WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Масова література в нових соціокультурних умовах - Реферат

Масова література в нових соціокультурних умовах - Реферат

  1. Твори масової літератури акумулюють велику кількість фактів із різноманітних сфер життя. Реципієнт може не лише насолоджуватися читанням літературного твору, а отримувати певну кількість белетристичної інформації.

Сьогодні накопичується нова хвиля белетризації, коли замовником „масового чтива" виступає читач. Белетристика легалізована як форма заробітку і не претендує на високе мистецтво, не намагається його підмінити.

  1. Соціоадаптаційна функція полягає в соціологізації особистості, тобто її адаптації в суспільстві. Сучасний тип культури розглядають частіше як результат соціальних змін. Існування масової літератури можна охарактеризувати в контексті особливостей розвитку культури, розглядаючи при цьому проблеми особливостей соціального розповсюдження масової літератури. Твори масової літератури можуть формувати моделі поведінки, мислення, почуттів. Масова література може робити їх відтворюваними, повторюваними, співвідносними не лише з автором, певним твором і героєм, а й з особистістю, що сприймає текст твору. Масова література може формувати уявлення про суспільство, спосіб життя в ньому, соціальну роль.

Сприймання твору літератури викликає у читача різноманітні соціальні почуття, схожі або несхожі з тими, які виникають у самому житті. Призначення твору літератури – викликати в людей всі соціальні почуття, що типові для людини певного суспільства. Схожість духовних почуттів, переживань людей і самого автора певного часу, які породжені в процесі єдиної суспільно-історичної практики спільністю матеріальних умов життя, соціальних відносин, сприймання, галузей культури пояснює відносно однаковий відгук, відповідну реакцію.

Це зумовлює формування суспільного ідеалу, типу, героя, яких наслідують, на яких хочуть бути схожими. Таким чином масова література впливає на реальну поведінку членів суспільства, адже література не просто віддзеркалює життя, а й певним чином оформлює його. Захоплюючись улюбленими літературними, не реальними, а створеними натхненням митця, героями і героїнями, люди наслідують їх у поведінці, поглядах, смаках. У такий спосіб безплотні ідеї митця матеріалізуються, втілюються, формують реальне життя.

  1. Розглядаючи особливості ігрової функції масової літератури, необхідно виокремити характерні ознаки гри. Це дія, що відбувається у певних рамках умовного часу і місця, у певному видимому порядку, за добровільно прийнятими правилами й поза сферою необхідності чи матеріальної користі. Настрій гри – захват і цілковита поглибленість. Сама дія супроводиться почуттями піднесеності й напруги, а виливається в радість і розслаблення. Чітко визначив головні ознаки гри Й.Гейзінга:

  1. добровільність, стан свободи;

  2. вихід за рамки „справжнього", матеріально-реального життя у інше буття;

  3. гра не є матеріальною необхідністю, більше того, вона уриває перебіг задоволення суто біологічних потреб, виконує роль розваги, веселощів, прикрашає людське життя, надає йому повноти;

  4. гра відбувається в межах окремого, відмінного від реального, часу і простору;

  5. у середині ігрового часу і простору панують свої закони, свій лад, порядок, гармонія й ритм [4, 14-18].

У масовій літературі ігровий дух виявляється у штучній, упорядкованій за окремими правилами ритмізації мови, у зумисному приховуванні смислу, у штучності і красі побудови фрази. Автор свідомо має на меті створити таку напругу, яка б зачарувала публіку й тримала її в захопленні. Аби передати напругу читачеві, автор зазвичай кладе в основу свого твору ситуацію боротьби чи кохання. Але боротьба і кохання не бувають без суперництва і змагання, що виростають з гри. У переважній більшості випадків центральною темою масової літератури є суперечка – завдання, яке герой має виконати, випроби, які йому треба пройти, перепони, що їх герой повинен подолати. Важке, як правило, завдання найчастіше неможливо виконати. У переважній більшості воно пов'язане з викликом, чи обітницею, чи із забаганкою коханої людини. Інша група тем, що викликають напругу, засновується на приховуванні особистості героя. Він виступає інкогніто, свідомо утаємничує свою сутність, може за бажанням змінювати свою подобу. Він носить маску, він перевдягнений, він – носій таємниці. Усі ці мотиви повертають нас до давніх, класичних форм гри, з яких постала сама культура.

З'ясувавши ігрову природу масової літератури ми можемо з'ясувати безпосередньо, які ігрові функції вона виконує. Людина, сприймаючи твір масової літератури,

  1. забуває надмір емоційної енергії, що часом переповнює її;

  2. відпочиває, розслабляється після зусиль;

  3. уявно ставлячи себе на місце героя, готується до життєвих випробувань;

  4. компенсує нездійснені бажання, мрії;

  5. одержує втіху, приємно проводить час.

Названі функції тісно переплетені між собою і рівнозначні. У певному творі – залежно від його жанрової, стильової своєрідності – переважає якась одна або дві з названих функцій, але в будь-якому творі масової літератури більшою чи меншою мірою проявляється кожна з означених функцій. Чим багатший внутрішній світ людини, тим більш повною буде взаємодія її з літературою. Художня діяльність індивіда, для якої характерна відсутність відповідних потреб в літературі, може вважатися, за переконанням науковців, неповною [3, 64]. Можливо, що в різні вікові періоди життя ті чи інші функції мають різний ступінь вираженості, одна або декілька взаємопов'язаних потреб виступають як „домінанти" вибору конкретної книги, характеру сприймання, осмислення. При цьому інші духовні потреби індивіда забезпечують багатство сприймання, перебудову мотивів у процесі читання.

Виходячи із перелічених функціональних особливостей масової літератури можна визначити декілька аспектів, що визначають її місце в сучасній культурі:

  1. Духовна культура завжди впливає на всі форми суспільного життя. Поняття культури та її розвитку завжди пов'язане з літературою, яка є тим явищем, що несе культуру, відчуваючи вплив соціокультурних умов, але у свою чергу і формуючи образ культури, завдяки своїм особливим функціям.

  2. Говорячи про спільність функцій культури та літератури, можна констатувати, що їх об'єднує пам'ять. Щоб подія стала явищем культури, вона повинна бути втілена в текст.

  3. Література фіксує діяльнісну сутність людини, розкриває головний – гуманістичний аспект культури.

  4. Література відображає розвиток людини в культурі, розкриває творчий аспект культури.

  5. Література відображає спрямованість особливості духовного розвитку, розкриваючи ціннісно-регулятивний аспект культури.

Взаємодія всіх цих аспектів дає можливість розглядати масову літературу як культурний феномен не тільки внаслідок свого зв'язку з людиною та світом її культури, але і за рахунок свого впливу на розвиток особистості.

У культурі, мистецтві і літературі, а особливо навколо, них завжди трапляються консервативно налаштовані люди, які свідомо протиставляють високе й низьке, масову літературу і класичну. Такий підхід безперспективний, згубний для літератури і для культури взагалі, тому що усуває головну передумову успішного творення й сприймання – свободу вибору. Кожен з нас переживає моменти, коли душа прагне поспілкуватися з найвищими літературними шедеврами, а часом хочеться просто перегорнути книжку з цікавою, химерною інтригою, крім того всяке суспільство структуроване, у ньому співіснують люди з різними смаками – від витонченого до вульгарного – і всі вони мають право на задоволення своїх духовних запитів. При вільному, гармонійному, духовно скерованому розвитку суспільства низькопробна, суто комерційна література відходить на належний її стану рівень, на маргінес.

Ні культура, ні література ні в якому разі не припускають одноманітності смаків та потреб. В суспільству вони відрізняються широкою диференціацією, яка означає не тільки те, що існують смаки розвинені або недостатньо розвинені, гарні або погані, але і те, що існують просто різні смаки, які впливають на різну оцінку твору літератури читачами. Читання – процес глибоко особистісний, він ґрунтується на індивідуальному сприйманні прочитаного. Один і той же самий твір літератури може викликати у різних читачів неоднакові думки та почуття. В різних верствах читачів виразно спостерігається перш за все відома вибірковість у відношенні до літератури певного роду. Ми постійно зустрічаємось з різною оцінкою багатьох творів. Те, що захоплює одних, часто викликає скептичний і навіть негативний відгук в інших.

Висновок. Людині приступні три виміри існування, три рівні розвитку: тіло, душа і дух. І саме творення та глибоке витончене переживання літератури, як ніщо інше, наближає людську особистість до цього рівня досконалості.

Література пробуджує в людині матеріальній людину духовну, дозволяє крізь форму буття побачити його зміст, сенс життя, щастя і спонукає наближатися до нього.

Перспективи подальших досліджень. Сучасність характеризується надзвичайно швидким розвитком науки і прискоренням ідеї синтезу різних видів мистецтва. Розширення міждисциплінарних зв'язків стало необхідною умовою подальшого розвитку гуманітарних наук.

Розповсюджується й комплексне вивчення літератури. Метою подальших досліджень повинно стати висвітлення проблем взаємодії літератури як виду мистецтва в межах і контексті культури.

Література

  1. Андреева И.В. Чтение как источник самопознания в период отрочества // Мир библиотек сегодня: науч.-информ. сб. – М., 2002. – Вып.2. – С.45.

  2. Баркер Р.Э., Эскарпи Р.М. Жажда чтения. – М.: Книга, 2000. – 206 с.

  3. Беспалов Б.М. Чтение в современном мире // Науч. и техн. б-ки. – 1993. – №3. – С.64-67.

  4. Гейзенга Й. Homo ludens. – К., 1994.

  5. Грищенко О. Сучасний стан української культури. – К.: УУКД, 1998.

  6. Книга і преса в контексті культурно-історичного розвитку українського суспільства: Зб. наук. праць. – Л.: Фенікс, 1999. – 186 с.

  7. Мастипан О. Читач – основний об'єкт соціологічних досліджень // Соціол. дослідження: Інформ.-аналітич. бюл. – 1998. – Вип.22. – С.3-11.

  8. Медведєва В. Книга як символ культури і феномен ризику // Вісник книжкової палати. – 1999. – №1. –С.13-14.

  9. Пахловська О. Чи можливий український бестселер? // Час – Time. – 2000. – №20. – С.89.

  10. Петрова Л.Г. Соціально-психологічні чинники сучасного читання // Бібліотечний вісник. – 2003. – №5. – С.7.

  11. Скатов Н.Н. Погружение во тьму // Литературная газета. – 2003. – №7. – 19-25 февраля.

  12. Троицкий В.Ю. Словесность в школе. – М.: ВЛАДОС, 2000. – 432 с.

  13. Франчук Е.І. Українська книга і книжкова культура в національній культурі України // Наукові праці наукової бібліотеки Українию. – 1999. – Вип.2. – С.155-172.

Loading...

 
 

Цікаве