WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Календарно-обрядова поезія як ідеологічна категорія (за фольклористичними працями В.П.Петрова) - Реферат

Календарно-обрядова поезія як ідеологічна категорія (за фольклористичними працями В.П.Петрова) - Реферат

Отже, основа цього свята, на думку дослідника, "родительсько-хліборобська", оскільки метою було заколосити збіжжя. Уявленням про хліборобську функцію русалок відповідають вірування про перебування житяної матері на полі в чеській усній традиції.

В уявленнях про русалок, які відповідають пізньому часу виникнення, наявна кількість аналогій із уявленнями про мерців; не тільки зовнішня характеристика (блідість; холодні руки, тіло загалом; "неживі очі"), але й місце перебування, принципи поведінки. Відомим є той факт, що русалки схоплюють людей і затягують у воду, про що неодноразово співалося у русальних піснях. Цей мотив має місце й в уявленнях про померлих предків, які схоплювали й уводили за собою когось з родовичів.

Принципово новим у вивченні русальної поезії стало дослідження В.П.Петровим лісових мотивів, які для русального свята здавалися не зовсім доречними. Вчений пояснює це тим, що лісове хліборобство (підсічне) більш архаїчне, ніж польове. Як і кожне інше, русальне свято було імітаційно-репрезентативним дійством.

Купальські пісні, не зважаючи на їх безпосереднє присвячення богу Купалі, у народній свідомості, на думку В.П.Петрова, так само не вийшли за межі уявлень про померлих предків. Окрім традиційних ритуалів кликання: "Купало, Купайло, де ти зимувало? Зимувало в лісі, ночувало в стрісі, зимувало в пір'єчку, літувало в зіллєчку" [4, 261] і проводів, до складу свята входили обряди рядження в зілля, розкладання вогнів, співання обрядових пісень, присвячених Купалі, Марені, стрибання через вогонь. Західноєвропейська фольклорна традиція має аналогічний зв'язок образів і уявлень, що й українська: "так само ляльку, людину й обрядову гілку кидають у воду і так само з постатями дійових центральних осіб обряда пов'язується вірування в їх перетворення у квіти, зілля, порізнені й розчленовані мотиви й образи колись суцільного комплексу" [3, 41]. В подальшому розвитку обрядовий пісенний фольклор купальського свята зазнав значних змін.

Особливу увагу у своєму дослідженні календарно-обрядової поезії купальського циклу В.П.Петров приділив пісням про Івана та Мар'ю, а також легендам і переказам, в яких розповідається про перетворення хлопця й дівчини, що покохали одне одного, у квітку [3, 37]. Ці твори дуже подібні за характером до пісень заключної частини купальської обрядової гри, центральним образом якої є дівчина, що втопиляася (мають місце мотиві нещасного кохання; кровосуміщі).

Загальновідомим є той факт, що заключним елементом купальського свята був обряд топлення (спалення, рубання) опудала, а залишки від нього обов'язково брали з собою, щоб закопати на полі, бо вірили, що це забезпечить добриий врожай. Текст обрядових пісень був суголосний уявленням і мотивам обряду, вони становили цілість, альфою і омегою якої була ідеологія.

Таким чином, на прикладі календарно-обрядової поезії, яку В.П.Петров розглядав як ідеологічну категорію, ми маємо змогу прослідкувати розвиток фольклористичної концепціїп. ХХ ст. Зокрема, поширення поглядів французької соціологічної школи, вплив якої, відчутний у працях В.П.Петрова. Співставити їх з науковими поглядами у фольклористиці 20-30 рр. ХХ ст. в Україні (школи М.Грушевського, визначного дослідника фольклору й етнографії, праці якого безперечно знав В.П.Петров; фольклористичною думкою у Галичині) та поза її межами.

Так, вивчаючи витоки календарно-обрядової поезії, М.Грушевський підкреслював її магічну тональність і розглядав в окресі родинних рамок, оскільки саме родина: "патріархальна родина – се та соціальна клітина, в котрій розвивається матеріальний і поетично-релігійний зміст життя ... Якраз ся сільськогосподарська поезія, переткана магічно-натуралістичними поглядами, була найяскравішою формою релігійної гадки і релігійного культу" [1, 171]. В подальшому розвитку магічно-релігійна забарвленість нівелювалась розважальним характером, якого все активніше набирали обряди й свята. На основі досліджень М.Грушевського вибудовується чітка схема розвитку календарно-обрядової поезії (в функціональному сенсі): магічна функція – трудова – розважальна – естетична. Однак, В.П.Петров виключає елемент магічності як непритаманний календарній обрядовості і календарно-обрядовій поезії. Оскільки в своїй основі, на думку дослідника, вони мають виробничо-сезонний характер з одного боку і родовий – з іншого.

Календарно-обрядова поезія безпосередньо пов'язана з господарським роком і є невід'ємною частиною обряду, "праці-гри". Для архаїчної свідомості не існувало розмежування уявлення – образу – слова – обрядової дії, вони становили ціле. Цей розрив відбувся внаслідок трансформації світогляду, а саме – руйнації роду як суспільної інституції. Світоглядні зрушення спричинили зміни характеру фольклору – нівелювався первісний зв'язок між уявленням та словом. Слово почало існувати незалежно від обряду, втратило утилітарну доцільність. А це значить, що словесний образ набув нової мотивації, і на цьому новому ґрунті або відмирає, або починає жити новим життям. Фольклор, який раніше виступав репрезентантом ідеології, внаслідок відриву від обряду і втрати практичної мети становить якісно новий тип – художній фольклор. У вивченні усної народної традиції, на думку В.П.Петрова, "тільки дослідження фольклору й ідеології первісно-общинного періода дозволить історично точно реконструювати зміст і сенс, генетичні основи фольклорних образів, мотивів, тем і сюжетів. Вивчення тематики і образів художнього фольклору не можливе без аналіза уявлень, образів фольклора = ідеології первісно-общинного періода. Отже, вивчення фольклора = ідеології первісно-общинного часу повинно стати вихідною точкою в циклі фольклористичних студій; посередньою ланкою, що зв'язує дослідження поезії, мистецтва і мислення" [4, 15]. Це положення є програмним у фольклористичній концепції В.П.Петрова. Усвідомлення цього дозволяє краще зрозуміти напрям наукових досдіджень ученого (і не тільки в царині фольклору), а також розширює візію на сучасному етапі вивчення усної народної творчості.

Думки дослідників протягом років і десятиліть змінювалися і трансформувалися. Однак, те, що образи, мотиви, сюжети є показниками суспільної ментальності, втілюють собою ідеологічну категорію є очевидним, а отже, показовим.

Таким чином, проявляється масштабність поданої проблематики і, відповідно, ємний фактичний матеріал створює широке поле для наукової діяльності, зокрема в галузі фольклористики й історико-етнографічної реконструкції.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6 тт. 9кн. Т.1. / Упорядн. В.В.Яременко; Авт. передм. П.П.Кононенко. – К.: Либідь, 1993. – 392 с.

  2. Encyclopedia of Ukraine in 2 Volumes Resposible Editors Prof. Volodymyr Kubijovyc, Ph. D. and Prof. Zenon Kuzela, Ph. D. Volume I. Munih – New York., 1949. – P.252-254.

  3. Петров В.П. Обрядова поезія календарного циклу. – Машинопис. – 56 арк. – Ф.8.

  4. Петров В.П. Основні проблеми фольклору та ідеології первісно-общинного (ладу) періоду. – Автограф. – 162 арк. – Ф.16. – Спр.№211.

  5. Петров В.П. Язык; Этнос; Фольклор: Автореферат по совокупности работ на соискание ученой степени канд. филол. наук. – К., 1966. – 62 с.

  6. Проблеми українського термінологічного словникарства в мистецвознавстві й етнології: Науковий збірник пам'яті Миколи Трохименка. Том 1 / Відп. ред. М.Селівачов. – К.: редакція вісника "Ант", 2002. – С.116-123.

* Беручи до уваги досить багатозначне, а точніше, розпливчасте семантичне наповнення цього терміна в сучасній науці [6, 116-123], слід наголосити, що автор статті, спираючись на роботи К.Юнга, розуміе поняття "архетип", як автономний, незалежний від вольової організації людини феномен колективного несвідомого.

Loading...

 
 

Цікаве