WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Масова література в нових соціокультурних умовах - Реферат

Масова література в нових соціокультурних умовах - Реферат

Масова література в нових соціокультурних умовах

Духовний світ людини визначається творами літератури, які вона прочитала. За думкою філософа та педагога Мортімера Адлера читання та обговорення книг повинно стати частиною вільної гуманістичної освіти.

У функціонуванні освітньої та культурно-виховної систем література посідає виняткове місце серед інших чинників. Саме вона через зміст твору визначає той обсяг цінностей, які одержує особистість на тому чи іншому етапі виховання; визначає поле індивідуальних інваріантів її розвитку. Специфічною рисою сьогодні культурної ситуації в Україні є зіткнення між народною та масовою культурою, при цьому агресивна, технічно озброєна й фінансово забезпечена маскультура намагається знищити народну культуру та мистецтво, розширюючи сфери свого впливу й коло своїх споживачів.

Кризову гостроту соціокультурній ситуації в Україні посилюють як внутрішні, так і зовнішні чинники; серед останніх – процеси глобалізації, котрі загрожують національній культурі.

Парадоксальною особливістю сучасного соціокультурного середовища є те, що з одного боку, визнається культура як обов'язкова умова розвитку світу, з іншого ігноруються її потенційні можливості, звужуючи культурний простір. В наслідок чого зникають високі світоглядні прагнення особистості, посилюється процес духовного збіднення та занепаду внутрішнього духовного світу людини.

Як відомо, література, відображаючи характер засвоєння духовних цінностей, показує всі зміни в культурі нашого суспільства. А культура, на думку багатьох фахівців, зокрема Медведєвої В., переживає внутрішньо-світоглядні зміни [8, 13-14]. В ній відбувається боротьба символів, структур, стилів, світобачень та орієнтацій.

Характерною ознакою кризового стану культури в нашій країні, за думкою Петрової Л.Г., є стрімке падіння інтересу до читання, до літератури як до джерела пізнавальної та естетичної інформації, зміна в читацьких потребах [10, 7].

Зараз через нівеляцію літератури як духовного продукту відбувається нівеляція основоположних традицій національної духовності. Відчуження від літератури читача, зокрема молоді, спричиняє порушення гармонійного зв'язку душі та слова.

Тому питання про співвідношення в нашому суспільстві „масової" і „елітарної" літератури та культури, соціокультурні умови, в яких вони існують є вельми актуальним.

В сучасному суспільстві домінують два типи „читацької мотивації":

  1. „для кар'єри" (комп'ютерна література; книги з англійської мови);

  2. „для відпочинку" („жіночі романи" чи детективи).

Літературна класика сьогодні перебуває на периферії масового читання. Катастрофічно падають наклади „товстих журналів", так само як і кількість передплачуваних періодичних видань і купованих класичних літературних творів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Сучасна епоха відрізняється швидким розвитком науки та прискоренням ідей синтезу різних галузей знань та видів мистецтва. Розширення міжгалузевих зв'язків стало необхідною умовою подальшого розвитку гуманітарних наук. Одержало розповсюдження і комплексне дослідження літератури, що передбачає дослідження її проблем із застосуванням аналітичних засобів і методологічної бази інших наук, зокрема культурологію.

Враховуючи плідність взаємообміну ідеями, темами, питаннями, що часто живлять той або інший вид мистецтва, вивчення галузей зіткнення та активної взаємодії різних видів естетичної діяльності набуває в наш час особливу важливість і актуальність.

Література як найзмістовніше з усіх видів мистецтва та як мистецтво, що віддзеркалює духовне життя суспільства, глибоко та різноманітно впливає на вітчизняну культуру. Цей процес не був однобічним – література вбирала в себе ідеї та світовідчуття, що народжувалися культурною епохою.

Цій проблемі присвячені дослідження ряду науковців. Плідними для нашого дослідження стануть роботи Б.М.Беспалова, В.Медведєвої, О.Пахловської, Л.Г.Петрової, М.М.Скатова, В.Ю.Троїцького, Е.І.Франчука [3, 8, 9, 10, 11]. Вони розглядають різні аспекти зазначеної проблеми: характер впливу масової літератури на суспільні уявлення, дослідження проблематики літературних смаків публіки, розуміння літератури як втілення і відображення духу епохи, підхід до масової літератури як до втілення „колективної свідомості".

Метою статті є визначення тих соціокультурних умов, в яких існує сучасна масова література і з'ясування тих функцій, які вона відіграє в суспільстві.

Сучасні дослідження проблеми, яка нас цікавить, пов'язані із трансформацією культури, переміщенням духовних чинників, місця масової літератури в сучасних соціокультурних умовах.

Тому постановка мети обумовила наступні завдання:

  1. визначити нові соціокультурні умови, в яких відбувається функціонування масової літератури;

  2. з'ясувати соціокультурні функції, що відіграє масова література в сучасному суспільстві.

У відповідності з метою і завданнями дослідження в роботі застосовано культурно-історичний метод та загальнокультурний підхід.

На межі століть відбувся нечуваний розрив між культурою, освітою, традиціями, людьми, епохами, що призвело до глобальної кризи культурних цінностей.

В структурі ціннісних орієнтирів значно знизився статус духовності, місце духовних потреб займають особистісні цінності, спостерігається криза ідеалів і втрата духовних орієнтирів.

Необхідність підвищеної уваги до проблеми функціонування масової літератури в нових соціокультурних умовах визначається часом. Зараз через нівеляцію літератури як духовного чинника відбувається нівеляція основоположних традицій національної духовності.

В умовах загальної технізації і стандартизації життя людина втрачає свою індивідуальність, зливається з „масою", стає „як усі". Формується людина „маси" – посередня людина, конформіст; вона зовсім не страждає від подібного соціального статусу і навіть намагається зберегти його. Відбувається загальне культурне нівелювання людей, і на цьому фоні лише окремі особистості – „аристократи духу" – глибоко мислять і відчувають час, це – творча меншість, еліта, яка рухає культуру у прогресивному напрямку.

Характерними ознаками культурної кризи, на нашу думку, є:

  1. Орієнтація сучасної молоді на матеріальні цінності. Результатом є примітивізація та нівеляція духовних інтересів. Вони позбавлені глибинного виміру і зосереджені в одній або в небагатьох площинах.

  2. Масовими явищами стала поява маргільнальної людини, що не належить ні до якої певної культури й не визнає загальнолюдські цінності. У зв'язку з цим можна говорити про аномічність її свідомості, позбавленість певних ціннісних орієнтирів. Рушійною силою суспільних процесів стає широкомасштабне маніпулювання людьми.

  3. Нечувана адаптивність людини до соціальних змін. Це забезпечує їй виживаємість, але обертається тим, що до інформацій про глобальні зміни в суспільстві, негативні явища людина ставиться спокійно й байдуже.

  4. Орієнтація естетичних уподобань на цінності, що нав'язують ЗМІ. Вони виконують рекреативну функцію, оскільки визначають проведення вільного часу. Ця роль реалізується по відношенню до людини настільки, наскільки відпочинок з книгою відволікає від повсякденності.

  5. Відсутність моральних мотивів в поведінці як наслідок несформованості моральної сфери особистості. З'явилася масова людина, що не визнає моральні норми, не знає відповідальності перед сьогоденням і майбутнім, перед людьми і совістю.

  6. Віртуальність свідомості, життя в нереальному світі, що створюється засобами масової комунікації та пересічною міфологізованою свідомістю.

Криза культури знайшла масштабне відображення в художній творчості, яка віддзеркалює сучасний світ культури. Один з суттєвих аспектів цього явища – гібридизація культури, штучне поєднання різних культурних світів, що так часто спостерігаємо в різних видах художньої творчості, орієнтованих в значній мірі на естетику постмодерну з його установкою на деконструкцію, колажність, „мозаїчність", сприймання, оцінку та конструювання соціокультурної реальності. Криза культури, що знайшла відображення в літературі, проявила себе і в тому, що „висока мода елітного постмодерну зійшлася з „поетикою" самого „низу", заполонила недрукованим словом друковані сторінки, набуваючи пандемії словесної хвороби.

Не можна не торкнутися такої проблеми як белетризм мислення автора, що становить найсерйознішу перепону на шляху правдивого віддзеркалення дійсності у творі. Белетристична настанова передбачає не правдиве, глибоке, а правдоподібне, поверхове, стереотипне змалювання життя. Белетрист видає бажане чи то владою, чи то читачем, чи то самим автором за дійсне. Характерні риси цієї манери – непізнанність, нежиттєвість, рекламність, штучність, лакованість і трафаретність образів та ситуацій. Головна мета белетриста – не створити високохудожній твір, а сподобатися читачеві.

У багатьох творах масової літератури можна знайти вельми глибоке віддзеркалення певних моментів життя суспільства. Проте такі твори літератури в жодному разі не можна зводити до свідчення, історичного документа, літопису-хроніки. Тільки знаючи про життя суспільства за іншими, не літературними джерелами, можна стверджувати, що ті чи інші суспільні типи та їхня поведінка, атмосфера доби відображені у творі з тим чи іншим ступенем повноти, адекватності. При аналізі кожного окремого твору треба виділяти й розрізняти дійсне, уявне та бажане автором.

Але тут треба сказати про спільність і відмінність між наукою та літературою. І перша і друга займаються світопізнанням. Це їх поєднує, але наука пізнає світ:

  1. раціонально;

  2. у формі абстрактних логічних понять, визначень (приміром, „психіка", „матерія", „фонема", „метафора" тощо).

Література ж пізнає світ:

  1. емоційно-раціонально. Література у жодному разі не відкриває розум, а поєднує його з почуттями, сферу віри перетинає зі сферою знання;

  2. література пізнає світ у формі конкретно-чуттєвих образів (символів).

Таке поєднання емоційно-інтуїтивного і раціонального, конкретно-чуттєвого й узагальненого дозволяє літературі успішно, часом навіть глибше, аніж наука, пізнавати матеріальну дійсність.

Водночас, завдяки названим матеріальним особливостям, література, на відміну від науки, здатна пізнавати і елементи „світу у собі", проникати у суть речей.

Сучасними соціокультурними умовами визначається цілий ряд функцій, найважливіші з яких – інтегративна функція, гностико-акумулятивна функція, соціоадаптаційна, ігрова.

  1. Література завжди була оптимальним засобом могутнього впливу на свідомість найширших мас.

Масова література, її твори, які прочитуються великою кількістю людей, стають надбанням індивідуальної культури більшості громадян. Таким чином масова література впливає на створення єдиного соціокультурного простору. На думку Франчука Е.І. література є своєрідним соціально-культурологічним джерелом [13, 155]. У культурі вона завжди є проявом матеріального, нормативного та духовного в суспільстві. З одного боку, твір літератури є індивідуальним явищем, результатом духовної творчості, що протистоїть культурі нормативній. Але завдяки літературі духовна творчість перетворюється в нормативну, формуючи як національну, так і загальнокультурну традиції.

Loading...

 
 

Цікаве