WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Моделювання історичних подій і осіб у дилогії О.Пахучого „Тиміш Хмельницький, син Богдана”, „Юрась Хмельниченко”а - Реферат

Моделювання історичних подій і осіб у дилогії О.Пахучого „Тиміш Хмельницький, син Богдана”, „Юрась Хмельниченко”а - Реферат

Моделювання історичних подій і осіб у дилогіїО.Пахучого „Тиміш Хмельницький, син Богдана", „Юрась Хмельниченко"

Українська романістика налічує цілий ряд взірців, у яких документ, історичний фактаж є основою, визначальним компонентом, що здобуває різне виявлення і стильове трактування. Естетичною вартістю вирізняються історичні романи останніх десятиліть ХХ століття, зокрема Р.Іваничука "Орда", „Рев оленів нарозвидні", Д.Міщенка "Бунтівний князь", "Не полишу тебе самотньою", Р.Іванченко "Отрута для княгині", О.Пахучого "Тиміш Хмельницький, син Богдана", "Юрась Хмельниченко" та ін.

Від твору до твору письменники поглиблювали художній історизм, щоб пізнати витоки, процес становлення свідомості й характеру історичних постатей. У романах історизм філософської й етичної проблематики проявляється не тільки в конкретно-соціальному аспекті, а й у тому, що ідейні засади перевіряються народним етичним кодексом, набираючи глибинної значущості.

Основний принцип історизму – підходити до кожного явища в його конкретності, становленні й розвитку, з урахуванням соціально-історичних умов і обставин, що його народили. Історизм художнього мислення авторів романів зумовлений не так хронологічними параметрами оповіді, як масштабністю погляду, ступенем пізнання життя народу на його складних чи переломних етапах, зримим відчуттям часових зв'язків. Аналіз історичних обставин і людських характерів, історичні аналогії проведено у творах, як правило, із позицій сучасності.

Часи розбудови, незалежності й самостійності України створили умови для об'єктивного прочитання історичного минулого, для осмислення історичних осіб і, зокрема, часів гетьманування Богдана Хмельницького та його послідовників за часів великої Руїни.

Авторська думка прагнула осмислити співвіднесеність конкретних, державно-правових вчинків гетьманів з їх значенням для народу. Історично правдиве відтворення доби Руїни маємо в романі І.Нечуя-Левицького "Гетьман Іван Виговський" (1899), у творах М.Старицького "Буря" (1896), "У пристані" (1897) (з трилогії "Богдан Хмельницкий"); Б.Грінченка "Іван Виговський, його життя і діла" (1909), у повісті О.Лупія "Гетьманська булава", романі Ю.Мушкетика "На брата брат" (1995) й ін. Дилогія О.Пахучого "Тиміш Хмельницький, син Богдана" (1992), "Юрась Хмельниченко" (1992) також має виразні тенденції реалістичного зображення давно минулих подій.

Твори О.Пахучого достатньо не досліджені. Аналіз романів доповнить цілісну картину дослідницького сприйняття доробку прозаїка й літературного процесу ХХ століття, окреслить нові грані в історико-літературному дискурсі вивчення творчості письменника.

Мета дослідження – осмислити форми моделювання історичних постатей і подій у дилогії О.Пахучого, яка присвячена синам гетьмана України Богдана Хмельницького.

Десь із середини 60-х років Україна стала об'єктом і ареною боротьби між трьома тогочасними могутніми державами в східній половині Європи (Польщею, Росією, Туреччиною). Боротьба за Україну була тривалою та запеклою й величезною мірою спричинила до Руїни: "Хмельниччина стала лише апогеєм визвольних борінь українського козацтва й всього народу, після якого, щоправда, із ретардаціями, почався рух по низхідній лінії, вповзання вРуїну" [3, 288].

Заслуга автора романів у тому, що він зумів створити багатобарвний, різнобічний, а тому живий і повнокровний образ козацької України, образ у якому сконденсовано характерні особливості багатовікової історії Русі-України.

Хаос в українській історії, втрата державної самостійності були спричинені, насамперед, соціальним розбратом, руїнницькими діями свавільних, національно безвідповідальних елементів серед різних верств самої української народності, старшинськими міжусобицями, егоїстичною пристрастю національних провідників до гетьманування, їхньою виснажливою боротьбою за владу, неспроможністю і небажанням національних сил об'єднатися в боротьбі проти чужоземних загарбників: „... все своє життя завжди комусь услугуємо, продаємо свої шаблі, свою долю – то одному пану, до другому. А самим стати господарями на власній землі не можемо..." [5, 203].

У першому романі на тлі початку визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького інтерпретовано видатного воєначальника й історичного діяча – Тимоша Хмельниченка. У другій книзі дилогії художньо змодельовано складне політичне становище України після смерті Хмеля, тривалу боротьбу старшин за владу, в якій не останню роль зіграв його син Юрась.

Поділяємо думку О.Маховського, що автор не зовсім точно визначив жанр своїхтворів – історичні романи [2], це швидше, романи-хроніки з життя України II половиниXVII століття.

Події сюжетів розгорнуто у строгій хронологічній послідовності в одному часовому плані. Як і в літописах (а хроніка у перекладі з грецької – літопис), перед читачем проходить ланцюг подій, пов'язаних між собою причинно-наслідковим зв'язком: у першій книзі дилогії – втеча Богдана Хмельницького з Чигирина на Січ; обрання гетьманом; збройне повстання проти шляхти та її безчинств; молдавський похід; бій під Берестечком; арешт Хмеля Ісламом Гіреєм; переговори під Білою Церквою; перемога Калиновського під Батогом; смерть Тимоша Хмельниченка. Другий роман уводить у вир боротьби за гетьманську владу, претендентів на яку не бракувало: Івана Виговського (бунт Пушкаря, розрив із Московщиною і переговори з Польщею, Гадяцька умова, Конотопська перемога); Юрася Хмельниченка (Переяславський договір 1657 року, московське "засилля", Чуднівський похід); на Лівобережній Україні – Павла Тетерю, а на Правобережній – Івана Брюховецького (польський похід на Лівобережжя, правобічне повстання, підписання нового договору з Москвою, війна з Московщиною); Петра Дорошенка (союз із Туреччиною, похід на Галичину); Дем'яна Многогрішного (підписання нового договору під назвою "Глухівські статті", Конотопська рада); Івана Самойловича (поділ України між сусідами, скасування автономії української церкви, Кримський похід); князя Сарматського – Юрія Хмельниченка.

Автор виявив досить чітку позицію у ставленні до зображених подій, насамперед до політики Московщини, шляхетської Польщі, султанської Туреччини, ханського Криму, залишаючи доволі місця для найрізноманітніших смислових та логічних асоціацій і роздумів.

Хронікальна оповідь, що є головною характерною особливістю композиції історичних романів О.Пахучого, не виключає наявності в обох творах окремих ретроспективних елементів, що виступають у формі спогадів персонажів або авторських розповідей про окремі події минулого. Наприклад, перед очима Богдана Хмельницького "проносяться" картини давнини: перший бій з польською шляхтою під Жовтими Водами і тріумф першої перемоги; викуп Івана Виговського з полону.

Досить часто авторські екскурси у майбутнє передують хронікальному викладу. Як от, перше посольство Хмеля до Москви (1649 року) супроводжують такі слова: "Ще не раз відправлятиме своїх посланців до Москви козацький гетьман! Минуть п'ять довгих і кривавих років, коли... в Переяславі загудуть переможно дзвони, сповіщаючи про єдність двох братніх народів..." [4, 133]. Перед походом війська Тимоша в Молдавію автор зазначає: "Не знав Тиміш, що вже ніколи не побачить своїх рідних, а що став батьком дізнається, лежачи зі страшною раною в обложенім ворогом таборі" [4, 361]. Знаходимо в романі й згадку про „доброго царя" (молодого й раннього Петра І) та Івана Мазепу – чоловіка „великого розуму"; про ліквідацію царицею Катериною рештків української автономії, скасування гетьманської влади, знищення Запорозької Січі, переселення кріпаків із Росії та ін.

Отже, прозаїку вдалося створити дилогію, в якій час діє безперервно й нероздільно впродовж усього твору. Час теперішній і час минулий та майбутній діють паралельно.

Художня цінність романів не лише в правдивому художньо-хронікальному моделюванні подій, а й у виразно окреслених характерах історичних осіб.

Loading...

 
 

Цікаве