергу, романи Булвер-Літтона надихнули американського „двійника" Відока, Пінкертона, на багатотомні мемуари. У 1840 р. в передмові до „Пола Кліффорда" Булвер-Літтон пояснював, з якою метою він написав свій роман: „...щоб привернути увагу до двох недоліків карних установ: хибності в'язниць і кровожерливому законодатству. Виходить так, що спочатку ми псуємо хлопця у виправному закладі, а лише він стане дорослішим, відправляємо його на шибеницю, щоб поскоріше відгородитися від власних непробачних помилок". Інша мета, вказував письменник, полягає в тому, щоб показати „що немає принципової відмінності між вадами і хибами простонароддя і вадами і хибами вищих верств суспільства і що мова одного суспільного прошарку є лише варіантом жаргону іншого".

Співіснування двох видів дітератури, „високої" і „низької", у західноєвропейському письменстві XIX ст. було далеко не статичним. Ніякого „статуса кво" між цими видами не існувало, вони конкурували між собою, запозичуючи один у другого окремі літературні засоби і прийоми. Відомо, що певну частину детективного сюжету у „Знедолених" В.Гюго загострив під впливом „Паризьких таємниць" Е.Сю, а Ч.Дікенз розпочав свій роман „Таємниця Едварда Друда" під впливом „Жінки у білому" У.Колінза.

Встановлення певних спільних рис між „високою" класикою і творами масового попиту є актуальною проблемою у тому плані, що воно дозволяє зрозуміти і пояснити феномен читацької популярності таких різних творів як „Граф Монте-Крісто" і „Мадам Боварі", „Мельмот-скиталець" і „Знедолені", „Жінка у білому" і „Мідлмарч", „Таємниця леді Уолд" і „Тесс із роду д'Ербервіллів". Чи можна, наприклад, вважати коректним традиційне віднесення Дж. Еліот до ареопагу „високої" літератури, а У.Колінза – до масової, популярної? Звичайно, ні. Якщо Дж.Еліот досягає у „Мідлмарчі" філігранної техніки психологічного аналізу, то У.Колінз у „Жінці в білому" перевершує Дж. Еліот у жанровій новизні, напруженності оповіді, створенні зарисовок, які є „живопис-в-слові".

Між творами як одного виду, так і між творами двох видів існують паралелі, які дозволяють говорити – відповідно нашому аналізу – не лише про типологію домінант і критеріїв масової літератури, але і про певні споріднені риси двох видів літератури, серьйозної і масової. Доволі очевидною є спорідненість двох літератур у площині тематики і проблематики. Підкреслюють соціальний характер тематики масової літератури – критика суспільних вад, життя маргінальних груп суспільства, подолання перешкод на шляху до успіху,життєві невдачі і кризи, злочин, корупція. Але такими ж є теми і проблеми і більшості романів критичного реалізму.

Методологічно важливими для подальших пошуків стосовно вказаної проблеми є відомі погляди Ю.М.Лотмана на проблему взаємодії сфер „високого" і „низького" в літературі. Взаємна напруга між цими сферами робить літературу не лише сумою текстів (творів), але і текстом, єдиним механізмом, цілісним художнім твором. „Видимо, описывая литературу той или иной эпохи как единый текст, мы скорее всего приблизимся к задаче выделения универсалий литературы как специфического явления" [1, 203-216]. Продуктивною у плані пошуку таких універсалій літератури є відома концепція Джона Кавелті стосовно „формульної літератури" (термін, під яким він об'єднує жанри масової літератури). Дж.Кавелті визначає формульні утворення, конструкти, згідно яким розбудовані жанрові різновиди масової літератури, і переглядає аксіологічні стереотипи стосовно масової літератури.

Підсумовуючи наш розгляд і аналіз специфічних рис масової літератури у західноєвропейському письменстві XIX ст., підкреслимо ще раз актуальність дослідження філологічних і лінгвістичних аспектів масової літератури.

У нашій публікації ми виокремили і певною мірою проаналізували наступні домінанти і критерії масової літератури вказаного періоду: жанрова ознака, протиставленість "високій" літературі, технологічність, або конвейєрність виробництва, розквіт роману-фельєтону, вікторіанський сенсаційний роман, проблема встановлення особистості(тема перевтілення), позитивний, життєстверджуючий пафос, наративна затримка (саспенс), живопис словом (живопис-в-слові).

Література

  1. Лотман Ю.М. Избранные статьи. – Таллин, 1992. – Т.1.

  2. Хализев В.Е. Теория литературы. Учеб. 2-е изд. – М.: Высш. шк., 2000. – 398 с.

  3. Мельников Н.Г. Массовая литература // http://eressea/hmurr/ru.

  4. http://kyokushinkan.org.ua

  5. http://www.victorianweb.org. – A Review of Caroline Levin's The Serious Pleasures of Suspense: Victorian Realism and Narrative Doubt.

  6. http://www.victorianweb.org. – The Victorian Sensation Novel 1860-1880 – „preaching to the nerves instead of the judgement".

Loading...

 
 

Цікаве