WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Мораль, гріх і провина в концептосистемі прози М.Матіос - Реферат

Мораль, гріх і провина в концептосистемі прози М.Матіос - Реферат

Попри те, що герої М.Матіос висловлюють сумніви в справедливості Божої волі (як, зокрема, Матронка в "Солодкій Дарусі"), авторка в межах твору „карає" найбільших грішників, як, наприклад, Васюту Калинич, що забирала одяг у хатах вивезених із села родин: "Мучилася перед смертю страшно – спокійнитися ніяк не годна була... Людські маєтки не давали їй легкої смерті" [6, 169]. І, оскільки письменниця обирає для своїх персонажів-злотворців кари, пропорційні вчиненим переступам і злочинам, у найтяжчих випадках цілком закономірним є підтримання нею концепції родової спокути гріха: найдорожче, що є в людини – її нащадки – стають заручниками її вини. Так, наприклад, каралася за переступ Васюти її небога, а позашлюбний син жорстокого Дідушенка – каліка "за татові гріхи" [6, 170].

У пошуках витоків людської гріховності як причини численних кар Божих стосовно українського народу, М.Матіос часто вдається до аналізу соціальних, політичних чинників. Так, ситуацію конфлікту населення села із новою радянською владою в новелі "Дванадцять службів" авторка розцінює як "двобій між чужим, неприродним, неморальним, – тим, що намагалося укоренитися тут після великої війни, і тим, що рятувало свій прадавній уклад і звичаї" [4, 120].

Цілком у руслі законів народної моралі в М.Матіос поняття гріха часто вживається як евфемізм сексу. "Цю охіть до гріха мені передала моя бабка, як весільний посаг. ... у нашої бабки було семеро дітей – і все від других татів" [4, 44], – без відтінку сорому й розкаяння заявляє героїня одного із творів письменниці. Така лояльність до прояву чуттєвості людини є свідченням домінування для М.Матіос морально-етичних категорій над релігійними: якщо ортодоксальне християнство однозначно засуджує перелюб і будь-які вияви людської сексуальності, то традиційна народна мораль, навпаки, сприймає аскезу як відхилення від норми. Мешканки сучасного міста, на противагу жінкам-селянкам, на погляд авторки, живуть у світі штучних, здеформованих стосунків, віддалені від "істинних" цінностей, до яких належить і певна порція гріховності – прагнення чуттєвих насолод. Досить часто на сторінках прози М.Матіос бачимо ситуацію (яка з часів "сексуальної революції" 1960-х перетворилася на штамп), коли героїня, недооцінюючи роль сексуальних стосунків з чоловіком, ледве не втрачає його.

Саме конфлікт між нормами моралі, закоріненими у свідомості героїні та її позасвідомими сексуальними потягами зазвичай найуспішніше експлуатується в белетристиці 20-го століття (починаючи ще з часів "Коханця леді Чаттерлей" Д.Лоуренса). Не є тут винятком і доробок М.Матіос. В основному, у зверненні до подібного конфлікту полягає психоаналітичний вияв морально-етичної парадигми дослідження проблеми гріха в прозі письменниці.

Прикладом мелодраматизації конфлікту між свідомістю й "аморальним" позасвідомим є повість "Учора нема ніде", головна героїня якої перебуває у стані внутрішньоособистісного конфлікту через роман з міністром фінансів: "ти для мене – шок. Я пробувала вийти з цього стану. Я картала себе, переконувала, видобувала з пам'яті застороги, мораль. Тепер не хочу думати, але я почуваюся злодійкою" [5, 221]. По всьому (з рекомендацією не читати тим, у кого нема почуття гумору – отже, авторка усвідомлює вторинність і шаблоновість художнього матеріалу) спостерігаємо зразок внутрішнього діалогу героїні: "Ось бачиш, як легко скотитися до богохульства, а чи, може, правдивої істини, коли за собою не чуєш ані цензора, ані редактора, ані важкої – як могильна плита – ноші християнства. Тебе не гнітить навіть дурманний запах постійної і повсюдної провини перед самим собою за гріховодні думки і вчинки" [5, 224]. Тож концепт християнської релігії знову супроводжується в авторки контентами обов'язковості й аскези.

Морально-етична парадигма інтерпретації гріховності, гріхопадіння в письменниці часто розкривається через негативний комунікативний дискурс "пліткарства": персонажі творів (а найчастіше – персонажі-жінки), обговорюючи поведінку головних героїв, стають носіями певних інтерпретаційних догм-установок, які часто викривляють істинний зміст категорій добра, зла і моралі. М.Матіос наголошує на хиткості межі між добром і злом через те, що носіями обох начал часто виступають одні й ті самі люди: "Навіть у сатанинські плани вносять корекцію прості люди, що вірять у Бога, говіють і постять, вчать дітей послуху і отченашу, поминають мертвих і дбають про майбутнє своїх дітей. . Ні-ні, жоден сатана не має такої сили, як прості люди у час заздрості, ненависті і помсти..." [6, 70].

"Гріх – то спор із Богом" [6, 168], – стверджує в межах дискурсу "пліткарства" персонаж письменниці. Але це не та висока "спірка з Богом", яку постійно ведуть, наприклад, героїні Оксани Забужко. Так, "спор" Матронки ("Солодка Даруся") у М.Матіос полягає всього лиш у тому, що вона не відстригла косу після одруження. Певним блюзнірством відгонить пояснення людьми горя Матронки й Михайла: "гріх іде за людиною із сьомого коліна. Так що не думайте собі, кумо, що то так все просто" [6, 117].

Отже, можна сказати, що художній світ прози М.Матіос, у силу морально-етичної детермінованості дії її творів, тяжіє саме до морально-етичної парадигми інтерпретації мотиву гріхопадіння. В комунікативному аспекті відзначається поділ наративного дискурсу на авторський і "пліткарський". Якщо в межах першого дискурсу народна мораль виявляє себе як певний духовний прецедент поведінки (і є в цій своїй іпостасі притаманною саме незіпсутим цивілізацією мешканцям села), то другий дискурс є руйнівним, деструктивним і несе в собі набір застиглих морально-етичних догм і стереотипів. Психоаналітичний аспект аналізу проблеми гріхопадіння в прозі письменниці передбачає, головним чином, аналіз конфлікту між позасвідомими чуттєвими потягами героїні та спротивом її свідомості, обтяженої нормами сучасної моралі. Цей аспект у М.Матіос реалізується здебільшого на матеріалі образів жінок-городянок, на противагу здоровій чуттєвості мешканок села.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Бердяев Н.А. Философия свободы. – М.: АСТ, 2004. – 333 с.

  2. Бубер М. Образы добра и зла // Два образа веры: Пер. с нем. – М.: Республика, 1995. – С.125-156.

  3. Гаждиев К.С. Апология Великого инквизитора // Вопросы философии. – 2005. – №4. – С.3-22.

  4. Матіос М. Нація. – Львів: Кальварія, 2001. – 216 с.

  5. Матіос М. Фуршет. – Львів: Кальварія, 2002. – 338 с.

  6. Матіос М. Солодка Даруся. – Львів: ЛА „Піраміда", 2004. – 176 с.

  7. Рождественский Ю.В. Словарь терминов. (Общеобразовательный тезаурус): Мораль. Нравственность. Этика. – М.: Флинта: Наука, 2002. – 88 с.

  8. Словарь по этике / Под ред. А.А.Гусейнова и И.С.Кона. – 6-е изд. – М.: Политиздат, 1989. – 447 с.

  9. Топоров В.Н. О ритуале. Введение в проблематику / Архаический ритуал в фольклорных и раннелитературных памятниках. – М.: Наука, 1988. – С.7-48.

  10. Фрейд З. Тотем и табу. Психология первобытной культуры и религии. – СПб: Алетейя, 2000. – 223 с.

  11. Юнг К. Проблемы души нашего времени. – СПб: Питер, 2002. – 352 с.

1 Міфологемна парадигма аналізу мотиву гріхопадіння може сполучатися і з дослідженням у релігійній та морально-етичній площині.

Loading...

 
 

Цікаве