WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Поетика «Білоруського циклу» Е. Ожешко - Реферат

Поетика «Білоруського циклу» Е. Ожешко - Реферат

Поетика "Білоруського циклу" Е. Ожешко

Проблема часу в художньому творі стала одним із важливих об'єктів зацікавлення сучасних літературознавців. За визначенням Д.С.Лихачова, "час – це об'єкт, суб'єкт і засіб зображення. Розуміння і відчуття руху і мінливості світу в різноманітних формах часу пронизує собою літературу". Наголошується також: саме дослідження концепції часу в творах, а не дослідження концепцій часу, висловлених тими чи іншими авторами, мають найбільше значення для розуміння естетичної природи словесного мистецтва [1, 233].

Своєрідно, далеко не однозначно відтворюється художній час у "білоруському циклі" – повістях "Хам", "Низини", "Дзюрдзі", романі "Над Німаном", оповіданні "Зимового вечора" – визначного майстра польської літератури Елізи Ожешко (1841 –1910). В більшості її творів легко виділяється оповідний час, тісно зв'язаний з теперішнім, і фабульний, звернений у минуле. Фабульний час у творах письменниці завжди ретроспективний, уривчастий, за рахунок чого читачам надається можливість відновити у свідомості буття її героїв протягом певного історичного періоду.

Сюжети в Елізи Ожешко, як правило, охоплюють надто короткий проміжок часу, який обмежується кількома місяцями (літо – початок осені в романі "Над Німаном", березень – літо в повісті "Низини") і навіть одним вечором (оповідання "Зимового вечора"). І тільки в повісті "Хам" сюжет охоплює кілька років. Хронологічно межі часу визначені (опосередковано) лише в повісті "Низини" та романі "Над Німаном".

В одному з листів Е. Ожешко писала, що головне джерело сюжету роману-епопеї "Над Німаном" – повстання 1863 року, хоч в основі твору – конфлікт між "великою" і "дрібною" шляхтою, Корчинськими і Богатировичами, а дія відбувається через двадцять років після поразки повстання. Письменниця оспівує дружбу Анджея Корчинського і Єжі Богатировича, які належали до ворожих суспільних верств. Обидва вони загинули. І після цього одне з корчинських урочищ стали називати Могилою.

Через цензурні умови говорити про окремі речі відверто письменниця не зважувалася, тому в її творах, і в цьому романі особливо, велику роль відіграє підтекст, тісно пов'язаний з проблемою часу. Підтекст як важливий засіб розкриття ідейної основи роману допомагає реалістично відтворити важливі суспільно-політичні події, викрити гноблення та колонізаторську політику царського уряду. Але основне призначення цього засобу – пролити світло на характер суспільно-політичної ситуації епохи, на її філософські проблеми, дати глибше відчуття конфлікту "батьків і дітей", розкрити трагедію людини, яка відійшла від громадської боротьби в світ особистих турбот, віддалилась від народу, з яким була тісно зв'язана під час січневого повстання. Цей конфлікт має важливе значення для розв'язання в романі однієї з найбільш складних проблем. Допомагає цьому образ Бенедикта Корчинського, створений польською письменницею з позицій свого позитивного ідеалу (віра в можливість класової гармонії).

Для розкриття підтексту важливе значення мають описи могили повстанців та легенда про Яна і Цецілію. Нерозривність зв'язків з історією народу передана в картинах далекого і недавнього минулого, – і тут простежується зв'язок підтексту з категорією часу.

Відповідаючи своїми творами на актуальні проблеми сучасності, Е. Ожешко постійно сумувала за "загубленим часом", повстанням 1863 року, ставлення до якого відчувається в описі могили повстанців, у введених у твір піснях тощо. Для героїв це ставлення є одним із критеріїв їхньої моральної цінності. Наприклад, негативні персонажі (Зигмунт та Емілія Корчинські, Ружиць, Кірло) або засуджують повстання, або байдужі до нього. Ретроспекція в романі з'являється, по-перше, як один із способів розкриття якихось граней характеру героя, по-друге,– як спосіб розкриття самоутвердження персонажа в сучасному, зв'язку сучасного і минулого.

У романі "Над Німаном" час відіграє детермінуючу роль щодо зображуваної особистості. Відчуття часу – постійний компонент у характері героя. Категорія часу в романі Е. Ожешко, як правило, визначається потребою розкриття характеру, але характеру детермінованого історичним часом.

Дружба Корчинських і Богатировичів – це і доля випадку, і веління часу; їхні добрі стосунки часто вступають у суперечність (у залежності від різних класових інтересів і світогляду). Єдине, що їх об'єднує, – це спогади про минуле, гіркі роздуми про втрачені ілюзії. Так, Марта, сестра Бенедикта Корчинського, говорить: "Був, бач, час, коли Богатировичі бували в нас і за стіл сідали... Це було років двадцять два... три тому. І як було тоді у нас гамірно, яке життя було у всіх... А тепер все не те... не те... вічна нудьга"[2, 18]

Далі письменниця подає художньо-філософські узагальнення стосовно наступного, після придушення повстання, періоду: "Через певний час все це видавалось сном, наповненим майже видіннями, до того вони були не схожі на дійсність, яка змінила їх" [2, 51]. Процес спливання, віддалення днів й місяців, "неминуча втрата їх" — такий предмет філософських роздумів авторки.

І українські, і польські дослідники творчості Е. Ожешко одностайно відзначають великий вплив на формування світогляду письменниці повстання 1863 року. Пише про це й сама Е. Ожешко: "Все це зробив зі мною 1863 рік. Якби не його молот і різець, моя доля була б іншою" [3, 4]. Хоч вона не була прибічницею революційних змін, але усвідомлювала: причини поразки повстання – у відсутності взаєморозуміння між "двором і хатою", у нерозв'язаності селянського питання, яке стало "скелею, об яку розбився пароплав, що вийшов у відкрите грізне море". Так пізніше висловиться письменниця про причини невдачі повстання 1863 року.

Е. Ожешко ввійшла в літературу зі своєю темою: про що б не розповідала, для читача вона назавжди залишиться співцем польського січневого повстання. Відтворення повстання багато в чому зумовило сильні сторони (як і суперечності) сприймання письменницею сучасності та історичного минулого. Очевидно, не випадковий і той факт, що роман вийшов у час 25-річчя польського повстання. А наприкінці життя письменниця знову звернеться до цієї теми в книзі "Gloria Victis" ("Слава переможеним", 1910).

Певна річ, прогресивність Е. Ожешко як письменниці була історично та класово обмеженою. Разом з тим художник-реаліст і демократ за переконаннями, вона добре розуміла об'єктивний хід подій, відтворених у романі "Над Німаном", що сприймається як героїчна рапсодія на честь мужніх предків, як реквієм тим, хто загинув під час повстання. У романі зливаються воєдино різні історичні епохи: минуле, сучасне (тобто, той час, коли жила письменниця) і майбутнє, що його вона намагалася передбачити.

Як уже говорилося, у "білоруському циклі" виділяється час фабульний і час епічний, причому організація його в межах кожного твору різна. Так, у повісті "Хам" докладно описано майже тридцять днів із життя героїв – чітко окреслено побутовий час, однак точна хронологія відсутня. Як правило, опис кожного дня, нової події починається із вказівки на пору року, день тижня та на час доби: "В неділю Франка ні на хвилину не відходила від вікна кухні" [4, 405]; "Наступного вечора в неї було більше вільного часу" [4, 465]; "Осінній день хилився до заходу" [4, 463]; "Це було в неділю" [4, 450] тощо. Такі орієнтири допомагають встановити часовий простір творів.

У повісті "Хам" лік часу ведеться інколи навіть на години. Це пов'язано з найбільш важливими подіями в житті героїв. Скажімо, після конфлікту з Франкою час ніби зупиняється для Павла Кобицького: "За годину після цього він плив уже по річці човном, що, мов хистка чорна цятка, мчав по її стальній поверхні під золотими зірками, що спалахували в небі; за човном бігла срібна течія і шепотіла свою вічну, одноманітну, перлисту пісню" [4, 527]. В уривку перетнулися дві часові перспективи: "за годину після цього" і "вічна пісня ріки". Подані вони в контрастному плані й виражають філософську думку авторки про мализну людських страждань у порівнянні з вічністю. А в найтяжчі для Павла часи йдеться вже про хвилини: "Через кілька хвилин він заговорив тихим, уривчастим голосом" [4, 535]; "Франка, скорчена й оніміла, просиділа на долівці лише кілька хвилин" [4, 541]. Такий лік часу допомагає письменниці підкреслити глибину людських страждань.

Структура художнього часу в повісті, як і одночасність у зображенні подій, підпорядковані головному завданню: розкриттю характеру персонажів. Зустріч позитивних героїв Павла і Докії відбувається одночасно із зустріччю негативних – Франки і Марцелі. Тоді ж, коли Павло залишається наодинці з природою, Франка знаходить відраду в товаристві жебрачки Марцелі, образ якої сприймається як начебто пересторога для Франки щодо її можливого майбутнього (випередження подій). До своєрідного засобу перестороги вдається письменниця і в романі "Над Німаном": доля Марти й Анзельма — можливе майбутнє Яна і Юстини, якби вони не одружилися.

Loading...

 
 

Цікаве