WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Календарно-обрядова поезія як ідеологічна категорія (за фольклористичними працями В.П.Петрова) - Реферат

Календарно-обрядова поезія як ідеологічна категорія (за фольклористичними працями В.П.Петрова) - Реферат

Календарно-обрядова поезія як ідеологічна категорія(за фольклористичними працями В.П.Петрова)

Календарно-обрядова поезія належить до найстарших типів усної народної творчості поряд із замовляннями та голосіннями, і виступає одним із репрезентантів давньої свідомості. Саме тому, вивчаючи культуру і побут архаїчних часів, слід приділити належну увагу усній творчості та обрядовості, усвідомлюючи, що вони відбивають ідеологічні категорії мислення.

В.П.Петров вважав, що основою духовної культури є світогляд народу, який в той же час виступає суспільною ідеологією. Тому, звернувшись до пам'яток первіснообщинного періоду (в цей час вже оформились світоглядно-ідеологічні установки), можемо чітко виділити параметри ідеологічної категорії чи то елементи, які характеризують народні уявлення, втілені в обрядах, культах, віруваннях та уснопоетичних творах [4].

По-перше, архетипи* первісного мислення, які, власне, складають світогляд, аієрархічні за своєю суттю. Оскільки свідомість людини первіснообщинного часу була далекою від розмежування предметів і явищ за принципами логіки (істота / неістота, тварина / людина, дух / матерія) чи моралі. Саме тому відсутність розподілу між людиною, тваринами, об'єктами живої і неживої природи стала однією з основоположних рис cуспільної ідеології. У своїх дослідженнях В.П.Петров неодноразово підкреслював помилковість принципу антропоморфізації світу речей і явищ природи, який мав місце у фольклористиці ХІХ – п.ХХ ст. Тому образи дівчини-тополі, жайворонка-весни, дідуха (дід-сніп) адекватно було б сприймати як аієрархічні родові поняття, а не як персоніфіковані об'єкти матеріального світу: „Народний світогляд був аієрархічний, з одного боку, й родовий (гентильний – від лат. „gens" – рід) – з другого. Кожне явище й кожен акт розглядаються як родове явище й родовий акт, прояв діяння роду й родових взаємин" [2, 246]. Ця теза, висловлена В.П.Петровим, знаходить підтвердження у фактах, якими є твори усної народної творчості, обрядові дійства та ін.

Однією з визначальних рис суспільної ідеології є просторово-локальні уявлення. Причому вони виступають як антитеза ієрархічності у світосприйнятті первісної людини, якій абсолютно не властивою була „ієрархія розмежованих ступенів".

В.П.Петров трактував просторові уявлення як найелементарніші категорії, що лежать в основі людської свідомості. Оскільки ієрархічне відрізнення має пізніший термін виникнення, то саме категорія простору була основою світоспоглядання і сприйняття оточуючого світу. Первісна людина існувала в чітких межах свого (внутрішньородового) і чужого (іншого роду, нелюдського, потойбічного). Цікаво, що фольклорні твори репрезентують два варіанти сприйняття дилеми „своє" – „чуже". Згідно першому, інший світ знаходиться у безпосередній близькості із людиною; чуже починається там, де закінчується своє. Тому постiйним є прагнення захистити себе і свій рід від втручань з боку „чужого". Саме цей тип найбільш характерний для календарно-обрядової поезії. Так, на Святвечір кличуть Мороза кутю їсти, у русальний тиждень зустрічають і проводжають нав'я і т.д. Мало місце й інше, прямо протилежне уявлення про інородний світ, як про такий, що знаходиться далеко, і для того, аби дістатися до нього, треба докласти значних зусиль.

Отже, просторові родові уявлення були основою світосприйняття й обумовлювали хід подій в розумінні первісного громадянства. Людина не сприймала явища, що відбувалися в оточуючому світі, як натуралістичнi процеси. Пшениця росте, колоситься, визріває не тому, що світить сонце, ідуть дощі, відбуваються інші біологічні процеси. Але тому, що на збіжжя приходили померлі предки.

Аналіз моделі приходу / відходу, як ідеологічної категорії первісного мислення, має місце у рукописній праці В.П.Петрова "Основні проблеми фольклору та первіснообщинного (ладу) періоду". Учений вивчає просторово-локальні переміщення на прикладі онтологічних уявлень первісного суспільства, залишки яких наявні у поетичних творах, віруваннях, обрядах, звичаях, що збереглися в усній традицiї народів світу. Матеріалом вивчення був не лише український фольклор, але також народів Поволжя, Сибіру, Далекої Півночі. Власні дослідження і спостереження, науковий досвід вчених, набутий під час ґрунтовного вивчення культури і побуту цих народів, і описаний у працях Л.Я.Штернберга "Гиляки" (1904), О.В.Анохіна "Душа за уявленнями телеутів" (1929), В.Г.Богораза "Чукчі" (1939) та ін., дозволили В.П.Петрову говорити про модель приходу / відходу як перманентну в ідеології первісного суспільства. Вчений підтверджує цю гіпотезу на прикладі уявлень про народження і смерть, що сприймалися як родові акти – з одного боку як з'єднання з предками, а з іншого як реалізація бажання померлих родовичів забрати з собою обраного члена роду [4, 85]. Спираючись на фольклористичні дослідження ідеологічних основ родового суспільства В.П.Петрова, доходимо висновку, що смерть в родовому суспільстві сприймалася як:

  • подорож;

  • схоплювання;

  • з'єднування (з предками);

  • "пожертя".

Слід зауважити, що будь-який варіант передбачає часово-просторове переміщення. Яскравим прикладом може бути зразок уйгурського фольклору, замовляння від хвороби: "Якщо ти зможеш зростити в одне двадцять сім горобин, що проросли крізь мурашник, тоді можеш їсти і пити цю людину. Доки ти не поєднаєш в одне сімдесят сім дерев, що вбила блискавка, я не дам тобі їсти і пити мене. Я не дамся тобі на пожертя" [4, 142]. Вербальна частина замовляння яскраво відбиває онтологічні уявлення уйгурів. Ця фольклорна одиниця була зафiксована у 90-х рр. ХIХ ст. Не будучи спеціалістом з уйгурської культури, важко сказати, чи мислення уйгурів перебувало на міфологічній стадії розвитку в цей час чи вже ні. Але безсумнівним є той факт, що поданий зразок замовляння хвороби (смерті) побудований за принципом негації – умовлянні через заперечення; хвороба виступає істотою. Між людиною, як істотою, і хворобою немає різниці, що є характеристичним для міфологічного мислення. Подібних паралелей можна провести багато, оскільки світоглядна модель приходу / відходу була домінуючою складовою імітаційно-ідентифікаційного обряду, а народження і смерть, як початок і кінець, являють собою онтологічне коло.

Поданий приклад не лише відбиває функціональну сутність ідеології народу – утилітарність, в даному випадку унеможливлення влади хвороби над людиною, але й підтверджує фольклористичну концепцію В.П.Петрова, ключовими поняттями якої є аієрархічність, гентильність та просторовість світогляду.

Календарно-обрядова поезія представляє сферу наукових інтересів В.П.Петрова. Як відомо, поезія календарного циклу пов'язана з основними сезонними періодами сільськогосподарського року. Кожна польова робота починалася, супроводжувалася і закінчувалася виконанням хорових музично-репрезентативних обрядів. Звідси обрядовий характер сезонно господарської роботи і сезонно-виробничий характер обрядової поезії, в якій знайшла вираження суспільна ідеологія [2].

Проблемі дослідження ідеологічних основ фольклору В.П.Петров присвятив ряд робіт, які задекларовані в авторефераті його дисертаційної праці „Мова. Етнос. Фольклор".

У 1933 р. була опублікована монографія „Студії про передкласове суспільство", присвячена дослідженню мисливських ігрищ у гиляків, остяков, грецьких обрядових ігрищах, які пізніше стали землеробськими. У 1935р. у книзі, присвяченій 50-річчю праці Ф.Енгельса „Походження сім'ї", вміщено статті: „До питання про постановку стадіального вивчення мисливських ігрищ", „Ф.Енгельс про родовий лад у давніх германців". Завершено цикл працею „Ф.Енгельс та його вчення про рід і фольклор" та дослідженням „Ідеологія первісного суспільства" [5, 47].

Початок вивчення зв'язку ідеології і фольклору слід шукати у працях вчених ХІХ ст. Серед попередників, які вивчали даний аспект фольклористики, В.П.Петров називає О.Потебню, як дослідника, що найближче підійшов до постановки цієї проблеми. Ще раніше М.Костомаров вивчав звя'зок образів „у їх фольклорній даності". О.Потебня, на відміну від М.Костомарова, підкреслював необхідність вивчати не стільки зв`язок образів, скільки зв`язок уявлень, оскільки саме на їх ґрунті виникають образи. Однак, фольклористи, за словами В.П.Петрова, пройшли повз це методологічне правило, висловлене у примітках до „Лекцій з теорії словесності", воно не було поміченим, не набуло резонансу. Так, наприклад, М.Сумцов назвав його важким для розуміння.

Loading...

 
 

Цікаве