WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Міф мандрівки у творчості Тадеуша Новака - Реферат

Міф мандрівки у творчості Тадеуша Новака - Реферат

Міф мандрівки у творчості Тадеуша Новака

Літературна спадщина модернізму багата на різноманітні фольклорні звернення, біблійні архетипи і міфи. Зокрема важливе місце для письменників ХХ ст. займає авторський концепт світобачення, їхнє власне витворення свого світу, який би мав зберегти і захистити від занепаду і занечищення. Тадеуш Новак – польський поет і письменник, якого варто назвати піснярем сільського покоління, переживаючи моральний крах і деградацію сільського райського світу намагається у писанні творів знайти ключ до зцілення свого ідеалу. Окрім поезій, які нагадують і біблійні псалми, і балади, і народні притчі він написав 11 романів, які мають спільний схожий архетипний перебіг життя головного героя, який обов'язково є вихідцем зі села. Дуже часто письменник повторює пригоди героїв з античної літератури, інколи ми впізнаємо тих чи інших міфічних персонажів чи навіть знаходимо прямі або опосередковані цитати із Святого Письма.

В одному інтерв'ю письменник звернув увагу на необхідність "апелювати у літературній творчості до первісного світу, до світу міфів, який втрачаємо з плином часу. Це важливо хоча б для того, що якби ми не проникали в цей світ – то раз і назавжди втратили б зв'язок з джерелом, яке нас годувало на початках нашої людської свідомості" [6, 5]. Багаторазово Т.Новак висловлював своє переконання у важливості збереження традиції, під якою він розумів і Біблію, і культуру Стародавньої Греції, Риму і Китаю одночасно. Своїм завданням письменник ставив поєднання традиції різних культурних систем, польського фольклору і біблійних переказів. Однак найважливішим для нього стало те, що міф якнайближче стоїть до сфери sacrum, а саме почуття святості залишається однією з фундаментальних потреб людини. Втрата святості, втрата пам'яті, яка укорінена в традиції, наражає людство на знищення.

Одним з найважливіших моментів в житті героя творів Тадеуша Новака є процес пошуку Втраченого Раю, перехід в доросле життя, що зображено в процесі мандрівки персонажа. Міф мандрівки втілюється різними засобами і дає практичний життєвий досвід, без якого неможливо пройти процес ініціації. Мотив пошуку втраченого щастя аналізує В.Пропп, М.Еліаде, А.Лосєв, Курт Хюбнер, С.Буркот та інші.

Завданням даного дослідження є зобразити вияв міфу мандрівки у творах польського письменника та проаналізувати його літературні контексти. Важливо також звернути увагу на передумови появи цього міфу і його непересічну роль для творчості Тадеуша Новака, адже "він виражає, збагачує і кодифікує вірування; оберігає і зміцнює моральність; гарантує результативність ритуалу і містить в собі практичні правила, якими людина повинна керуватися" [1, 303] – тобто він утримує в собі цілісність культури. Міф подає приклади поведінки у важких моментах людського життя.

Сільский райський світ є для героя прози Т.Новака місцем, в якому він починає свої життєві пригоди. Так само як Адам був вигнаний з раю, так і людина залишає свій досконалий світ. Наслідком появи міфу Втраченого Раю є наступний мотив – подорожі героя. Прощаючись з дитинством, людина мусить пізнати істоту людства, правду про світ і про себе самого. Перехід визначеної дороги стає свого роду завданням. Це стосується усіх повістей і романів Т.Новака, в яких мотив подорожі розширюється і збагачується різним трактуванням.

У мандри заради пошуку досвіду і знань вирушають дванадцять вибраних хлопців. Про них іде мова вже в "Дияволах" („Diabły"), а твір "Дванадцять" („Dwunastu") повністю присвячений їм. Перед тим як відправити хлопців у дорогу до шкіл, Солтиска в своїх нічних роздумах окреслює ціль їхньої подорожі. Це перед усім – пізнання, адже людська цікавість домагається вияснення явищ оточуючого світу, витлумачення незрозумілих рис характеру людини. Цього так прагне Невідка, яка визначає своїм підопічним професії, котрі дають можливість спілкування з людьми: лікар, адвокат, священник. Таким чином підкреслюється сенс мандрівки як намагання відкрити таємницю людської особистості. Подорож починається урочисто і піднесено, але їхня дорога вимагає праці і відречення від життєвих втіх. Вони залишають усе знайоме, близьке і прекрасне, а вступають в чужий світ, світ міста.

Починаючи свою дорогу хлопці прагнуть написати книгу, в якій хочуть вияснити в науковий спосіб таємні знання, ті, які жителям села видаються незрозумілими і незбагненними. Але ця мета виявиться недосяжною, бо хлопці зрозуміють згодом, що розум не може все пояснити. Зате завдяки мандрівці хлопці усвідомлять, що пізнати таємниці людського характеру дуже важко. Особливе значення має для них подорож через ріку. Крім Антося, який сприймає цю мандрівку як покуту, вони не мають точно окресленої цілі, але відчувають потребу подорожувати, що полегшує роздуми над життям. Вони впізнають ті місця, про які говорить їхня рідна традиція. Історія перемішується з легендою, міф з магією, але усе має таємничу силу святості. Тому хлопці відчувають тугу за втраченим рідним світом, за вірою в нього. Вони також усвідомлюють, що пояснити цей світ неможливо. Адже не можна пояснити наприклад таємницю смерті. Цей досвід формує їхню особистість, надає мандрівці виразний характер переходу від дитинства до зрілості.

Герої повісті "Дванадцять" декілька разів вирушають у довгі подорожі шукаючи пам'ятки минулого. Ці пошуки слідів рідної традиції вказують на їхню потребу віднайти самоідентичність. Хлопці пишуть одноактну драму "Учні чорнокнижника" ("Uczniowie czarnoksiężnika"), в якій ставлять такі запитання, як "Ким ти є?" і "Яким було твоє життя?". Останнє запитання залишається без відповіді. Вони намагаються не думати про нього збираючи старі пам'ятки, цінні речі, молитовники. Окреслення свого місця в світі, сенсу існування повинно відбуватися через індивідуальний пошук того, що людині найближче, найбільш зрозуміле і що для героїв Т. Новака асоціюється з Втраченим Раєм Села.

Мотив пошуку слідів традиції та історії з'являється в цьому творі декілька разів. Наприкінці своєї дороги, вже на порозі зрілості, герої вирушають до місць, покритих для них міфічною таємницею. Вирушаючи вони вірять, що на тій землі народився їхній Бог і король. Але ця мандрівка вчить хлопців іншому – що людина з непамятних часів терпить від того, що їй причиняє біль така ж сама людина. Ця гірка наука є важливим етапом зрілості, а також несе для них важливу місію: звістування правди для світу [2, 204].

Мотив подорожі заради пізнання і досвіду присутній також в приповістках під назвою "Напів-казки" ("Płbaśnie"). "Rzecz o chodzeniu" – дає нам філософське розуміння "роздумів" як ефект "подорожування": "Oczywiście z tego myślenia nie było ani butw dla dzieci, ani koszuliny, ani tym bardziej tybetki, o ktrą mnie nagabywała od lat Jantoska. Ale ono, samo w sobie, myślenie moje, było. A musicie wiedzieć, że myśleniem wedle mnie zawsze było to, co się dzieje w głowie poza kromką chleba, ziemniakami z żurem, a nawet kurą niedzielną. To gdy znalazłem się w polach, na łąkach, w lesie zasypanym śniegiem, myślałem sobie tak: – Jaki ty właściwie jesteś, Jakubku?" [3, 264].

Запитання щодо власної ідентичності залишається найважливішою проблемою роздумів для героїв. Подорож як досвід, що формує особу і свідомість героя, виступає також у "Воланні до небес" ("Wniebogłosy"), адже жебрацтво за своїм призначенням пов'язане з переходом з місця на місце, мандри для родини Єндрека і Павелка це звичайна природня річ. Однак Павелек відходить від сімейної, жебрацької традиції і сам вибирає свій спосіб життя, ставши мандрівним піснярем. Т.Новак використовує тут схему міфологічного сюжету. Легко вказати на його елементи звертаючись до відомої роботи В.Проппа. Герой зазвичай залишає дотеперішнє місце проживання через брак особи, предмету або ознаки і вирушає на пошуки, які супроводжуються багатьма пригодами. Завдяки цьому він здобуває досвід і знання. На своїй дорозі він зустрічає опікуна. Досягнення омріяної цілі дозволяє повернутися герою додому [7, 4]. В такий самий спосіб – звичайно з деякими відмінностями і авторськими додатками – можна теж описати життєву подорож героя прози Тадеуша Новака. Спочатку він відчуває, що його не задовільняє сімейна професія. Тому мандрівка стає результатом почуття втрати і незадоволення з власного становища, а також вона виражає необхідність самоусвідомлення, що в свою чергу в певному сенсі пов'язується з райським міфом. Тому подорож по світу можна трактувати як метафору людського життя, яке є постійним пошуком і відкриттям самого себе.

Вищеназвані мотиви подорожі є виразно присутніми у "Воланні до небес". Герой чітко окреслює своє ставлення до такого способу пізнання світу, починаючи своє нове життя мандрівного пісняра: "Wędrowanie ty moje poranne, popołudniowe, wieczorne. Wędrowanie po drodze, po ścieżce, przez las i przez błonie. Wędrowanie wiejskie i miejskie. Wszędzie, gdzie spjrzysz, otwiera się przed tobą kartka po kartce wielka księga wędrowania. Sam ją spisujesz dzień po dniu, odpust po odpuście, jarmark po jarmarku, gryzmolisz na piasku, na trawie, na leśnej ściłce własnymi nogami. Niebo nad tobą huczy jak dzwon, pod ktrym zagnieżdziły się pszczoły, a ty wędrujesz i wędrujesz. Cichnie jak ścięta szablą sygnaturka zalana rosa, zakapana świecą, a ty ciągle wędrujesz. I choć śpisz w kopce, w lesie, u chłopa w stodole, na karczemnym stole przykrytym kożuchem, choć zrzuciłeś z ng szewrowe płbuty, wędrujesz przez sen jeszcze dalej niż na jawie. A w tym wędrowaniu wszędzie ludzi spotykasz" [5, 117].

Тут виразно підкреслена необхідність і невпинність пізнання світу. Мандрівка стає способом життя, повністю прийнятним, який навіть викликає захоплення. Так як і міфічний герой, Павелек переходить через випробовування і пригоди. Досвід смерті відіграє в цьому творі важливу роль, але становить окрему проблему. В житті хлопця окрім цього теж не мало бурхливих хвилин, наприклад його викрадення. Його примусова – за наказом фашистів подорож на схід стає досвідом щодо відносності правди, непередбачуваності людської долі. Такий зміст має участь героя в розкопуванні катинських гробів, а також упізнання серед закатованих офіцерів знайомого Павелку поручника з вересневої кампанії. Ця мандрівка на схід стає також особливим досвідом для героя і через те, що провадить Павелка до інших висновків ніж ті, до яких приходили герої попередніх творів Т.Новака. Юнак насильно відірваний від рідної землі на противагу своїм попередникам, якими якщо і керував примус, то швидше внутрішній.

Loading...

 
 

Цікаве