WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Культурні пограниччя як інтегруючий європейський чинник (на прикладі Буковини) - Реферат

Культурні пограниччя як інтегруючий європейський чинник (на прикладі Буковини) - Реферат

З другого, присутність представників різних віросповідань та національних груп на спільному ареалі сприяє процесам асиміляції, чи, радше, пристосуванню до нових реалій. В умовах мультикультуралізму антиномія "свій – чужий" втрачає виразне протиставлення та глобальне значення і переноситься на регіональний рівень культурного пограниччя, де все більше значення набувають категорії "свійськості" та "тутешності". Відбувається адаптація до атмосфери постійного зіткнення культур, що з часом переростає у міжкультурний діалог.

Як зазначають дослідники, з моменту втрати етнічної батьківщини і культурного центру ці функції переймає пограниччя в широкому розумінні, де характерним явищем є взаємне проникнення групової (колективної) свідомості різних середовищ і культур [пор. 10, 152].

Варто детальніше зупинитися на понятті "центр", що мав амбівалентну семантику. З перспективи суспільно-культурної системи пограниччя центр дійсно не мав універсального характеру. З одного боку, кожна з етнічних груп мала свій культурний центр на історичній батьківщині. Крім того, з даною проблемою пов'язується питання віросповідання та духовно-релігійний центр: для католиків це був Рим, для православних, старообрядців тапротестантів – трудно дефініювати через відсутність суворої ієрархії та чіткої організації, але в будь-якому разі це не була апостольська столиця. З перспективи суспільно-адміністративного устрою, через змінність кордонів, адміністративних поділів та сфер впливу, центр також не був поняттям статичним.

Тобто, можна говорити про існування принаймні двох центрів, та зростання значення пограниччя, що для багатьох ставав малою (приватною) вітчизною. Дане явище, в контексті сучасних соціологічних та культурологічних досліджень, можна визначити, як поліцентризм. Центри культурного пограниччя мали якісно різний характер, функції та значення, кожний відігравав власну специфічну роль. Тому закономірним є посилення відцентрових тенденцій та зосередження на внутрішньому житті мультикультурного регіону.

Характерно, що специфіка сьогоднішньої багатонаціональної Буковини, де, згідно з даними перепису 1989 року, в Чернівецькій області (північна Буковина) проживає 69 представників різних національностей, зберігається [7, 262].

З моменту проголошення Україною незалежності в Чернівецькій області зареєстровано та функціонує близько 10 національних товариств, між іншими: Товариство австро-німецької культури, Товариство польської культури імені Адама Міцкевича, Товариство румунської культури імені Мігая Емінеску, Єврейська Рада Буковини.

Національні об'єднання мають можливість вивчати рідну мову. На території північної Буковини діє 88 шкіл з румунською мовою викладання, в Чернівцях реалізується програма вивчення єврейської мови, в декількох школах Сторожинецького району викладається польська мова. Діють також фольклорні ансамблі різних національних товариств.

Професор Казімєж Фелешко в своїх наукових розвідках неодноразово наводив Буковину, як приклад для інших регіонів Європи з її інтеграційними тенденціями. Людина – як пише К.Фелешко – відкрита на всі оточуючі її культури, а також бере активну участь в їх розвитку – ввійшла до науки під назвоюHomo Bucovinensis.

Польський етнограф Збігнев Ковальський виступив ініціатором відродження багатонаціональних традицій та культури буковинської спільноти, започатковуючи "Буковинські зустрічі". Підчас цього заходу всі етнічні групи Буковини мають можливість зустрітися на фольклорному фестивалі, презентувати свої звичаї, пісні і танці. Зустрічаються люди, які розмовляють різними мовами, проте, мають багато спільних культурних елементів.

У 2004 році в Ястров'ю неподалік Піли (Польща) в черговий раз відбувся15 Міжнародний фольклорний фестиваль "Буковинські Зустрічі", названий "визначним фестивалем в Європі", на якому представлені всі етнічні спільноти Буковини. Цей фестиваль набув європейського значення через те, що друга його частина відбулася в південній Буковині (Румунія), потім у буковинських Секлерів (Угорщина) і закінчилася в серці Європи – в Чернівцях.

Для об'єднаної Європи Буковина є прикладом гармонійного співіснування та спільного розвитку. Передусім, толерантність представників багатонаціонального середовища є гідною наслідування. Наведемо слова великого буковинця проф. Фелешка: "Ми є дітьми краю, який завжди пишався відкритістю своїх мешканців на всі оточуючі його культури та мови, а та взаємна відкритість всіх нас взаємно збагачує. Такими ми були і такими залишимося [2, 2].

Мультикультурна Україна, декларуючи свою готовність до вступу до Європейської спільноти, має приклад такого регіону, хоч поділеного, яким є Буковина. Буковинців, в тому числі й громадяни України, можуть бути прикладом міжнаціональної інтеграції та спільного творення своєї батьківщини.

Суспільний простір пограниччя культур, чим безперечно є Буковина, повинен розглядатися, як продукт взаємодії та взаємозалежностей всіх перелічених аспектів, що визначають регіональну і локальну ідентичність його мешканців [пор. 8, 73-75].

Якщо механізми, що діють на таких рубежах культур, зокрема, спільний розвиток культури пограниччя та збереження національної самобутності, будуть покладені в основу суспільства об'єднаної Європи, то інтеграційні процеси будуть органічними та остаточними. Єдність Європи в її різнорідності.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Dyczewski L. Wartość kultury polskiej // Wartości w kulturze polskiej / Pod red. L.Dyczewskiego. – Lublin,1993. – s.17; S.280.

  2. Feleszko K. Bukowińskie Spotkania" folder. – Jastrowie – Piła, 1996.

  3. Feleszko K. Język polski na Bukowinie do roku 1945. Zarys problematyki // Studia nad polszczyzną kresową / pod red. J.Riegera. – t.6. – Warszawa, 1992. – s.7.

  4. Feleszko K. O legendzie bukowińskiej – prozą (czyli kilka pojęć socjologicznych) // Bukowina po stronie dialogu / pod red. K.Feleszki. – Sejny, 1999. – s.53.

  5. Feleszko K. Regiony wielonarodowe jako problem badawczy // K.Feleszko. Bukowina – Moja miłość / pod red. A.Żora. – t.I. – s.130.

  6. Konończuk E. Literackie świadectwa pamięci na pograniczu kultur (Erwin Kruk, Ernst Wiechert) // Topika pogranicza w literaturze polskiej i niemieckiej / Pod red. Z.Swiatłowskiego, S.Uliasza. – Rzeszw, 1998. – s.24.

  7. Kruhłaszow A. Narodowo-kulturalne tradycje Płnocnej Bukowiny // Bukowina po stronie dialogu / pod red. K.Feleszki. – Sejny, 1999. – s.262.

  8. Łukowski W. Społeczne tworzenie ojczyzn. – Warszawa, 2002. – s.73-75, S.317.

  9. Ossowski S. O strukturze społecznej. – Warszawa, 1982. – s.114.

  10. Przybyła Z. Kategoria pogranicza w badaniach nad edukacją kulturową // Pogranicze kultur / Pod red. C.Kłaka. – Rzeszw, 1997. – s.152.

  11. Znaniecki F. Nauka o kulturze. Narodziny i rozwj. – Warszawa, 1971. – s.563.

  12. Костишина С., Ботушанського В., Макара Ю. Буковина. Історичний нарис. – Чернівці, 1999. – С.69.

  13. Троян С. Міжнаціональні культурні процеси на Буковині і німецтво: розвиток через інтеграцію // O Bukowinie razem czy oddzielnie / pod red. K.Feleszki. – Warszawa – Piła, 2000. – S.300.

Loading...

 
 

Цікаве