WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Наукова фантастика Віктора Савченка - Реферат

Наукова фантастика Віктора Савченка - Реферат

Романи В.Савченка – маємо на думці не тільки "Монолог над прірвою", "З того світу – інкогніто", а ще й, чи не в першу чергу, роман "Під знаком цвіркуна" – не дають читачеві однозначних відповідей на гостро болючі питання, і в тому полягає особлива принада названих тут науково-фантастичних творів. Ці питання автором радше загострюються до крайньої межі з допомогою властиво авторського арсеналу фантастичної поетики, до котрого передусім відносимо вміння автора науково обґрунтовувати найризикованіші гіпотези і вибудовувати на їхній основі захоплюючі сюжети. Як і належить романам необарокової поетики, вони, вражаючи, дратуючи, захоплюючи, спонукають до співдумання та співпошуку, в процесі якого читач опиняється перед необхідністю здійснити вибір, зробити певні висновки. "Воістину сказано: "Не може бути спілки з темним, може бути тільки рабство утемного" [3, 293] – ця афористична настанова, котра лише на мить промайне в голові Тищенка, – насправді є нервом роману "З того світу – інкогніто", який увібрав прикмети багатьох наративних візерунків: містичного видіння, детективного бойовика, психологічного дослідження і навіть елегійної, романтичної історії. Хоча має рацію й Олесь Завгородній, відзначаючи, що цей роман однаковою мірою художній і езотеричний, а його автор "оперує такими аргументами на користь існування потойбічного світу, які важко спростувати навіть засобами сучасної науки" [2, 174]. Фрагменти цього роману стали відомі читачеві задовго до появи твору окремим виданням: друкувалися в квартальнику "Оберіг" упродовж 1991-1992 років, а повний текст роману вперше з'явився в журналі "Сучасніть" за 1997 рік і відразу став знаним, зацікавивши широке коло читачів. Та чи не найбільшим інтересом і до сьогодні користується роман Віктора Савченка "Під знаком цвіркуна" – вперше він побачив світ у 1994-му російською мовою (переклад з українського оригіналу-рукопису) – "Под знаком сверчка".

Цей роман також має свою магію, котра, помноживши в собі силу кількох попередніх творів водночас, чарує від першої сторінки до останньої. Осмислюючи процес тривалої над романом праці, автор зізнається: ".Щоб наповнити її (працю. – В.С.) другим, невидимим, планом, потрібно значно більше часу. Ця – сугестивна частина – є душею роману. Якщо в реалістичній прозі формування підтексту – чи не найскладніше для письменника, то у фантастиці й того більше. Адже в поетику фантастичного твору вплітаються не тільки взаємини між людьми, а й оригінальні філософські й наукові ідеї, неймовірні ситуації, дивовижні явища природи. А головне, якою б "крутою" не була фантастична концепція, вона повинна чітко проектуватися на проблеми сучасності" [4, 334]. Треба визнати, що на сьогодні роман Віктора Савченка є найвищим досягненням не тільки автора, а й сучасної української фантастики, бо ж за рівнем твір відповідає найкращим світовим досягненням у царині творів подібного жанру. Роман "Під знаком цвіркуна" є найбільшою мірою символічний, філософський. Гротесково-необароковий і водночас провісницьки-моралістичний. "Пошук істини – це мораль. Там, де пошук істини відтісняється, занепадає мораль" [3, 275] – ці рядки сприймаються як квінтесенція твору, частини котрого кількаразово з'являлися в друці. Процитована сентенція належить одному із головних героїв – Білоконеві, він разом із Ткачем допомагають Антонові Михайлюкові в дуже небезпечній справі – виявленню інзекта-гомо. Сама ж ідея існування людини з ознаками комахи належить ще Нострадамусові, який в одному з катренів напророкував, що в четвертому тисячолітті з'являться схожі на комаху й людину істоти. На цьому наголошує письменник: "Виникає запитання: чи фантастика – мої інзекта-гомо (комахолюди)? І чи не є вони думоформами автора, яким колись судилося втілитися в живу матерію? До речі, про це пророцтво Нострадамуса мені стало відомо задовго після написання роману (жирним шрифтом підкреслено нами. – В.С.). Плекаю надію, що до кінця оригінальним залишиться символ інзекта-гомо – "міраж", винесений зі сну, тобто з астрального світу. Це було дивне видіння – кістяк у три людських зрости (чому три? Чи не по числу поколінь?) з воронованої сталі, на якому збереглася портупея. Ну, а покласти його на "перину" з людських кісток – це вже було питання авторської інтуїції.

Я навмисне не акцентував увагу на місці і часі подій. Вони могли відбутися в Україні, Білорусії, Росії, втім, як і в будь-якій іншій посттоталітарній державі. Кістяки-велетні, що спочивають на людських кістках, існують скрізь, де до влади приходили ті, хто не боявся смертного гріха. Вони – кістяки – несуть подвійну функцію: з одного боку, підживлюють своїх нинішніх послідовників, з іншого, (якщо про них, звісно, стає відомо широкому загалу), нагадують про найбільшу трагедію народу. Що переможе: ідея утворення формації за типом мурашиної купи, на чолі якої стоятиме одна "матка", чи логіка розвитку людського суспільства?" [4, 334-335] (курсивом підкреслення автора. – В.С.).

Роман "Під знаком цвіркуна" – найбільшою мірою трагічний з-поміж аналізованих тут творів Віктора Савченка. Інзекта-гомо поступово, але переможно-вперто знищують усіх, хто стає причетним до розпізнання їхньої таємниці. Власне, через подачу спосібів, як саме можна розпізнати представників інзекта-гомо, автор творить психологічно місткий, зіркий та рельєфний людський вернісаж. Сильветки друзів, колег Антона Михайлюка миттєво постають перед очима, коли він хоче уявити їх. Інша справа – коли Михайлюк намагається згадати, як виглядають Тхолик чи Посудієвський. Відтворити в пам'яті їні образи виявилося просто неможливим. Водночас саме представникам інзекта-гомо, що їх ніби й немає, й запам'ятати їх украй важко, вдаються акти витонченого садизму в науковому колективі. Науковий колектив автор показує як би зсередини, засвідчуючи тим самим, настільки добре знається на цьому середовищі, глибоко розуміється на тому, хто робить справжню науку, а хто, як гомо-інзект Тхолик, отримує під керівництво науковою розробкою величезну суму. Власне, фінансове забезпечення, за підступною схемою комахолюдей, було призначене тим науковим установам, хто, згідно з настановою, почав би займатися прогнозною оцінкою боро-кремнієвих родовищ. Ще одна дуже цікава обставина: роман, написаний за десять років до подій, котрі збурили Україну й цілий світ восени 2004-го, прогностично зображує донбасівські реалії. Так, геніальне наукове відкриття Антона Михайлюка в листі-експертизі з Макііївки, листі, написаному комахолюдиною, – названо маренням сивої кобили:

"А от лист з Макіївки було написано явно рукою комахолюдини. І не тільки тому, що "Звернення" в ньому називалося "маренням сивої кобили", автора – шизофреником, і навіть не тому, що схему прозвучувача було охарактеризовано як антинаукову і як мертво народжений плід". У листі висловлювався подив, як, мовляв, Міністерство геології могло фінансувати сумнівну розробку, в той час, коли кошти потрібні на пошуки такої необхідної для народного господарства сировини, як боро-силікати.

Я оглянув поштові штемпелі всіх конвертів з відгуками і виявив, що цей, Макіївський, лист, підписаний, до речі, якимось Гончаровим (перед прізвищем стояла ціла купа титулів, включаючи й депутатство найвищого рангу), було отримано на пошті за день до смерті Антона Кузьмовича (Антона Михайлюка. – В.С.). До речі, це був другий примірник машинопису. Автор ніби навмисне давав зрозуміти, що перший примірник він відіслав куди слід" [3, 322]. Таким чином, проблема "Пошук істини – це мораль" зірко озвучується в романі "Під знаком цвіркуна"неодноразово – у спосіб дійовий та діткливий, спонукальний до співдумання: "А чи не пов'язані якось боро-кремнієві виробництва, що їхнамагаються вгніздити по всій нашій землі, з наближенням спалаху колективного розуму комахолюдей?" – подумалось мені. За тією інформацією, якою ми володіли, виходило, що зв'язок мусить бути. Принаймні в такому: побічні продукти бро-кремнієвих виробництв, потрапляючи з водою і повітрям в організм людини, призведуть до всіляких хвороб. А негативні почуття (зокрема стражадання), викликані хворобами, якраз і є благодатним середовищем для колективного розуму.

– Схоже на те, – погодився Михайлюк, вислухавши мене. – І такої свідомої підготовки світ досі незнав. – Мить повагавшись, він додав: – Здається мені, справа не лише в колективному розумі. За підготовкою криється щось значно більше" [3, 234].

Оце "щось більше" не тільки тримає в напрузі уяву читача, а й спроектовує її в історіософське русло: "Здається мені, – розмірковує герой роману, – що ці істоти – лише засіб чи, так би мовити, передовий загін, який має своїм завданням призвести людність до занепаду. Коли ж це станеться – прилетить цвіркун і на планеті запанують членистоногі. А боро-кремнієві виробництва потрібні не тільки для того, щоб занапастити людей, а і як спосіб створити екологічне середовище, в якому "цвіркун" почуватиметься звично" [3, 235]. Процитовані рядки звучать і як застереження, і як своєрідне попередження.

Поява в українській літературі грона фантастичних романів та повістей Віктора Савченка – явище не лише відрадне, а перспективно означене, бо ж, маючи глибокі – як світові, так і національні традиції, воно бачиться відкритим на утвердження школи сучасної української фантастичної прози.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Винничук Ю. Чорт зна що. – Львів: ЛА „Піраміда", 2004. – 792 с.

  2. Завгородній Олесь. Коментар до роману //Савченко В. З того світу – інкогніто. – Дніпропетровськ, 2004.

  3. Савченко Віктор. Монолог над безоднею. З того світу – інкогніто. – Дніпропетровськ, 2004.

  4. Савченко Віктор. Післямова // Савченко В. Під знаком цвіркуна. – Дніпропетровськ, 2004.

  5. Сливинський О. І білі купави: Есеїстика. – К., 2004.

  6. Українська афористика Х – ХХ ст. / Під заг. ред. І.Драча та В.Черняка. – К., 2001.

 Напевно, сам Автор, працюючи над романом "Під знаком цвіркуна", і уявити собі не міг як провісницьки спроектуються його "донбасівські мотиви" - на події в цьому регіоні, які восени-взимку 2004-го року сколихнули не лише Україну, а цілий світ.

Loading...

 
 

Цікаве