WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Своєрідність вираження ідеї катастрофізму у творі Павла Загребельного “Покорчене озеро” - Реферат

Своєрідність вираження ідеї катастрофізму у творі Павла Загребельного “Покорчене озеро” - Реферат

Своєрідність вираження ідеї катастрофізму у творі Павла Загребельного "Покорчене озеро"

Один із героїв роману П.Загребельного "Тисячолітній Миколай" (професор Черкасов), характеризуючи світ незахищеності людини в радянському суспільстві, проголошує: "Пересобачене, перекалічене життя". "Перекаліченим" постає у творчості письменника межі століть й саме суспільство. Сягаючи гіперреальності в зображенні окремих деструктивних явищ ("День для прийдешнього"), створенні сатиричних, гротескних картин і образів ключових позицій соціалістичного універсуму ("Південний комфорт", "Гола душа", "Ангельська плоть") й того, що зароджується на його руїнах ("Брухт", "Стовпо-творіння"), письменник моделював образ агонізуючого світу сучасності, акцентуючи кризові його моменти, асоціативно спрямовуючи реципієнта на провіденційне їх тлумачення як передвісників майбутньої катастрофи тоталітарної країни, духовної кризи людини в її тенетах.

Аналізуючи творчість П.Загребельного останніх десятиліть ХХ ст., дослідники не заглиблювалися в питання множинності втілення в ній ідеї катастрофізму, іманентності його художнього пізнання. Не здійснено й відповідного прочитання твору "Покорчене озеро", що вражає специфікою концепту катастрофізму, новизною його вираження, як і загалом своєрідністю поетики тексту твору.

У романах і повістях П.Загребельного означеного періоду кризовий стан світу та індивідууму в ньому уособлюється, як правило, у двох об'єктах – чоловічого (номенклатурного, керівного) світу і жінки, яка прагне зайняти в ньому своє місце й досягає мети втратою особистісності. Їх просторові координати – найвищі державні й політичні інстанції суспільства: прокуратура, партійні центри (від сільських райкомів, ідеологічних відділів обкомів до ЦК), гіганти-заводи на чолі з "червоними директорами". У своїй суті, яка гротескно розкривається П.Загребельним, вони є розсадниками цинізму, бездуховності, імморалізму, що ведуть до руїни: за оцінками автора і самих героїв, прокуратура – "зосередження "освіченого варварства", "комедія марноти і нікчемності", фальші й лицемірства ("Південний комфорт"), партійна влада – "ніби справжній оргазм", "живі трупи", імпотенти в державобудівництві ("Гола душа"), "генеральний директор" – брухт, "уламок декорації примарливої споруди" ("Брухт"), політикум періоду "розбудови держави" з його "партійотами", "присидентом", "депитатами", програмою "домократії", "стовбільності" і "стовпотворіння" – обличчя "кумедної держави" ("маємо те, що розваляємо" – "Стовпо-творіння"). На цьому тлі як знак згубності тиснучої на людину, агресивної до неї влади постають створені П.Загребельним типи жінок: очоловіченої у сфері радянської (чоловічої) номенклатури (Савочка в "Південному комфорті"), державної, "партійної проститутки" (Клеопатра в "Голій душі"), бізнес-леді і секс-бомби, яка з'явилася на брухті історії і сама стала брухтом (колега Ледва у "Брухті)", безіменного жіноцтва, купленого на звабливе слово "стовп" (в оригінальній за жанром і стилем книзі "Стовпо-творіння").

У названих вище творах, як і в більшості оповідань циклу "Неймовірні оповідання" ("Тризе", "Турбулентність", "Сонна хвороба"), П.Загребельний з його, за словами М.Слабошпицького, "єретичними ухилами і з нападами вільнодумства" [5, 20] актуалізував тему суспільної кризи радянської і пострадянської епох в Україні. Лише у творі "Покорчене озеро" подієвий і розмислово-виражальний плани виокреслюють інші концепти апокаліптичного відчування світу, оприявнюють інші геополітичні і континентальні параметри. Масштабніший і зміст опозиції чужий / свій. На перший погляд, головною в її системі є опозиція природа і людина, але, концептуалізуючись, її простір і зміст екстраполюються на суспільні відносини у світі, на людське співжиття.

Час публікації твору "Покорчене озеро", літературна територія його появи зорієнтовують на трагічну подію в СРСР – аварію на Чорнобильській АЕС. Вперше повість побачила світ у 1987 році на сторінках журналу "Вітчизна" (№9). У ньому цього ж року були вже опубліковані художні відгуки на Чорнобильські події – поема "Вибух" С.Йовенко (№5), роман "Марія з полином у кінці століття" В.Яворівського (№6). У дев'ятому номері журналу поруч з "Покорченим озером" – повість-спогад І.Малишевського "Володимир Шевченко. Від Кулунди до Чорнобиля", оповідь про одного з трьох кінооператорів, "хто був віч-на-віч з аварійним реактором" [4, 125], знімаючи "хроніку тяжких тижнів" [4, 82] Чорнобиля, і став однією з перших його жертв. Наступного року у "Вітчизні" з'являються перший варіант "Чорнобильської мадонни" І.Драча (№1), документальна повість-хроніка Ю.Щербака "Чорнобиль" (№3, 4, 9, 10). У такому колі маленька повість "Покорчене озеро", де йдеться про смертоносність невідомого мінералу у "зловісній воді" незвичайного озера і перспективу його використання проти людства, вписується в контекст доби. Звичайно, згадану конкретику не можна безапеляційно вважати доказом прив'язаності твору П.Загребельного до подійквітня 1986 року. Так само й прямі географічні вказівки на просторові координати зображеного в повісті (США) ще не дають підстав тлумачити її зміст як вияв політичного замовлення в епоху інтенсифікації ідеології контрпропаганди в СРСР у 80-х роках минулого століття. Талант П.Загребельного, його освіченість, постійна жага пізнання – запорука загальнолюдського гуманістичного пафосу його творів. Це і підносить текст повісті "Покорчене озеро" над окремим фактом.

У фіналі твору автор зауважує, що не претендує на достовірність зображеного: "Бент-Лейк з його зловісною водою і з туманами, що нагадують отруйні ртутні випари, неможливий мінерал бенталій – правда це чи вигадка? Все це надто фантастично, щоб повірити", – пише він. Та після цих слів цитує давній англійський дитячий віршик (у перекладі на російську К.Чуковського), що сучасниками сприймається як жахлива картина згубного впливу цивілізації на природу, адже в ньому йдеться про людину – "скрюченные ножки", про "скрюченную дорожку", "скрюченную реку", "скрюченный домишко", "скрюченных мышек", "скрюченные ёлки", "скрюченных волков". До того ж, він супроводжується авторським повідомленням, що "в американських школах дітей з методичною впертістю привчають до думки про смерть" [2, 81], зміст якого розгортається в повісті "Покорчене озеро", дійсно, у зв'язку з характеристикою "імперськості" політики США. До речі, на такий напрямок розвитку американської нації поруч із "космополітичним та націоналістичним" вказує американський вчений С.Гантінґтон у книзі "Хто ми? Виклики американській національній ідентичності" (2004) [7, 15]. У П.Загребельного своє бачення проблеми. Текст "Покорченого озера", вибудований на єдності предметно-фактичної оповіді (реалії дійсності, індустріалізації, культури) із міфопоетичною образністю, системою метафор і символів, сприймався і сприймається як заперечення тоталітаризму наддержав. У цьому повість українського прозаїка актуальна і сьогодні.

Центральний мотив повісті "Покорчене озеро" П.Загребельного – мотив смерті. У його структурі значимими є мотиви пошуків, мандрів, що окреслюються в перших епізодах твору і поступово, з розвитком сюжету змінюють свій зміст, набуваючи нових функціональних і концептуальних можливостей. Кетлін, одна із головних героїнь твору (її образ фабульно пов'язує всі сюжетні лінії), прагнучи гармонії з собою, з людьми, з природою, вирушає в дорогу з особистих причин. Це наголошено повтором фрази ("Суто особисті мотиви. Суто особисті") і безпосереднім поясненням її становища: "Повсюди липли до неї чоловіки, і рятуватися вона могла тільки втечею. В Меріленді вимушена була змінити дві школи, тепер шукала порятунку в іншому штаті" [2, 56].

Географічне означення пунктирів руху Кетлін (з Вашигтона до Бостона і за сотню миль від нього до Нової Англії літаком, далі автобусом до невідомого їй містечка на кордоні з Канадою) супроводжується психологічним виразом сприйняття нею відстані, що асоціативно викликає відчуття майбутньої масштабнішої небезпеки. Останнє відтінено й лаконічними характеристиками шляху, в яких підкреслено спільну рису високої технічної цивілізації й далекої від неї природи – дикість і агресивність по відношенню до людини. "Чужа ніч і тяжке відчуття занедбаності", – так узагальнено враження героїні від "диких модерних будівель" авіаційних терміналів Бостона. Переживання загубленості людини у світі акцентують і схоплені оком героїні з вікна автобуса риси чужого їй світу ("тверда гола земля", "скарлючені дубові загайники, поодинокі похмурі будівлі, поодинокі люди", "трава на узбіччях давно вмерла" [2, 59]. Так вперше в тексті з'являється ознака "скарлючені" і натяк на смерть (образ мертвої трави). У сукупності з наступним розшифруванням семантики прізвища Бентвуд у словах колишнього співучня Кетлін – "Привіт містеру Покорчене дерево" [2, 58] – наведені пейзажні деталі функціонально значимі в розвитку екзистенційної теми відчуженості людини від світу, що уособлюється в екзистенції самотності Кетлін і "самотності удвох" Бентвуда та його доньки, екзистенційної проблематики твору – абсурдності існування людини в абсурдному світі, вибору смерті як звільнення від нього.

Loading...

 
 

Цікаве