WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Психоаналітична інтерпретація моделювання образу головного героя у романі П.Загребельного “Я, Богдан” - Реферат

Психоаналітична інтерпретація моделювання образу головного героя у романі П.Загребельного “Я, Богдан” - Реферат

Психоаналітична інтерпретація моделювання образу головного героя у романі П.Загребельного "Я, Богдан"

На сьогодні методологія психоаналітичного літературознавства представлена у різних варіантах (класичне психоаналітичне літературознавство, психоаналітичне літературознавство юнгівської орієнтації, структурно-психоаналітичне літературознавство) роботами Г.Грабовича, Н.Зборовської, С.Павличко, Л.Плюща [3, 6-8, 14-18, 20]. За допомогою психоаналітичної інтерпретації літературних текстів аналізував втілення архетипу Аніми у пізніх повістях Валерія Шевчука В.Даниленко [2], Н.Михальчук в основу свого дослідження оповідань В.Винниченка поклала основні принципи психоаналізу З.Фройда, акцентувала на тілоцентричності у моделі художнього світу письменника [12].

"Завдяки психоаналізу в західному літературознавстві протягом ХХ ст. поширювався модерний погляд на літературний твір як результат синтезу свідомих та несвідомих психічних процесів. Критика класичного психоаналізу сприяла нетрадиційному тлумаченню літератури загалом. Динамічний зсув психоаналітичних концепцій до біологізму (матерії, тілесності) або духовності (слова, логосу) зумовив унікальні зрушення в літературній інтерпретаційній методології... психоаналіз дав поштовх постмодерному повороту в культурі, виробленню сучасної культурної та літературної "політики". Правомірно Фройда вважають унікальним не тому, що він створив власні оригінальні тексти, а й через те, що надихнув створення різноманітних художніх та аналітичних текстів, закладаючи нескінченні можливості сучасних дискурсів" [7, 9-10]. Суголосним із думкою Н.Зборовської є твердження М.Зубрицької, яка зазначала, що "психоаналітична теорія Фройда мала значний вплив на подальший розвиток і розширення психоаналітичного дискурсу в літературній критиці ХХ ст." [9, 108].

Актуальність нашого дослідження зумовлена розвитком психоаналітичного тлумачення в українському літературознавстві та відсутністю розгляду творчості П.Загребельного в даному аспекті, зокрема роману "Я, Богдан".

Мета дослідження – аналіз особливостей моделювання особистості головного героя засобами психоаналітичного тлумачення з орієнтацією на зміст тексу, форму та сприйняття тексту [Див. 7, 105].

П.Загребельний, думаємо, солідарний із З.Фройдом у тому, що основою суспільства сексуальні інстинкти, які можуть бути руйнівними (у своєму масовому прояві), але у своєму елітарному піднесенні "великою мірою сприяють найвищим культурним, мистецьким і соціальним досягненням людського духу" [23, 17]. Майже у кожному творі прозаїк моделює психологію героїв відповідно основних положень психоаналізу: Едіпова комплексу (комплексу Електри), теорії сублімації, нарцисизму, істерії, принципів реальності та задоволення (Еросу і Танатосу).

Етнопсихологічний дискурс, який веде автор у романі "Я, Богдан", поєднав у собі і ґендерний, адже представники українського етносу мають "українську чоловічу та жіночу ментальність" [6, 84], з психоаналітичним та феміністичним (оскільки психоаналітичне інтерпретаційне літературознавство поєднується з соціологічним та іншими науковими схрещеннями, на зразок "лінгвістика + психоаналіз", "структуралізм + психоаналіз", "фемінізм + психоаналіз" тощо). Такий підхід, на думку Н.Зборовської, "заклав основи синтезуючого літературознавчого дискурсу" [7, 30].

Головний герой з'являється у різних іпостасях: Богдан – гетьман, Богдан – чоловік, Богдан – дух, Богдан – міф, – всі вони є складовою чітко виписаного художнього характеру і допомагають розкрити психічні стани та мотиви його вчинків. Оскільки підзаголовок роману – "Сповідь у славі", припускаємо, що сам автор хотів висповідатись, але "...своєю письменницькою волею переклав цей нелегкий обов'язок на могутні плечі нашого найбільшого гетьмана і мужа Богдана Хмельницького" [3, 169].

Образ Богдана – чоловіка П.Загребельний розкриває за допомогою сюжетної лінії Мотрона – Богдан. Автор не тільки намагається мотивувати поразки і перемоги головного героя як у військовій справі, так і в особистому житті, але й вказати на те, що гетьман – це жива людина, чоловік. А, як відомо з класичного психоаналізу, жінка (матір, коханка) посідає особливе місце в житті кожного чоловіка.

Автентичною цінністю людини, вважав Е.Фромм, є здатність людини до Любові, тому що саме любов у його розумінні, є критерієм буття і дає відповідь на проблеми людського існування. У процесі оволодіння мистецтвом любові відбувається зміна структури характеру людини, з'являються любов до життя, почуття ідентичності з цілим [Див. 24]. Як любов рухає вчинками людини, як людина еволюціонує, опановуючи різні види цього почуття, можемо прослідкувати на прикладі Богдана Хмельницького .

П.Загребельний пропонує свою художню версію інтимного життя головного героя. Розпочинається вона з витіснених у несвідоме еротичних спогадів, про дівчинку Ганну, згодом, першу дружину Богдана. "...Ганнуся облишила своє змагання із сорочиною і, як сиділа, грайливо і невинно враз розсунула свої ноженята, і блиснуло білим, сліпучим, спантеличило нас обох, мене й Мишка, образ недозрілого лона, поділеного навпіл вузеньким, як стебельце трави, рівчачком, промайнув перед нами видінням бентежним і гріховним, щось сокровенне, роздвоєне, як пшеничне зерно, таємнича щілинка, борозенка, що розокремлює світ, зробило нас геть одурілими, засоромленими.." [3, 41]. Уособленням образу жіночого лона є зерно – символ родючості, відродження, продовження життя після смерті.

На думку прозаїка, кохання, як поєднання еросу (тіла) і любові (духовності), є смислом життя, що може подарувати безсмертя, вічність. На запитання що найбільше цінує в жінці чоловік, письменник відповів: "...не лякаючись звинувачень у тому й у сьому, сказав би про отой звабливий жіночий клинчик, який великий Данте назвав "segreto coso" і про який у всі часи мріяли всі справжні чоловіки" [4, 171]. Із українських поетів подібне зображення жіночого лона, за допомогою різних образів бачимо у Дмитра Павличка у збірці "Золоте ябко": "кучерявий, гострий клин", "золоте ябко" [19, 105], "небес м'якуш" [19, 127], "лонаорхідея" [19, 110].

П.Загребельний роздумує над тим, яку роль у житті Богдана Хмельницького відігравало жіноцтво (Ганна – Мотрона – Ганна). Найпомітніший вплив на суспільне життя гетьмана, за авторською концепцією, здійснила Мотрона. Але джерелом кохання до неї були еротичні спогади дитинства Богдана (про Ганнусин "клинчик"), які проектуються на постать Рені – Матрегни – Мотрони. Прозаїк неодноразово наголошував на тому, що Мотрона нагадувала йому Ганну за допомогою портретної деталі "сірих очей", яка є лейтмотивом і з'являється під час першої зустрічі пана Хмелю з Ренею. Зазначимо, що ця портретна деталь у авторській концепції моделювання образу Мотрони має кілька значень:

  • втілює механізм психологічної проекції за допомогою прийому ретроспекції: "... а мале тим часом блискало на мене сірими очима з-під темних бровенят, і залізна моя пам'ять вхопила ті сірі очі під темними бровами, і вже не випустила їх, і повернула мені згодом на долю й недолю ..." [3, 28], "Сірі очі під темними бровами. Ганнині очі" [3, 82];

  • трансформується в символ невідворотності людського буття, неможливості вибору : "... мстиво поєднала доля очі Ганнині і очі Мотронині" [3, 85], "Сірі очі під чорними бровами. Моя доля і моє прокляття" [3, 111].

Слід зазначити, що, характеризуючи образ Мотрони, автор надає перевагу зовнішній репрезентації, описам тіла: "Стояла, мов гріх втілений. Рука тонка, але округла, вже жіноча, і тіло під завітреним одягом вгадувалося вже не дівчаче, жіноче" [3, 82], жіночі руки створені "тільки для любові, вирослими для любові і пещень" [3, 82]. Натомість чоловічі руки, на думку головного героя, – це "руки для дружніх потисків і для трудів праведних, руки, щоб брати, давати, пестити й карати, руки для шаблі й для пера, для грубості й ніжності" [3, 82]. За допомогою портретної деталі (руки), автор відтворює патріархальні ґендерні стереотипи. Поряд із описами зовнішності автор вдається до образного зображення голосу головної героїні, який відображає динаміку сприйняття Богданом коханої: "Шаленство жило в ній, в її очах, у голосі. В усій поведінці. Голос у неї змінився, став глибокий, настирливий, як звук текучої води" [3, 51].

Loading...

 
 

Цікаве