WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → 280 річниці з дня народження Григорія Сковороди - Реферат

280 річниці з дня народження Григорія Сковороди - Реферат

відмовитися від проповідування нового способу віршування, Сковорода відповів: "Інша річ архіпастирська патериця, а інша - чабанська сопілка". Не маючи наміру поступатися своїми поглядами Сковорода полишає колегіум.
Восени 1751 році Сковорода робить останню спробу закінчити Академію і відновлює навчання в останньому, богословському класі. Але з весни 1753 року його запрошують наставником сина поміщика Степана Томари у селі Ковраї на Переяславщині. Сковорода навчав свого вихованця Василя Томару думати, а не повторювати з чужих вуст або книжок нісенітниці. Виведений з терпіння тупістю свого вихованця,Сковорода якось мав необережність сказати, що вихованець "думає так, як свиняча голова", за що був негайно вигнаний з Ковраїв. Скориставшись з нагоди, Сковорода побував у Москві, зупинився у Троїцько-Сергіївській Лаврі недалеко від Москви. Намісником у Лаврі був вихованець Київської Академії Килило Мшевецький. Його захопили освіченість і розум Григорія Сковороди, і він просив його залишитись у Лаврі викладачем монастирського училища. Сковороді пропонували місце, гроші, славу, але він затужив за батьківщиною, за її степами і садами. А тим часом Степан Томара став думати, як повернути рідкісного вчителя, і, простеживши, коли Сковорода повертався на Україну, сплячого краде його й привозить у свій маєток. Поміщик вибачився і ледве умовив Сковороду залишитися. Ще понад три роки праці віддав він своєму вихованцю - Василеві Томарі, аж доки тому настав час ідти до офіційної школи.
Період 1753-1758 рр. - окрема сторінка життя Сковороди. Весь вільний час любив він проводити в полях і гаях. На сон залишав не більше чотирьох годин, а с першими променями сонця був на ногах, надівав свій простий одяг, брав сопілку, торбу з книгами, до рук ціпок і йшов, куди хотів. Був суворим вегетаріанцем: їв лише овочі, молоко, сир та й то лише раз на день по заході сонця. Але ніколи не втрачав доброго настрою, веселості і доброзичливості, за що його любили і завжди шукали товариства з ним.
Переяславські роки не минули безслідно, як для сковороди, так і для української літератури, поклавши початок одній з найцікавіших поетичних збірок у давній українській літературі.
"Сад божественних пісень" створювався протягом 1753-1758 рр. "Божественні" пісні не слід розуміти буквально, хоча Сковорода і вказує, що його "Сад" проріс, із зерен священного писання". Збірка є своєрідним ліричним щоденником, в якому відбилися життєві події, роздуми, ліричний настрій їх автора. Так як і в житті Сковороди Переяславщина відклала свою яскраву сторінку, так і в історії Переяславського краю Сковорода проходить як світоч, геній, мандруючий філософ. Це мабуть дуже самобутній край, в якому сплелись стежинки видатних історичних і літературних подій. Тарас Шевченко народився через 20 років після смерті Григорія сковороди, а свій "Заповіт" він написав саме на Переяславщині. Багато цікавих сторінок Переяславської Ради, а скільки цікавого з підвалин Київської Русі, скіфського періоду, що важко навіть думкою все облетіти.
У Переяславі - Хмельницькому створено унікальний історико-культурний заповідник, фундатором у своїй невтомній подвижницький праці якого є Михайло Михайлович Сікорський. У цьому музеї-заповіднику є і сторінка життя та перебування в переяславському краї такої видатної людини як Григорій Савич Сковорода. Почалося все з підготовки до святкування 250 річниці з дня народження.
Увіковічити пам'ять Сковороди - давня мрія Михайла Івановича. Ще з дитинства запало йому в серце оповіді про дивного старця, а чув він це, коли ще в дитячому будинку частенько з дітьми ходили в Чигирин, то на базар, то на Кам'яну гору. Старець ходив між людей, навчав їх розуму і не мав с того ніякої користі. З великою цікавістю слухали хлопчаки розповіді старих лірників-кобзарів про людину простого походження, що досягла вершин науки, володіла даром передбачення і все життя провела в мандрах, нічого не маючи крім свитки, торби з окрайцем хліба, сопілки та своїх мудрих пісень.
І ось, доля привела Сік орського на Переяславщину, де він мав змогу ознайомитися ближче з відомим колегіумом і влаштувати невеличкій музей. Інакше не можна було. Тут ходила славетна Людина. Жила тут, творила пісні і славу лишила тут помітну. У колишньому колегіумі був монастир, потім механічні майстерні. Починати довелося з нуля. Зпочатку перенести механічні майстерні, реставрувати приміщення і займатися пошуковою роботою.
З майна колишнього колегіуму знайшли класну дошку, частину книг, деякі речі, меблі, книги сковородинівського часу, сковородинівській секретер.
В 1953 році співробітники музею дізналися про скульптора Івана Петровича Кавалерідзе. Зустрілися з ним. Іван Петрович повідав, що в нього є намір зробити пам'ятник сковороді. Музею він подарував великий бюст філософа, а потім передав і макет пам'ятника Сковороді, встановленого в Києві на Подолі. Іван Петрович так захопився, що підключив до цього й студентів художнього інституту - одна з дипломних робіт "Мандрівник Сковорода" - теж експонується нині в Переяславі.
Дуже цікавим виявилося знайомство з царством музею.
Все починається з високих дубових воріт. У них входили тодішні учні - студії. Клас синтаксису. Тут здобували ази науки. На стіні - потьмяніла від часу картина - мудрець з долотом і стомискою, Перед ним безформений шматок деревини, з якого мудрець намірився витесати Людину.
Далі - інший клас - поетики та риторики. Знову малюнок-символ. Криниця. На повороті два відра. Порожнє опускається в глибінь, повне підійшло до цямрин, хлюпає життєдайною вологою. Бери й пий - аж поки не вгамуєш спрагу знань.
Завершувалося навчання в класі філософії та богослов'я. А тут на малюнку над землею купчаться хмари, але їх вже здолав могутній орел і здіймається все вище і вище - він прямує до сонця.
Це все малюнки ще тих часів 1753 року, відреставровані співробітниками музею.
Заходячи в класи, потрапляєш в обстановку XVIII століття. Серед випускників Переяславського колегіуму такі видатні імена як Михайло Херасков, російський письменник, Арсеній Берго - закінчив ще й Києво-Могилянську академію, дружив з Фсофаном Прокоповичем, був відомим поборником освіти на Україні.
У класі поетики дух захопило від подиву. Довгі дубові столи, дерев'яні лави... На столах - відкриті фоліанти давніх книжок. На протилежній стіні проста вішалка, на ній кілька свиток... Тут мешкає врочиста тиша. Але здається, ось зараз сюди увірвуться скудеї, захекані, розгарячілі, займуть свої місця за столами і до класу ввійде Григорій Савич...
Дивне почуття охоплює кожного, хто заходить сюди вперше. Таке враження, що ти не в музеї, а в тогочасній обстановці. Настільки зримо постає
Loading...

 
 

Цікаве