WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Модерністичні мотиви творчості письменників літературної організації „Ланка” марс як наближення до європейської традиції - Реферат

Модерністичні мотиви творчості письменників літературної організації „Ланка” марс як наближення до європейської традиції - Реферат

Сприйняття дійсності в окремій категорії без взаємозумовленості іншої породжує свідомість дисгармонії світу і почуття трагічності людського існування. Це почуття роздвоєності „розірваності" буття має багату європейську традицію (ідеалізм і дистильована духовність Гельдерліна, крайній біоцентризм Ніцше). Ідея індивідуалізації як внутрішнього драматизму. За Юнгом, цілісність психіки визначає „Самість" (це та тотальна особистість, якою ми є насправді, вона охоплює як весь обсяг нашого свідомого, так і без свідомого життя. Порушення динамічних стосунків між полярними сферами психіки може відбутись тоді, коли одна з них почне ігнорувати іншу, тобто людина буде ототожнювати себе з однією стороною свого єства, заперечуючи іншу).

У прозі ланківців індивідууми опиняються на межі життя й смерті, у ситуаціях розсіювання ілюзій, руйнації ідеалів. Екзистенціал смерті реалізується як філософсько-аксіологічне прагнення до акцентації абсурдності життя без смислу, як вирішальний підсумок подієвих вчинків героя. Творці через свою естетичну призму збирають розсіяне світло й синтезують у художньому образі, який постає у їхній інтерпретації як емоційний еквівалент концепції дійсності й людини.

Ліричний герой Є.Плужника боїться не безлюддя, а глухого відчуження людства. Вірш „Туман стіною":

Таке безлюддя! Скільки не гукай –

Лиш під ногами стогне мокра глина...

А що як справді вся вона така –

Закохана в електрику країна? [15, 263].

Відчуття самоти виникає на тлі буденної ситуації в поезії Т.Осьмачки. На думку І.Лисенка – „це поезія відчаю, самотності та індивідуалізму" [7, 11]. Порівняємо рядки з поезії „Елегія" Т.Осьмачки і „І вийшов на поле..." Є.Плужника:

Немає глибокого неба, І вийшов на поле, а поле –

ні поля з ярами, мертве...

Чогось забарилась любов Тільки на обрії трьохрукий

у вінку із барвінку... млин...

Один я на світі, Від серця б щирого слова

мов Юда в гаю на вірьовці!.. [12, 30] віддерти –

Такий натомлений!

Один!

Один... [15, 163]

Ліричний герой втратив єдність з природою, із соціумом і залишився сам на сам зі своїм внутрішнім світом у ворожому йому світі зовнішньому. Мотив самотності є провідним в „Історії пані Ївги" і „Собаці" В.Підмогильного, у „Тук-тук..." та „Справжньому чоловікові" Б.Антоненка-Давидовича, в „Небелі" та „Друкарці" М.Галич, проступає в „Політиці" Г.Косинки, творах Г.Брасюка, В.Ярошенка та інших митців

Порушення емоційного балансу активізує механізм підсвідомого – ще один наскрізний мотив творчості митців, що має свій вихід у європейський контекст. К.Дуб зазначає: „Феномен Валер'яна Підмогильного, якого тоталітаризм знищив у розквіті творчих сил, логічно вписується в світовий літературний контекст. Рівень таланту його за своєю психологічною аналітичністю, глибиною і оригінальністю проникнення в людську душу, масштабністю і новаторським використанням розмаїтої зображально-виражальної системи та інтелектуальністю і насиченістю образів філософськими концепціями Фройда, Ніцше, Шопенгауера, Бергсона та засвоєння досягнень зокрема французької класики відповідає всім естетичним параметрам" [Дуб, 98].

Метамотиви, що визначають усю творчість „ланчан" – це гуманізм, пафос націєтворення, а також мотив історичної пам'яті, які виявляються в кожному творі письменників.

Так, наприклад порівняємо рядки з поем „Канів" І.Багряного і Є.Плужника:

Лиловий степ. Пустеля вод широка.

Убогих нив латки і комишів рябіть.

Іржа хаток, похилених в журбі.

А над усім – на кряжі голубім

Печаль очей великого п р о р о к а...

Забута постать глиняна з гори [1, 15-16].

Бо голос крові став неголосний

І не подав онукам оборони,

Коли їх час могутній та грізний

Гнав од дідизни у міські полони! [15, 188]

Нелінійне сприйняття історії визначає не тільки часо-просторові, жанрові й стилістичні, а також і світоглядні особливості творчості модерністів – тяжіння до універсалізації та міфологізації дійсності. У творчому світі „ланчан"-„марсівців" відроджується пантеїзм, подібний міфологічному, актуалізуються та переосмислюються у сучасному контексті питання, що поставлені самою дійсністю.

Міфологізм є однією з важливих особливостей їхнього світотворення. Визначальними риси якого обумовлюють рефлективний та сугестивний характер їхньої творчості, інтелектуалізація її. Лірико-філософської медитації митців сприяють виробленню власної системи міфологем, сполучення різних часів та просторів, суміщення образів та понять.

Тематичним мотивом творчості зазначених письменників став мотив міста, який саме в їхній творчості осмислюється як протилежність селу. Співставлення міста й села домінує в творах усіх письменників „Ланки"-МАРСу. Д.Фальківський у поезії „Ой, шуми моя пісне, над шумами гаю..." зазначає:

Мене змалку недоля погнала у місто...

І щодня проклинав ненажерливе місто,

Чорне-чорне, жахливе, брудне...

Я ж любив так село і кудлаті тополі,

Я ж степи так широкі любив.

Мріяв все, що колись повернуся до поля,

Що колись повернуся до нив" [17, 35].

Степ в художньому світотворенні письменників, що належали до літературної організації „Ланка"-МАРС вживається з конотаціями вічності, волі, що дає можливість говорити про зв'язок цього образу з „трансперсональною домінантністю", тобто з архетипами. При окресленні даного образу створюється бінарна опозиція „степ" – „місто" у значенні „вічне, природне, чисте, гармонійне" – „минуще, морально нівельоване, дисгармонійне щодо природи". Це позначилось на відтворенні впливу міста і села на особистість людини. В романі „Місто" В.Підмогильного подає своєрідну бінарну опозицію: весна в місті – весна в селі в свідомості головного героя Степана Радченка: „Ніщо не викриває так штучності міста, як саме весна, розтоплюючи й тут сніги, але оголюючи мертвий брук замість сподіваного зела, – а хлопець ще прагнув зачути дух вогкої ріллі, втопити очі в зелену далечінь полів,, у чорні смуги пухкого ґрунту. Навкруги він бачив страшне по гноблення природи, і дерева камінних вулиць та обгороджених садків, замкнені тут у клітки, як дивовижні тварини по звіринцях, журно простягли йому своє набрякле гілля. Леле, що важила тут зміна холоду на тепло, крім відповідної зміни одежі? Там весна – сурма світлого бога, промениста провісниця щастя і праці, а тут дрібний, хоч і приємний епізод, кінець господарчого кварталу й початок руху приміських потягів"[14, 390].

Отже, заслуга письменників, що входили то літературної організації „Ланка"-МАРС у розбудові новітньої модерністичної літератури безперечна. Творчість найяскравіших її представників стала синтезом глибоко національного світовідчуття та новітньої думки Європи того часу. Серед модерністських мотивів, що стали провідними в їхній творчості й свідчать про європейськість їхнього творчого надбання, особливо слід виділити мотиви самотності, відчуження людини, смерті й ті, які навіюють думку про неминучу історично-моральну катастрофу переважно філософського, а також суспільно-політичного підґрунтя. Укорінені в ментальний ґрунт української нації художні звершення майстрів слова тісно пов'язані з надбаннями світової духовної скарбниці й репрезентують високий потенціал нашої нації. Дослідження творчих досягнень письменників „Ланки"-МАРСу в широкому світовому контексті має стати матеріалом досліджень сучасних літературознавців.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Багряний І. Золотий бумеранг та інші поезії. – К.: Рада, 1999. – 680 с.

  2. Грабович Г. Екзорцим українського модернізму // Грабович Г. До історії української літератури. – К.: Основи, 1997. – С.571-584.

  3. Гомілко Ю. Метафізика тілесності. Концепт тіла у філософському дискурсі. – К.: Наукова думка, 2001. – 340 с.

  4. Дуб К. Новела В.Підмогильного „Ваня" в контексті світової літератури // Література. Фольклор. Проблеми поетики. Випуск 10. – К.: Твім інтер, 2002. – С.96-101.

  5. Камю А. Бунтующий человек. Филология. Политика. Искусство. – М.: Политиздат, 1990. – 415 с.

  6. Ласло-Куцюк М. Шукання форми. Нариси з української літератури ХХ століття. – Бухарест: Критеріон, 1980. – 327 с.

  7. Лисенко І. Поезія самотності та індивідуалізму // Березіль. – 1995. – №5-6. – С.9-12.

  8. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром'як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ „Академія", 1997. – 752 с.

  9. Мельник В. Модернізм української прози: генеза, розвиток, історичне значення // ІІІ Міжнародний конгрес україністів. Літературознавство. – Харків, 1995. – 26-29 серпня. – С.430-440.

  10. Моренець В. Національні шляхи поетичного модерну першої половини ХХ ст.: Україна і Польща. – К. Видавництво Соломії Павличко „Основи", 2002. – 327 с.

  11. Мовчан Р. В.Підмогильний – перекладач // Українська мова і література. – 2001. – №5. – С.1-2.

  12. Осьмачка Т. Поезії. – К. Радянський письменник, 1991. – 256 с.

  13. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К.: Либідь, 1999. – 448 с.

  14. Підмогильний В. Оповідання. Повість. Романи. – К.: Наукова думка, 1991. – 800 с.

  15. Плужник Є. Поезії. – К.: Радянський письменник, 1988. – 416 с.

  16. Фальківський Д. Ранені дні. – Братіслава – Пряшев, 1969. – С.31-93.

  17. Шляхи розвитку сучасної літератури: Диспут 24 травня 1925 року. – К., 1925.

  18. Шугай О. Голгофа Івана Багряного // Багряний І. Золотий бумеранг та інші поезії. – К.: Рада, 1999. – С.638-657.

  19. Юнг К. Психологія та поезія // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття / За ред. М.Зубрицької. – Львів: Літопис, 1996. – С.93-108.

Loading...

 
 

Цікаве