WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Реалізація народної міфопоетичної свідомості в українській літературній казці 70-х років ХХ століття - Реферат

Реалізація народної міфопоетичної свідомості в українській літературній казці 70-х років ХХ століття - Реферат

"Що робити? Що робити?" – схопився гриб за голову у відчаї.

Раптом угледів ганчірку й кухоль з водою. Він змочив як стій ганчірку у воді, обкутався нею з головою й хоробро пішов у вогонь, мов пожежник" [7, 60]. Отже, згідно з казковою традицією героям доводиться пройти через воду, вогонь, мідні труби. Випробування вогнем є традиційним для грибів: вони потрапляють до каструлі з борщем. Лиходієм виступає дід Лісовик, який готує грибний борщ для пригощання Баби-Яги й Мавок. За віруваннями давніх слов'ян образи Лісовика, Баби-Яги й Мавок є негативними. Лісовик "заплутує тих, хто йде через ліс, збиває з шляху й заводить куди-небудь в найнесподіваніші й неприємні місця" [8, 154]. У повісті-казці дід Лісовик змальований гумористично. Перше враження після зустрічі з ним не віщує неприємностей. Це старенький немічний дідусь: "Узяв дід ціпок лісковий з кавулькою, закурив люлечку на дорогу та й пошкандибав лісом. Скачуть перед дідом Лісовиком зайчики раді, стрибають білки потішно, а всюди на гілках веселі мавки гойдаються" [7, 54]. Баба-Яга у народній міфології має подвійне трактування : з одного боку, вона є уособленням зла, з іншого виступає покровителькою героя. У казці Петра Козланюка цей персонаж загрожує героям і виступає "богинею смерті" [3, 19], обіймів якої герої щасливо уникають. Мавки, за народними уявленнями, – злі , небезпечні для людей істоти, тому вони у творі й виступають на боці Лісовика й Баби-Яги. Цікавим є образ зайця, який зустрічається героям. Він відмовляється їм допомогти й дає ніби гарну пораду: перестрибнути через потічок так, як він. Після цього герої потрапляють у небезпечні ситуації. Трактування цього образу пов'язане з віруваннями українців про створення зайця чортом, якому він служить. Вважалося, "якщо заєць перебіжить кому-небудь шлях , з тим трапиться нещастя" [12, 86].

Носіями позитивної енергії в казці виступають цвіркун, їжак, мурахи, бджоли. Їжак вказує шлях до Сонячної царини заблукалим подорожнім. За народним повір'ям, їжак є наймудрішим з усіх тварин, бо довго живе. Після довгого ланцюга нещасть подорожні зустрічаються з цвіркуном, який надає їм притулок, а сам грає всю ніч. Народні уявлення про цвіркуна як комаху, "яка приносить щастя" [9, 84], у казці виправдовуються. Характеризує бідолашного цвіркуна, якого з дітьми покинула дружина, одна з мурашок: "Цвіркуни, бачите, тільки музики, поети, так би мовити, й вони поза своєю музикою світу не бачать. Очевидно, в такому суспільстві, як ми ось, і їм жилося б гарно, бо музика також вельми потрібна річ і дає багато піднесення й радості в праці" [7, 38]. Капелюшник і Рябенька без перешкод потрапляють до мурах, де не лише отримують гостинний прийом, а й одужують. Мураха в народних віруваннях найчастіше асоціюється з людиною розумною, скромною, розсудливою. Трактуванню образу мурахи у казці ближче християнське, у якому ще ставився акцент на мудрості цієї комахи: "У християнстві вважалось, що мураха, яка відокремлює зерна від полови, символізує мудру людину, яка відділяє істинне вчення від помилкового" [12, 104]. Лікування грибів у мурашнику полягало в опануванні необхідності вести рухливий спосіб життя, діяти, інакше тебе сточать хробаки, що уособлюють смерть, як фізичну, так і моральну. Справедливість діагнозу підтверджує чорна рада порохнявих грибів на Затишній галявині після повернення Капелюшника й Рябенької. Вони звинувачують прибульців у порушенні звичного спокою: "Перше: доки не пізно, доки грізні пройдисвіти гриб Капелюшник і печериця Рябенька не збунтували несамовитими чарами усієї молоді Затишної поляни та не затруїли на смерть усієї старшини, на якій тримається прадідівська традиція, спокій і побут гриб'ячого суспільства, треба прогнати ворогів громадою геть у гущавину. При цьому потовкти їх гарненько, щоб не пхалися більш на Затишну поляну та не заколочували грибамспокою" [7, 76].

Бджола в міфології українського народу постає божим створінням. Цілюща сила меду пояснюється його походженням. У стародавніх колядках співається, що бджола "винесла "святий воскочок" з-під первісних вод" [3, 23]. Мурахи відправляють прибульців по ліки до бджіл, у Медозільник. Принесені ліки оздоровили гриб'ячу громаду.

Національного колориту повісті-казці надають деталі одягу героїв, побут, звичаї, власне українська лексика. Після перемоги над хробаками й порохнявими грибами громада вийшла зустрічати своїх героїв-рятівників з хлібом-сіллю. Перед довгим зимовим сном Капелюшник заповідає молоді "рятувати весь рід наш гриб'ячий в лісі від черв'якової змори" [7, 94].

Елементи міфологічного світобачення українців спостерігаємо в літературних казках письменників того часу. Наприклад, у казці Василя Симоненка "Подорож у країну Навпаки" на захист дітей стають глід, шипшина, терен дикий. На перший погляд пояснення просте: у цих рослин є колючки. Але не слід забувати, що вони мають також цілющі властивості, а за народними віруваннями є ще й оберегами від темних сил. У циклі казок Богдана Чалого про Барвінка головним героєм – борцем проти лихих сил є народний улюбленець Барвінок. Ця квітка є символом вірності, довголіття, пам'яті.

У сюжетах й образах літературної казки виразно відчутні ремінісценції з творів фольклору. В образах Жука, гриба Капелюшника й печериці Рябенької легко пізнаються образи козака-бурлаки, який завжди надасть допомогу. Гриб Капелюшник і печериця Рябенька є яскравими представниками української нації, які не могли змиритися з повільною смертю. Не завжди сюжети літературних казок будуються на реальних фактах, але під час написання твору письменник відштовхується від життя. Жанр літературної казки передбачає можливість експериментування, поєднання дійсності з вигадкою, створення оригінальних образів і сюжетів із сучасним змістом. Дидактичне , розвиваюче, пізнавальне призначення казки дає можливість дітям в умовах заблокованої культури через казку подавати закодовану інформацію, досвід багатьох поколінь.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Бабич С. Міфологема мандрів як пошуки оновлення (в "Апології перегринації до країв східних" Мелетія Смотрицького) // Слово і час. – 2001. – №10. – С.22-33.

  2. Бакусев В. "Тайное знание": архетип и символ // Литературное обозрение. – 1994. – №3-4. – С.14-19.

  3. Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – 664 с.

  4. Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори / Пер. з нім. – К.: Юніверс, 2001. – 288 с.

  5. Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ – ХХ вв. Трактаты, статьи, эссе. – М., 1987. – 512 с.

  6. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр. – К.: Обереги,1992. – 424 с.

  7. Козланюк П. Мандрівники. – Львів: Каменяр, 1979. – 96 с.

  8. Орлов М. История сношений человека с дьяволом. – М.: Интербук, 1991. – 480 с.

  9. Сліпушко О. Давньоукраїнський бестіарій. – К.: Дніпро, 2001. – 144 с.

  10. Чижевський Д. Слов'янський реалізм // Слово і час. – 2004. – №8. – С.48-63.

  11. Чумарна М. Мандрівка в українську казку // Початкова шк. – 1994. – №5. – С.49-55.

  12. Шейнина Е. Энциклопедия символов. – М.: АСТ; Харьков: Торсинг, 2003. – 591 с.

Loading...

 
 

Цікаве