WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Поетика герметизму в київському списку «Палімпсестів» Василя Стуса - Реферат

Поетика герметизму в київському списку «Палімпсестів» Василя Стуса - Реферат

Такі шляхи пройти – із розуму зведешся! b//A

Вікно прокрила ти – гучне вікно покрила b//C

зозульку посадила, щоб гостя стерегти. C//b

Кує зозуля "ку". "Ку-ку" – зозуля піє, d//E

а квапити не сміє часу ходу тяжку... E//d

Записавши усі рими цього фрагмента підряд, ми побачимо схему улюбленого Стусом кільцевого римування: AbbA bCCb dEEd..., знову-таки ускладнену ланцюговим принципом3.

До речі, цей твір має ще одну фонічну особливість – звуконаслідування. У трьох суміжних рядках склад -ку-, що відтворює голос зозулі, повторюється шість разів, викликаючи у пам'яті мотиви Тичинівської лірики (цей перегук підкріплюється наприкінці твору, де згадано "тичину надії" і обіграно мотив "кохана спить").

Що ж до самих римованих співзвуч як явища фоніки, можна сказати, що вони в "Палімпсестах" здебільшого прості і невибагливі. Частка граматичних рим у збірці досить велика. До них ми віднесли у ході підрахунку 1) дієслівні (що мають однакові категорії часу, особи, числа, ін.): простягнути – засягнути; струмить – стоїть; не спосилай – не ридай тощо (9,90%); 2) прикметникові (також за умови однакових словозмінних категорій): справжня – поважна; величезні – грубезні; правікових – торопких тощо (4,05%); 3) іменникові в орудному відмінку (інші словоформи іменника врахувати важче, бо вони можуть бути омонімічними між собою): голубинею – дитиною; віками – гудками тощо (2,34%); 4) іменникові на -ання, -іння: світання – недосягання; самоуникань – прощавань; воління – струміння; половінь – велінь тощо (2,24%). Всі наведені групи рим належать до флективних чи суфіксальних, тобто однозвучність їхньої кореневої частини не обов'язкова, адже подібними є закінчення, а то й суфікс слова. Отож, загалом вони становлять 18,53%, тобто близько 1/5 від усіх рим.

Власне, відсоток таких неоригінальних (як на наш час) рим має бути ще більшим за рахунок інших форм однотипності (в піснях – в небесах, твоя – моя, вдвоє – обоє, чортма – нема, обачно – смачно); рим-кліше (чужина – Україна, України – калини, далекий – лелеки, ночі – очі, мої – солов'ї) та просто бідних співзвуч, які мають мінімальну подібність (ллє – твоє, в'язь – нас, клекіт – шереги).

І навпаки, рим, що прочитуються як нетрадиційні, у Київському списку дуже мало. До них можна віднести одну різнонаголошену (видивила – дубала) та шість випадків римування з половиною перенесеного або обірваного слова (засні-(жило) – дні; на-(вертань) – сосна; догори – чорнобри... та ін.). Також небагато складених рим (буде та – марудити, де ж ти – з решета) – дев'ять випадків. Разом їх частка становить менш ніж 2%.

Тобто, звукова сторона римування, на відміну від структурної, аж ніяк не ускладнена. Поет не йде авангардовим шляхом, який передбачає зміщення суголосся ліворуч від закінчення – на корінь та префікс слова. Стус звертається до фольклорно-пісенної простоти римованих співзвуч. І на це є свої причини. Все зумовлюється тим густим ліричним стилем, яким написаний Київський список "Палімпсестів". Рима у "згущеному" семантично стилі не може виконувати функцію "динамітної бочки". (Згадаймо визначення Маяковського: "Говоря по-нашему, рифма – бочка. / Бочка с динамитом. Строчка – фитиль. / Строка додымит, взрывается строчка, – / и город в воздух строфой летит".) Не вона тримає на собі основне смислове і фонетичне навантаження у "Палімпсестах". Уся "вагота" (Стусове слово) лягає на сам корпус рядка, після чого "вибухи" в його кінці виявляються недоречними.

Цю фонічну "ваготу" можна вважати продовженням семантичного і синтаксичного "згущення", про які йшлося вище. Стус досягає її двояко: за допомогою алітерації або шляхом звукового наближення кількох сусідніх слів (паронімії, а в термінах І.Качуровського – "штабрайму").

Чудовим зразком алітерації у "Палімпсестах" є поезія "Кривокрилий птах: коротке...". Ось її фрагмент:

Кривокрилий птах: коротке –

рідне, довге, що чужинне.

Спробуй спекайся мороки:

за крайсвіту – Україна!

Ключове співзвуччя тут задається уже першим словом кривокрилий і, багатократно повторившись, досягає апогею в заключному рядку твору: "Кривокрилий, круком крячу". Водночас воно є і звуконаслідуванням голосу ворона. Це явище не випадкове, адже образ птаха (символ душі людини) – серед найулюбленіших у поетиці збірки (пригадаймо образ і голос зозульки з твору "І як ти озовешся – з такої німоти?").

Інше звукописне явище, яке ми назвали зчепленням слів (семигори горя, опріч оприччин, врвала Варвара, сумні і сині), передбачає повтор не одного звука, а певної звукової групи. Такий засіб діє не протягом цілого твору чи його частини (як може діяти алітерація), а в межах одного-двох рядків. Наприклад, поезія "Так ми відходимо, як тіні..." просто насичена суголосними словами: колосся – коси; голосіння – голоси; долю – роздойметься – суходіл; прірву – пірвешся; об обрій оббий; країну – короні тощо. І це за наявності доволі-таки простих рим: половінь – велінь; наслання – безталання; громаддя – самовладдя та ін.

Отже, є обернена залежність між фонетичним насиченням корпусу рядка і звучністю рими. Спрацьовує щось на зразок закону збереження енергії в регуляції їх співвідношення. (Підтвердженням дії цього закону є і фонічне оформлення так званих "білих" – неримованих – віршів.)

Підсумовуючи, зауважимо, що поетика Київського списку "Палімпсестів" Василя Стуса пов'язана з філософським відчуттям замкненості, ідеєю герметизму. У поетичній структурі "Палімпсестів" це виявляється в акцентуванні початку і кінця як меж твору, циклу, збірки, в концетруючому засобі повтору. Залучення нової поетичної лексики, поряд зі згущенням семантики, служить завданням створення ускладненої, навіть сугестивної, поетичної мови. Ідею замкненості підтримують і засоби з арсеналу фоніки: використання ланцюгових та внутрішніх рим, значне посилення внутрішньорядкової фонічної організації творів (фонетичне "згущення").

ЛІТЕРАТУРА

  1. Гаспаров М. Русские стихи 1890-х – 1925-го годов в комментариях. – М.: Высш. шк., 1993. – 272 с.

  2. Гундорова Т. Феномен Стусового "жертвослова" // Стус як текст / За ред. М.Павлишина. – Мельборн: Ун-т ім. Монаша, 1992. – С.1-29.

  3. Захарченко В. Він переміг // Не відлюбив свою тривогу ранню... Василь Стус – поет і людина. – К.: Український письменник, 1993. – С.26-42.

  4. Коцюбинська М. Поет // Стус Василь. Твори. Т.1., кн.1. – С.7-39.

  5. Сверстюк Є. Василь Стус – летюча зірка української літератури // Сверстюк Є. Блудні сини України. – К.:Т-во "Знання" України, 1993. – С.212-220.

  6. Стус В. Твори: У 4-х т. (6-ти книгах). З додатковими 5 і 6 (у 2-х книгах) томами. – Львів: ВС "Просвіта", 1994 – 1999.

  7. Стус Д. Життя і творчість Василя Стуса. – К.: МП "Фотовідеосервіс", 1992. – 87 с.

  8. Хейфец М. "В українській поезії тепер більшого нема..." // Не відлюбив свою тривогу ранню... Василь Стус – поет і людина. – К.: Український письменник, 1993. – С.242-317.

  9. Шерех Ю. Трунок і трутизна // Шерех Ю. Третя сторожа: Література. Мистецтво. Ідеології. – К.: Дніпро, 1993. – С.222-264.

1 До Київського списку збірки увійшло лише кілька творів, написаних до ув'язнення автора, а отже він, на відміну від інших, має моностилістичний характер. Автограф списку зберігається у відділі рукописів Інституту літератури України (Фонд 179 № 769). У "Творах" Василя Стуса [6] він опублікований як "Частина перша" "Палімпсестів" [III–1; 27–108]. (Тут і далі, посилаючись на це видання, римською цифрою (курсивом) вказуємо номер тому і через дефіс – книги, якщо є. Номер у списку літератури не зазначатимемо.)

2 Цей двовірш, що справляє враження імітації фольклорних малих жанрів, має цікаву генезу. Одна з ранніх поезій Стуса, що не увійшли до збірок, має назву "Ще й до жнив не дожив..." [I–2, 128], складається вона з 31 рядка і датована 1965 роком. Її тема – роздуми про сенс життя. Тобто, компонуючи "Палімпсести", поет включив до них свій ранній твір, ущільнивши його аж до двох рядків!

3 Зауважимо, що інакшого поділу на рядки (удвічі коротші) у жодній з редакцій цієї поезії автором не передбачено – всі варіанти твору мають довгі цезуровані вірші з внутрішньою римою.

Loading...

 
 

Цікаве