WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → „Вихід у чорне”: чорний колір у збірці „Палімпсести” В.Стуса - Реферат

„Вихід у чорне”: чорний колір у збірці „Палімпсести” В.Стуса - Реферат

Образ чорноводдя має вихід на філософську категорію долі, а тому на минуле, теперішнє і майбутнє. Минуле автора "Палімпсестів" можна поділити на два періоди: до 12 січня 1972 р. (день першого арешту) і після. Перший період світліший, другий темніший. Спогади про перший період "відживляють" душу поета, про другий – збільшують і без того великий тиск тюремної машини. Цікаво, як В.Стус оцінює свої спогади, які в художньому світі "Палімпсестів" посіли значне місце. Кілька разів спогади названі чорними: "Від спогадів – самі чорніють вирви". Отже, минуле в уяві В.Стуса постає не як сіре, монотонне тло, а як простір, ландшафт, у якому сильні спогади залишили явні сліди – ями, як після вибухів. Майбутнє В.Стус теж пов'язує з чорним кольором. Психологія дає пояснення кореляції концептів „чорний" і „смерть": „Асоціація ... чорного кольору зі смертю в хроматизмі пояснюється незбагненністю майбутнього. Майбутнє – це небуття" [3,168]. Деякі уривки з поезії „Палімпсестів" можуть стати ілюстраціями до наведених тез.

Факту поріднення ліричного героя зі смертю присвячено поезію-видіння „Ця чорнота попереду – вона...". Вірш цікавий семантичним мерехтінням образу чорної смерті. Ось декілька уривків цієї поезії зі словом „чорнота":

1. Це чорнота попереду – вона

уже давно свої згубила чари,

відьомську силу втратила. Тепер

кажу я: смерте, я до тебе звик.

І годен мовити, що поборяю смерть

Великий світ мені постав знова.

2. Ця чорнота попереду – в зірках.

3. Ця чорнота попереду – мов щит

від вітру, що спішить ввійти у груди...

4. Ця чорнота попереду – мій шлях

від смерті до життя.

5. Чорноти

на всю грудну клітину не забракне.

Ліричний сюжет цієї поезії являє цілковиту трансформацію образу „чорноти". У першому уривку розкрито символічне значення цього образу – смерть. Автор проводить ланцюжок із минулого в теперішнє, порівнює вплив ідеї смерті на себе колись і тепер і доходить висновку, що в теперішньому смерть втратила диявольські чари. Далі автор робить узагальнення, висновки із цього факту – градаційно. Спочатку ідеться про звичку до смерті, потім – про перемогу над нею, і нарешті, про кардинальні зміни у світогляді. Стався перехід від одного стереотипу до іншого. Внутрішній світ змінився, а разом з ним і зовнішній. Наступні три уривки – це також узагальнення результатів осяяння. У другому уривку смерть – чорнота, вже не диявольська, а загадкова. Слова „в зірках" вказують на це, адже нічне небо з зорями з давніх-давен притягувало увагу людини, стимулювало філософські роздуми, у тому числі онтологічні, ставило запитання без відповідей, було загадковим. У третьому уривку чорнота із нейтрально-загадкової стає корисною для ліричного героя, у четвертому – навіть порятунком від смерті. Яким чином смерть-чорнота перетворилася на шлях „від смерті до життя"? Відповідь слід шукати у першому уривку, в якому йдеться про злам у свідомості: світ перевернувся для ліричного героя. Звичка до смерті зламала екзистенційний страх смерті – танатос, який, за уявленнями фройдистів, лежить у підґрунті психології людини. Смерть із ворога перетворилася на друга. Чи, іншими словами, смерть із слуги зла стала охоронцем, який прочинив ліричному герою двері у світ любові (любов завжди протилежна страху). П'ятий уривок – це останнє речення поезії, яке становить часткове узагальнення і є завершальним акордом. Ідея цього узагальнення полягає в тому, що смерть-чорнота є однією з найпотужніших сил у Всесвіті. Її цілком вистачить на душу героя, яку символізує грудна клітина.

Від локальних образів чорнота в поезії В.Стуса доростає до вселенських масштабів. Уже в образі чорноводдя означена така тенденція. Чорнота є одним із елементів картини світу В.Стуса. Він, стоячи на землі, піднімає очі до вгору і, замість неба, бачить чорну порожнечу: „Твої серпокрильці проткнуть наторосені хмари, // така чорнота, чорнота, чорнота угорі!". Чорноту можна спостерігати кожної ночі, оскільки безповітряний, „мертвий", безкінечний простір Космосу чорний. Ліричний герой робить відкриття того, що за цим чорним простором є ще якась реальність – реальність вогненна, трансцендентна. Устремління веде поета „на стовпи високого вогню", аж поза смертні грані // людських дерзань, за чорну порожнечу, // де вже нема ні щастя, ні біди".

Отже, художня семантика "чорноти" в поезії "Ця чорнота попереду – вона." міниться, зазнає трансформації. Це свідчить, що чорний колір є полісемантичний, здатний творити складні образи, зручний для висловлення філософських думок. Чорний колір супроводжував В.Стуса з дитинства до смерті. У „Палімпсестах" він символізує широкий спектр зла: трагізм, тюремні умови, ворожість, самотність, негативні емоціі та думки, фаталізм, приреченість, демонізм. Серед позитивних конотацій – безпристрасність, загадковість. Із наведених аналізу і висновків може здатися, що чорний у „Палімпсестах" – всеохоплюючий колір. Річ у тому, що у дослідженні було взято окремий бік художнього світу В.Стуса в граничному вияві. Насправді чорний колір у збірці врівноважується іншими кольорами, передусім білим, а також концептами „вогонь", „сонце", „небо", „серце" тощо. Що перемагає в „Палімпсестах" – світле чи темне – вирішувати кожному читачу, але робити це треба, використовуючи системні підходи.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Бедрик Ю.І. Василь Стус: проблема сприймання. – К.: Фотовідеосервіс,1993. – 89 с.

  2. Мисливець М.Н. Особливості трагічного у поезії В.Стуса // Шістдесятництво як літературне явище: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. – Дніпропетровськ, 2000. – С.82-85.

  3. Серов Н.В. Цвет культуры: психология, культурология, физиология. – СПб.: Речь, 2004. – 672 с.

  4. Стус В. Твори: В 6 тт., 9 кн. – Львів: Просвіта, 1994 – 1999. – Т.6, кн.1. – 262 с.

  5. Стус В. Твори: В 6 тт., 9 кн. – Львів: Просвіта, 1994 – 1999. – Т.3, кн.1. – 486 с.

  6. Стус В. Твори: В 6 тт., 9 кн. – Львів: Просвіта, 1994 – 1999. – Т.3, кн.2. – 495 с.

  7. Стус Д. Василь Стус: життя як творчість. – К.: Факт, 2004. – 368 с.

  8. Темченко Л.В. Екзистенційна проблематика поезії В.Стуса // Шістдесятництво як літературне явище: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. – Дніпропетровськ, 2000. – С.48.

  9. Чорна М. До питання „естетики страждання" у поезії Василя Стуса // Світовид. – 1999. – №4. – С.92-98.

  10. Шевельов Ю. Трунок і трутизна: Про "Палімпсести" Василя Стуса // Шерех Ю. Пороги і Запоріжжя: Література. Мистецтво. Ідеологія: У 3-х т. Т.2. – Харків: Фоліо, 1998. – С.105-135.

Loading...

 
 

Цікаве