WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Поетика фрагментарної прози Христі Алчевської - Реферат

Поетика фрагментарної прози Христі Алчевської - Реферат

Поступово творчість Христі Алчевської, яка виходила з традицій реалістичного письма, набирала означеного напряму в бік модернізації своєї творчої манери. Найбільш яскраво репрезентує ці перевтілення її твір "Зрадник", написаний приблизно у першій половині 1908 року. Довгий час твір зберігався в архівах і побачив світ лише у 1990 році, коли вперше вийшло зібрання творів письменниці. Праця вражає своє глибинною обсервацією психічного переживання героя у найгостріший критичний момент його існування. Твір, характеризуючись поглибленим психологізмом, актуальним хронотопом, синтетичністю мистецтв, послабленою сюжетною лінією, тяжіє в бік психологічного імпресіонізму.

Дія розгортається навколо однієї події  директор школи вмовляє учителя Скорикова зректися "попередніх переконань, неслухнянства і змагань впливати на молодь" [1, 357]. Проте сюжет тут не грає провідної ролі. Головними у творі стають переживання героя, його внутрішня боротьба. Усі події, які відбуваються в кабінеті директора, переломлюються через психічне світосприйняття героя:

"Учитель Скориков мовчки дивиться на папір, який тримає в руках його начальник, і ніяково почуває себе...

Щось проймаюче, важке нібито зависло в душному повітрі гімназіальної кімнати і крутиться, і витає над головою молодого педагога... Якісь нез'ясовані почування, давнії спогади і ні на чім не засновані уривки якоїсь непевної надії ворушаться на дні душі... А довкола, як і перше, тихо..." [1, 357].

Світ ніби переосмислюється в критичний момент, адже герой стоїть на порозі зради своїх переконань, принципів, зради самого себе. У цей момент у психіці вчителя йде процес руйнації його цінностей, які все життя слугували йому моральним стрижнем та опертям. Відбувається момент вибору, який завжди вирізняється своєю критичністю та драматизмом. Важливість та гостроту миті підкреслює пануюча навкруги тиша. Усе ніби завмерло в очікуванні вибору героя:

"Тихо в кабінеті директора... Тільки чути здалеку, як гімназіальний хор під супроводом батюшки вчить похоронні співи..." [1, 357].

Такий початок твору є дещо символічним. Адже вже на перших рядках ми бачимо проекцію розв'язання конфлікту, яскравим образом якої постає похоронний спів за духовною смертю героя, який, як натякає нам автор, зрадить свої переконання та цінності.

Гострота конфлікту досягається прийомом контрасту, адже пануюча тиша протиставляється напруженій емоційній роботі, яка відбувається в душі вчителя:

"Скориков здригається і мовчить... Уста його посиніли і непомітно ворушаться, намагаючись щось вимовити... Очі нервово блимають і розширилися до останньої можливості. Внутрішнє тремтіння обхопило його..." [1, 357].

Христя Алчевська майстерно виводить психічний процес в душі героя, акцентуючи на його візіях, фобіях та галюцинаціях:

"Стара хвора мати ввижається і передстає хворобливій уяві юнака, і в цей момент нема такого вчинку, нема тієї жертви, що він би для неї не зробив, що він би їй не приніс... Вона простягає до нього свої жовті, зморщені руки і теж мовчить, як тиша цього темного, непривітного кабінету, лише очі, ці мовчазні, благаючі очі, що світять йому повсякчас і усюди..." [1, 357].

Психіка Скорикова, зазнаючи страшних ударів дійсності, постає перед нами на межі руйнації. Психодуховна конституція вчителя, рятуючись від жорстокої дійсності, усе глибше поринає у несвідоме, втрачаючи зв'язок з реальністю. "Потік переживань змальовується через чуттєву, раціональну чи вольову сфери.  Зазначає Юрій Кузнецов.  Залежно від того, зображення якої сфери переважає, можемо визначити три основні підходи до змалювання внутрішнього світу героя — через потік світосприйняття (почуття), потік свідомості (думки) і потік мовлення (а також рухи, дії та вчинки героїв)" [4, 117]. Послуговуючись такими дефініціями, психологічну новелу "Зрадник" можна віднести до потоку світосприйняття, характерною ознакою якого є те, що "переживання в них виражається не у вербальній формі, а найчастіше через зорові, слухові образи (враження), що виникають перед очима героя" [4, 230].

Твір побудовано у градаційному напруженому настрої з поступовим наростанням емоційної напруги у психодинаміці героя:

"Зрікаюся",  повторює він голосніше, але почуває, як сльози образи нагло підступають йому, як щось зненацька стискає його глотку і душить, і душить, і душить, мов злодій уночі..." [1, 357].

Поступово емоційне напруження зростає все більше і більше, досягаючи своєї кульмінації. Тиша, яка панувала під час боротьби в душі героя, ніби розуміючи всю важливість вибору, поступається місцем переможному, зловтішному сміхові, коли відбулася ниця зрада самого себе. Психологічним пуантом твору стає шалений танок звитяжного сміху:

"Зрікаюся",  пролунало під стелею, і разом з усіх боків, з кожного самого меншого темного куточка великої кімнати щось повиходило, повилазило, несамовито зареготалося і, побравшися за руки, пустилося в божевільний, не маючий кінця-краю тріумфальний танок" [1, 357].

Лейтмотив морального падіння героя постає нахабний, свавільний сміх, навіть регіт, який поступово переростає у торжествуючий танок. На сміх, як символ духовної деградації вчителя, Христя Алчевська вказала, давши жанрове визначення своєму твору  малий фейлетон. Саме висміювання стало головною рисою цього жанру, який дефініціюється як "невеликий за обсягом жанр художньо-публіцистичної літератури злободенного характеру. Лише пізніше віднайшовся у своїй іманентній властивості, коли певна гостроактуальна подія набувала гумористичної чи сатиричної інтерпретації" [5, 706].

Увесь час герой ніби перебуває в напруженому очікуванні цього зловісного сміху, який своєю несамовитістю та шаленістю зловтішається моральною поразкою вчителя. Якщо на початку в душі Скорикова ще жевріли слабкі надії на перемогу, то поступово й вони розвіюються, перетворюючись у гнітюче передчуття морального падіння. Скориков, доходячи до граничної межі, не витримує такого страшного тиску. Він божеволіє. Авторка представляє божевілля, як своєрідну спробу вчителя вирватися з замкненого кола, в яке його ув'язнили страх і любов, ницість і слабкість:

"Скориков раптом підвівся, захитався і, як сніг, повалився додолу. Його піднято непритомного, потім одвезено додому і на другий день приміщено в лікарню для божевільних..." [1, 357].

Так закінчується твір.

Фрагментарна проза Христі Алчевської, зокрема такі її твори, як "Зрадник", "Мелодія" та "Яблуні цвіли за вікном...", характеризуючись глибинною психологічною обсервацією, синтезом мистецтв (живопису та музики), актуальним хронотопом, послабленим сюжетним началом, панівним кутом зору героя, філософсько-екзистенціальною проблематикою, відноситься до значних здобутків модерністського письма доби порубіжжя, зокрема у руслі імпресіоністичних пошуків.

Література

  1. Алчевська Х. Твори / Упоряд., передм. та приміт. Л. М. Грузинської.  К.: Дніпро, 1990.  558 с.

  2. Гундорова Т. Femina Melancholica: Стать і культура в ґендерній утопії Ольги Кобилянської.  К.: Критика, 2002.  272 с.

  3. Денисюк І.О. Розвиток української малої прози ХІХ  початку ХХ ст.  К.: Вища школа, 1981.  215 с.

  4. Кузнецов Ю. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ  початку ХХ ст.: Проблеми естетики і поетики.  К.: Зодіак-ЕКО, 1995.  304 с.

  5. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін.  К.: ВЦ "Академія", 1997.  752 с.

  6. Павличко С. Теорія літератури / Передм. Марії Зубрицької.  К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2002.  679 с.

  7. Шумило Н. До проблеми "ліризації" української прози кінця XIX — початку XX ст. // Проблеми історії та теорії української літератури XIX — початку XX ст. – К.: Наукова думка, 1991. — С. 250-265.

Loading...

 
 

Цікаве