WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Екзотична строфіка в українській поезії ХХ століття - Реферат

Екзотична строфіка в українській поезії ХХ століття - Реферат

Композиція оригінальних українських хоку, так само як і танка, має кілька різновидів: вірші, в яких дотримано канонічної форми (5+7+5 складів); вірші-видозміни "верлібрових терцетів" [17, 384], доволі часто позначені засобами евфонії, метром і римою, зокрема внутрішньою. Наприклад, у М.Вінграновського:

Тут перед хатою, де я колись ходив,

Зацвів для матері

Осінній пізній сонях.

Або в І.Калинця:

Було далеко і давно:

Ті квіти свіжі й соки юні –

Крихкий гербарій і старе вино.

При цьому незмінною лишається спорідненість українських та японських хоку в плані змістовому. Тріада логічних елементів: все – загальне поняття; щось – одиничне, окреме поняття; синтез – розв'язок відношення між загальним і окремим – характерна риса жанру хоку в поезії обох країн:

Японська

Українська

1. Чи то не сосна проступає?

Давай-давай, тумане,

Зникай потроху! (Мацуо Басьо)

1. Голос надлетів,

Позривавши днів листки

З верховіття дум (В.Поліщук)

2. Журбо запахуща!

Квітучої сливи галузка

У зморшкуватій руці (Йоса Бусон)

2. Достиглі сливи

Нагадують: ти прожив

Ще одну весну (І.Качуровський)

3. Прохолода влітку.

Ген за лаписьками сосен

Проступа вітрильце (Масаока Сікі)

3. Айстри розцвіли.

Задивились у небо –

Зорі погасли (автор статті)

Кожним словом поезія подібного ґатунку звертається до читачевої уяви, аби викликати до нового життя множину поснулих вражень, які доповнюють мовлене до цілісного видива. Не випадково поява хоку, яка вважається найвидатнішою подією в історії японської лірики [19, 93-94], відбулася завдяки літературній грі "ренґа", де головним правилом була співтворчість. Згодом цей елемент набув значення співтворчості не між двома поетами, а між автором і реципієнтом, і став жанровою домінантою хоку не лише японського, а й українського.

Задля співтворчості з читачем українські поети не лише використовують трирядкову строфу хоку (до якої можливо долучити два відсутні рядки й доповнити до танка), а й насичують її українськими символічними образами. У такий спосіб свої ліричні мініатюри будує М.Вінграновський:

Над чорнобривцями в саду

Останнє яблуко висить.

Останній лист упав на чорнобривці вчора [4, 180].

Знавець східної поезії Юрій Хабатюк у циклі "З ріки життя" включив хоку як канонічного взірця, наприклад:

Вітрило підняте.

Чого ж тобі забракло?

Відваги? Вітру?... [18, 49],

так і вірші оригінальної архітектоніки:

Так галасливо

безталання

запрягається... в вінки!

І мовчки...

обдаровані... в роботу [18, 50].

Деякі хоку Хабатюка, всупереч формальним законам жанру, містять не три рядки, а два:

Чим глибше я занурююсь в життя,

Чіткіше проступає його сутнє [18, 53].

Виписуючи два рядки в один, розбиваючи вірш "драбинкою", автор, вочевидь, мав на меті дати читачеві змогу домислити, в чому виявляється той чи інший елемент тріади хоку, про яку йшлося вище.

Навіть побіжний погляд на мову Хабатюкових хоку дає підстави твердити, що домінування трикрапки серед інших розділових знаків позначено особливою увагою поета до такої важливої риси японської поезії, як підтекст, виражений фігурами недомовленості. Трикрапка зумовлює більш тривалу логічну паузу під час читання вірша, внаслідок чого реципієнт може ґрунтовніше обдумати зміст і спроектувати його на власний досвід.

Завдяки цьому у вірші виявляється й ігровий первінь:

Ловлю себе,

що нишком зазираю

В квітник... дівочий [18, 57].

Засоби милозвучності, гра слів і разом з тим глибинна філософсько-світоглядна й образна насиченість вірша притаманні "Трилисникам" – подібним до хоку мініатюрам Володимира Коломійця:

1. Може, бачить можна світ –

і очей не піднімаючи...

Зором серця [10, 117].

2. Україна, бандура, серце...

Слова три –

А образ один [10, 118].

3. Це сон сосон у сонці:

золотий лазарет...

Сам на сам із собою [10, 131].

Майстри японської поезії вважали, що у вірші обов'язково має бути присутнім "сабі" – прекрасне, пронизливо-сумне почуття самотності. Цього естетичного принципу дотримуються й українські поети, визнаючи самотність рушійною силою творчості.

Вивчення особливостей рецепції японської строфіки українськими ліриками дає змогу зробити такі висновки:

Побачити велике в малому й мале у великому – першооснова поезії танка та хоку. Визначає її японський філософський концепт "kokoro" – серце, який єднає слова в рядку та вірші в циклі. Він перегукується з українською кордоцентричною філософією, де серце визнається місцем зустрічі зовнішнього та внутрішнього, макрокосмосу та мікрокосмосу. За П.Юркевичем, серце "може виражати, знаходити і розуміти досить своєрідно такі душевні стани, котрі за своєю ніжністю, переважаючою духовністю і життєдайністю не доступні абстрактному знанню розуму" [21, 343]. А отже, серце є й джерелом поетичних символів, завдяки яким макрокосмос довкілля зосереджується в мікрокосмосі слова.

І зворушення, і враження, й осяяння – все це елементи сердечності як різновиду душевної діяльності людини. Звідси виникають поезії, які лише після написання піддаються осмисленню – причому не тільки розумом, а й серцем. Зокрема, це стосується багатої образної системи творів, їхньої мови, яка утворює підтекст вірша, внаслідок чого читач стає співавтором поета. У цьому – головна спільність японської та української лірики, твореної в жанрах танка й хоку.

Синтезуючи у віршах японської строфічної форми образи світової та національної культури, українські поети не лише залучають реципієнта до співтворчості, активізують його уявлення, а й дають йому ключ до пізнання та розуміння мови символів, до усвідомлення свого місця в макрокосмосі природи.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Азадовский К.М., Дьяконова Е.М. Бальмонт и Япония. – М.: Наука, 1991. – 190 с.

  2. Антологія японської поезії. Хайку XVII – XX століть / Пер. І.Бондаренка. – К.: Дніпро, 2002. – 368 с.

  3. Борейко В.Е. Введение в природоохранную эстетику. – К.: Изд-во Киевского эколого-культурного центра, 2001. – 200 с.

  4. Вінграновський М.С. Вибрані твори: В 3-х т. Т.1: Поезія. – Тернопіль: Богдан, 2003. – 400 с.

  5. Жулинський М.Г. Слово і доля: Навч. посібник. – К.: А.С.К., 2002. – 640 с.

  6. Зварич В.З. Сумні забавки, що стали весною японської поезії // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2003. – №2. – С.25-30.

  7. Іванюк Б.П. Жанрологічний словник. – Чернівці: Рута, 2001. – 91 с.

  8. Ісікава Такубоку. Лірика / Пер. Г.Туркова. – К.: Котигорошко, 1994. – 104 с.

  9. Качуровський І. Строфіка: Підручник. – К.: Либідь, 1994. – 272 с.

  10. Коломієць В.Р. Поки ще світить сонце... Поезії. – К.: Укр. письменник, 2005. – 208 с.

  11. Краса, возведена в абсолют // Нетрадиційні уроки з зарубіжної літератури. 5 – 11 класи. – Харків: Торсінг, 2004. – 176 с.

  12. Лупул О.В. Перед лицем Слова: Танка. – Чернівці: Рута, 2001. – 48 с.

  13. Мойсеїв І.К. Зарубіжна література в людинотворчому вимірі. – К.: Генеза, 2003. – 256 с.

  14. Поліщук В.Л. Вибрані твори. – К.: Дніпро, 1987. – 317 с.

  15. Поліщук В.Л. Коли жити – гордо жити! Літ. спадщина. Спогали про В.Поліщука. У вінок поету. – Рівне: Азалія, 1997. – 182 с.

  16. Семенюк Г.Ф., Гуляк А.Б., Бондарєва О.Є. Версифікація: Теорія і практика віршування. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2003. – 285 с.

  17. Ткаченко А.О. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства: Підручник для гуманітаріїв. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2003. – 448 с.

  18. Хабатюк Ю. Навіть смертю себе народи! Рубаї. Хоку. Спогади про поета. – Рівне: Азалія, 2000. – 153 с.

  19. Чередник Л.А. Вивчення зарубіжної літератури. 8 клас. – Харків: Веста – Ранок, 2004. – 192 с.

  20. Шкаруба Л.М., Шошура О.М. Хризантема і меч. Японська культура і Мацуо Басьо // Всесвітня література та культура. – 2004. – №6. – С.2-13.

  21. Юркевич П. Серце і його значення в духовному житті людини за вченням Слова Божого // Історія філософії України: Хрестоматія. – К.: Либідь, 1994. – 560 с.

  22. Kato Shuyichi. Nihon Bungakushi Josetsu. Vol.1. – Tokyo, 1966. – 673 p.

Loading...

 
 

Цікаве