WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Топос образу святого ґрааля в історичній романістиці Романа Іваничука - Реферат

Топос образу святого ґрааля в історичній романістиці Романа Іваничука - Реферат

Як ми бачимо, язичницькі та християнські погляди на образ-символ „сонце" в основному своєму значенні подібні. Органічно переплітаються уявлення величі свята Великодня та язичницького свята весни та сонця. Образ сонця у даному контексті символізує світлу сторону людського буття, яка стоїть на стороні людей, що віддають життя за ідею незалежності України, їхня трагічна загибель набуває в деякій мірі оптимістичних нот, містить впевненість, що жертви не є марними.

Те, що дія відбувається на Великдень, найголовніше і найрадісніше свято в церковному році, також ознаменовує перемогу вічного життя над смертю, світлого начала над темним. Наші предки ще з дохристиянських часів відзначали свято привітання весни й весняного сонця. Великодній час – це також час весни, коли природа прокидається від зимового сну та неначе воскресає до нового життя. Але Великдень – це „надприродна весна" [6, 66], вона ніколи не закінчується, постійно даючи надію на краще. Свято має бути „незаходимим сонцем (підкреслено мною. – С.В.) віри, надії, любові, джерелом сили, запорукою ... остаточної перемоги" [6, 66] над злом. Хоча у світі є фізичне і моральне зло, тілесні і душевні потрясіння, є хрест, жертви, мука, але без цього неможливо мати Великдень, тому що „без Хрестових терпінь і його спасительної смерті не було б Його славного Воскресіння. Хрест і Воскресіння нерозривно злучені між собою" [6, 66]. У романному триптиху смерть бійців УПА та вільна Україна як символ Воскресіння духовності українців, повернення пам'яті про подвиги, які люди здійснювали в ім'я ідеї незалежності, також нерозривні. У творі простежуються паралельні пари понять: „Христос – мука на хресті заради любові до людей – Воскресіння, як символ вічного життя, надії на Царство Боже" та „бійці УПА – жертовна смерть заради любові до рідної землі та її незалежності – здійснення Царства Божого на землі – вільної від путУкраїни [4, 193]. Тобто вояки УПА виступають лицарями Христа, охоронцями святості землі, на них переноситься призначення лицарів Святого Ґрааля – охороняти церковну чашу.

Р.Іваничук, пов'язуючи воскресіння Ісуса Христа із надією воскресіння України, її національним і державним відродженням, йде вже за визначеною традицією, яка склалася в українській літературі [12]. До теми Великодня як провісника відродження України зверталися Т.Шевченко („Восстав от гроба", „Подражаніє 11 псалму"), П.Карманський („Містерія Голгофи"), О.Олесь („Воскресла Україна"), Д.Михальчишина („Великодній антифон"), Ю.Шкрумляк („Сонце веселиться") та ін.

Отже, у романі-псалмі „Орда" та романному триптиху „Вогненні стовпи" Р.Іваничука Біблія, історія, давня українська міфологія і сучасність, усвідомлені і осмислені автором, трансформуються у неповторний художній світ, надають творам філософсько-смислової наповненості. Глибокий світ біблійної символіки Святого Ґрааля відіграє, перш за все, роль того духовного орієнтира, до якого спрямовує свого сучасника письменник, і який націлює на моральне очищення, повернення до цілющих джерел Добра, Віри, Надії, Любові.

У художньому моделюванні образу Святого Ґрааля Р.Іваничук використав загальносвітові значення „вічного" образу, накладаючи на їх розуміння індивідуальні авторські відтінки. У контексті досліджуваних романів чаша є символом спасіння, духовного прозріння людини, який може простити гріхи; символом жертовності; одним із елементів створення міфологічної моделі світобачення. Прикметним є той факт, що навколо святого келиха розгортаються фантастичні події (перетворення), поряд з живими людьми постають міфічні або казкові герої: вовкулаки, добрі духи. Образ чаші стає об'єднуючою ланкою між християнством та язичництвом. Метаморфози, які відбуваються з чашею, – це дива, що свідчить про присутність вищої доброї сили. У романі-псалмі „Орда" прийом перетворення служить для створення антонімічної моделі буття. Антонімічний ряд образів „пляшка-чаша-пляшка" символізує духовний спад українського народу, переважання злого начала в історичний час, який настав після поразки Мазепи. Романний триптих „Вогненні стовпи" дає синонімічний ряд „чаша-сонце", яким утверджується вищість духу, правди, яка неодмінно стане доступною всім, як і сонце, що світить для кожного. Поєднання події перетворення чаші на сонце з святом Христового Воскресіння додатково підкреслює перевагу справедливості у майбутньому, не марність жертв людей, які віддавали життя за любов до України та ідею її незалежності, наближуючись до жертовності Христа.

Сума смислових навантажень образу Святого Ґрааля та подій, які відбуваються навколо нього, слугує для художнього оформлення національного надобразу, для інтенсифікації його естетичної потуги. Топос образу Святого Ґрааля є одним із елементів структури історичних творів письменника, який допомагає подіям української національної історії здобути світовий резонанс, вийти на планетарний вселюдський, антропологічний простір. Використання автором специфічних художніх прийомів надає творам більшої філософської глибини і ставить їх у світовий літературний контекст.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Антофійчук В. Євангелійські образи в українській літературі ХХ століття. – Чернівці: Рута, 2001. – 335 с.

  2. Библейская энциклопедия. – М.: Локид-Пресс, 2002. – 768 с.

  3. Бидерманн Г. Энциклопедия символов. Пер. с нем. – М.: Республика, 1996. – 335 с.

  4. Іваничук Р. Вогненні стовпи. – Львів: Літопис, 2002. – 432 с.

  5. Іваничук Р. Мальви (Яничари). Орда: Романи. – Харків: Євроекспрес, 2000. – 416 с.

  6. Іванків Є. У світлі Великодня (Сучасне осмислення основної суті святкування) // Народна творчість та етнографія. – 1999. – №2-3. – С.61-71.

  7. Керлот Х.Э. Словарь символов. Пер. с исп. – М.: REFL-book, 1994. – 603 с.

  8. Літературознавчий словник-довідник / Упор. Р.Т.Гром'як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: Академія, 1997. – 752 с.

  9. Набитович І. Святий Ґрааль в українській прозі ХХ століття // Визвольний шлях. – 2001. – №3. – С.97-107.

  10. Насімчук Г. Історіософська концепція роману "Орда" Р.Іваничука та її мистецька реалізація // Укр. літ. в загальноосв. шк. – 2004. – № 7. – С. 55–59.

  11. Насімчук Г. Актуалізація подій біблійного часу в романі Р.Іваничука "Євангеліє від Томи" // Українська література в загальноосвітній школі. – 2004. – №9. – С.2-5.

  12. Полек В. З творів українських письменників про Великдень // Народна творчість та етнографія. – 1998. – №2-3. – С.45-46.

  13. Роздольська І. "... Я для себе усе з'ясував..." // Дзвін. – 2001. – №4. – С.136-144.

  14. Скуратівський В. „Вічні образи" у Тараса Шевченка // Сучасність. – 2000. – №3. – С.104-108.

  15. Тресиддер. Словарь символов. Пер. с англ. – М.: ФАИР-Пресс, 1999. – 448 с.

  16. Шевченко В.М. Словник-довідник з релігієзнавства. – К.: Наук. думка, 2004. – 560 с.

  17. Шейнина Е.Я. Энциклопедия символов. – М.: АСТ, Харьков: Форсинг, 2002. – 591 с.

Loading...

 
 

Цікаве