WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Футуризм і бароко: осі перетину - Реферат

Футуризм і бароко: осі перетину - Реферат

Візуальні експерименти у футуристичному русі були підпорядковані тому, щоб скасувати бар'єр між різними мистецтвами. Принципом став синкретизм різновидів мистецтва, жанрів та методів творення, котрі запозичувалися з інших мистецтв. Йшлося про те, щоб віддати слову його матеріальність, подолати його семіотичну та символічну функцію, а також перетворити процес читання поезії на її розглядання. М.Семенко переконував, що близька смерть традиційної поезії вимагає активнішого експериментування в царині слова, а точніше його матеріалізації. Він наголошував, що слід знайти інший – новий спосіб писання віршів. За словами футуриста, треба розкласти слова на звукові та візуальні елементи. Саме тому необхідно спиратися на принципи, що походять із малярства і музики [2, 354].

Ця поезія здається, як на перший погляд, поверховою, несерйозною. Читаємо футуристичну поезію, а може, краще було б сказати, оглядаємо її? Слово, призначенням якого є передавати зміст, тут постає пластичним матеріалом, який передусім треба "побачити". Футуристи цінували слово для самого слова.

По-іншому ставилися до цієї проблеми в добу бароко. Слова чи образи, а особливо їх поєднання, які найвиразніші в загадках чи ребусах, загалом у цілій бароковій зоровій поезії, виконували роль тропів. Бароко користувалося саме переносним значенням як слів, так образів. Барокова образність досягла дуже високого рівня, виникає, між іншими, із геніального добору тропів, способу їх використання та частого до них звертання. Як літературознавчі поняття, тропи включають у себе метафору, метонімію, алегорію, гіперболу та літоту [9, 64]. У мистецтвознавстві тропи – це символи та асоціації. В українській поезії бароко символіка яскраво виявлялася у так званих "курйозних віршах" [9, 70], тобто таких, які об'єднали різні словесні емблеми – "акровірші", „паліндроми", "гербові клейноди" та ін. Поодинокі слова, фрази і літери мали щось символізувати. Передусім вказували своєрідність барокового мислення, щойно на другому плані була їх естетична, декоративна роль. Очевидно, вони додавали блиску, сприяли витонченій грі слів, але все це було тісно підпорядковане головній меті – сприяти осягненню читачем життєвої мудрості в усій її силі і красі. Дмитро Степовик у статті "Західний і український варіанти стилю бароко: спільне й відмінне в образних засобах" ствердить, що „поети, наділені високою християнською духовністю, іноді надавали символам особливого значення, бачили в них знак долі, перст божий" [9, 70]. Наприклад, Лазар Баранович зображав різними сполученнями слів хрести. Йоаникій Галятовський символічно тлумачив чергові літери, що складали ім'я "Ісус Христос". Дослідник пише: Йоаникій Галятовський „доводив, що кожна літера символізує голгофську жертву Ісуса Христа за вилуплення з гріха людського роду. Літера "І" – це хрест, на якому був розіп'ятий Месія. Літера "S" – 30 срібняків, літера "U" – кліщі тощо" [9, 70]. Велику роль відігравала також заснована на Біблії символіка магічних чисел (три, чотири, п'ять, сім, дев'ять, дванадцять) та географічних фігур. Користувалися нею також Дмитро Туптало, Феофан Прокопович, Митрофан Довгалевський, Георгій Кониський та інші [9, 71]. Як бачимо, у бароковій поезії зорові елементи графічні були способом переказу глибокої думки. У футуризмі, натомість, ці зорові елементи постають метою самою в собі, без обов'язку передавати жоден втаємничений смисл. Одначе, слово, перевернуте з "ніг на голову", фраза, поставлена сторчма,вірш-калейдоскоп та інші дивовижні формальні новотвори, якими користується М.Семенко, також не є безглузді. "Автопортрет" М.Семенка утворюють, як може здатися, випадкові сполучення, які нагадують якісь слова, але нічого насправді не позначають. Вони є тільки натяком на зміст, "напівзмістом". В кожному рядку бачимо інше поєднання літер, які в нормальному порядку складаються в ім'я і прізвище автора. Цим самим поодинокі літери в кожному наступному рядку утворюють новий візерунок. Читаючи вірш, стежимо за процесом формулювання остаточної версії, якої від початку сподіваємося. Нарешті ім'я набуває свого звичайного вигляду:

"ХАЙЛЬ СЕМЕ НКОМИ

И ХАЙЛЬ КОХАЙЛЬ АЛЬСЕ КОМИХ

ИХАЙ МЕСЕН МИХСЕ ОХАЙ

МХ ЙЛЬ КМС МНК МИХ МИХ

СЕМЕНКО ЕНКО НКО МИХАЙЛЬ

СЕМЕНКО МИХ МИХАЙЛЬСЕ МЕНКО

О, СЕМЕНКО МИХАЙЛЬ!

О, МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО!" [6, 74]

Можливо, у цьому записі Семенкового імені знаходиться ключок до прочитання його поезії? Це значило би, що не треба шукати усталеного змісту ані штивної форми – зовсім навпаки, домінує тут неусталеність змістів та змінність динамічних форм. Механізм впливу цього вірша дещо нагадує калейдоскоп, а така асоціація підтверджує припущення про розважальну мету футуристичної поезії. Однак, здається неймовірним, щоб футуристи творили так собі, без жодного глибшого сенсу. Поет-футурист, як трикстер – міфологічний блазень, "дух безладдя, противних меж" [3, 49] має завдання внести "безладдя у лад", "ввести в рамки дозволеного досвіду недозволене" [3, 49]. Він не претендує на роль деміурга, не створює нового світу, але відкриває світ нових можливостей, світ винятків із правил, світ нових форм мистецтва, які поєднуються з новими формами життя. Ці вірші, отже, не є справою випадку.

Якщо мова про заходить блазня, виникають асоціації з буфонадою, комізмом, імпровізованою грою. У цьому сенсі футуристи також рлізувалися, але сприйняття їхнього доробку не було однозначним. Називали їх "ідіотичною гикавкою", а головного футуриста – "символом цинізму", "ідіотом", що розповсюджує "ідіотизми в стилі вн тк к к к." [2, 30]. Тимчасом в доробку поета можна найти багато образів, які відсилають до різних культурних контекстів, наприклад до італійської комедії dell'arte[Мова тут про збірки іронічних віршів: "П'єро кохає", "П'єро задається", "П'єро мертвопетлює" та "паяц безреготний" Арлекін], або до творчості українських мандрівних дяків, чого виявом є модифікований образ "скрипника мандрівного".

У "перевернутому світі" поезії Семенка все нетривке, відбувається "тут і зараз", з'являється зненацька, щоб більше не повторитися. Немає там нічого довершеного, тому досконалі форми тут неможливі. "Чому не можна перевернути світ, / щоб поставити усе догори ногами?" – запитує Семенко. Це запитання вказує на прагнення перевертання ціннісної ієрархії світу. Поет-футурист будує власний спосіб ставлення до світу. Усе, що очевидне, застигле у добре відомій формі, персонажі-маски – все підлягає перевертанню, "відмерле рухається до межі свого заперечення".

ЛІТЕРАТУРА

  1. Бахтін М. Висловлення як одиниця мовленнєвого спілкування // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки XX століття / за ред. М.Зубрицької. – Львів, 1999.

  2. Ільницький О. Візуальні експерименти в поезії та прозі // Український футуризм 1914-1930. – Львів,2003. – 456 c.

  3. Кереньї К. Трикстер и давньогрецька міфологія // Слово і час. – 2005. – №8.

  4. Лотман Ю. Текст у тексті // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки XX століття / за ред. М.Зубрицької. – Львів, 1999.

  5. Miczka T. Pasja i literatura. Język (nie)okiełznany // Czas przyszły niedokonany. O włoskiej sztuce futurystycznej, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego. – Katowice, 1994. – 200 c.

  6. Семенко М. Автопортрет // Futuryzm na Ukrainie. Мanifesty i teksty literackie, wyboru dokonał B.Nazaruk, Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego. – Warszawa, 1995. – 125 c.

  7. Семенко М. Маніфест "Постановка питання в теорії мистецтва переходової доби" // Futuryzm na Ukrainie. Мanifesty i teksty literackie, wyboru dokonał B.Nazaruk, Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego. – Warszawa, 1995. – 125 c.

  8. Семенко М. Поезії. – К.: Радянський письменник, 1985. – 305 c.

  9. Степовик Д. Західний і український варіанти стилю бароко: спільне й відмінне в образних засобах // Українсько-польські літературні контексти доби бароко. збірник наукових праць: Київські полоністичні студії. том IV. – К., 2004.

  10. Якобсон Р. Poetyka w świetle językoznawstwa: Wspłczesna teoria badań literackich za granicą, t.2, оprac. H.Markiewicz. – Krakw, 1972. – 473 c.

  11. Encyklopedia językoznawstwa oglnego / pod red. K.Polańskiego, Zakład Narodowy imienia Ossolińskich. – Wroclaw, Warszawa, Krakw, 1995. – 671 c.

Loading...

 
 

Цікаве