WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Модерністичні мотиви творчості письменників літературної організації „Ланка” марс як наближення до європейської традиції - Реферат

Модерністичні мотиви творчості письменників літературної організації „Ланка” марс як наближення до європейської традиції - Реферат

Модерністичні мотиви творчості письменників літературної організації „Ланка" марс як наближення до європейської традиції

Літературознавча картина ХХ століття як культурної епохи за радянських часів була деформованою. Прикладом такої рецептивної деформації є довгий період замовчування наявності модернізму в українській літературі. На сучасному етапі це питання залишається дискусійним. Досить різні погляди на ступінь маніфестації модернізму в українській літературі висловлені, наприклад, у дослідженнях Г.Грабовича [2], Т.Гундорової, В.Мельника [9], В.Моренця [10], С.Павличко [13] та ін.

Один з шляхів вирішення цієї проблеми – з'ясування творчих констант письменників, що репрезентують певні літературні угруповання 20 – 30-х років минулого століття. Концепція української літератури інтегрованої у світовий культурний простір особливо чітко оприявнює потребу суттєвої реінтерпретації минулого художньо-літературного досвіду в нашій літературі. У нашій статті відбулась локалізація уваги на одній з літературних груп, творчість представників якої є, на нашу думку, досить вдалим матеріалом для розкриття задекларованої в назві проблеми. Початок минулого століття відзначений мистецькими пошуками нових ідейно-естетичних критеріїв та нових шляхів їх реалізації. Література знаходилась на роздоріжжі між сталою народницькою традицією й модерністськими віяннями європейської думки. На думку Р.Мовчан: „Тодішній читач украй потребував європейської книжки рідною мовою, не кажучи вже про самих письменників, що інтенсивно намагалися віднайти нові шляхи для розвитку національної літератури" [11, 1].

Сучасне літературознавство, на жаль, поки що знаходиться в роздумах щодо кількісного й якісного складу „Ланки"-МАРСу. Ми на даному етапі, після роботи зі значною кількістю джерел, вважаємо представниками МАРСу Б.Антоненка-Давидовича, І.Багряного, Г.Брасюка, М.Галич, Я.Качуру, Г.Косинку, В.Підмогильного, Є.Плужника, Б.Тенету, Д.Фальківського і В.Ярошенко. До „Ланки" ще входив Т.Осьмачка, який вийшов з неї після розширення організації і перетворення її в МАРС (Майстерню революційного слова). На творчості вище зазначених митців ми й акцентуємо увагу в даній статті. На сучасному етапі відбулося суттєве зрушення в свідомості сучасних літературознавців, що позначилось і на акцентуванні уваги на ряді важливих аспектів, що окреслили проблеми подальшого дослідження більшості із зазначеник вище письменників. Так, наприклад, розроблено герменевтичні й екзистенціальні аспекти аналізу творів В.Підмогильного (В.Мельник, Р.Мовчан, С.Лущій, К.Дуб та ін.); зроблена вдала спроба психоаналітичного прочитання творчої спадщини Т.Осьмачки (М.Овчаренко, О.Піскун), розробляються екзистанційні й міфологічні інтерпретаційні коди його творчості (Н.Зборовська,); доведено екзистенціальне спрямування поезій Є.Плужника (Г.Токмань). Перелік можна продовжувати більш або менш вдалими спробами сучасної інтерпретації художньої спадщини письменників київської літературної організації „Ланка"-МАРС. Тому, на нашу думку, на даний момент постала нагальна потреба типологічного аналізу творчості митців не випадково об'єднаних в одну літературну організацію, яка свого часу виділялась із літературного загалу не лише Києва. Історія її створення й існування протягом 1924 – 1928 років становить яскраву сторінку літератури Ренесансу.

В єдиний художній простір свого часу письменників „Ланки"-МАРСу об'єднує не лише офіційна приналежність до однієї літературної організації, а й спільні принципи поетики, цінна інтенція до пошуку спільних структуротворчих якостей української літератури, близькість стильових проявів, перегук основних мотивів творчості. На останніх заакцентована увага в нашому дослідженні.

Мета статті: інтерпретація творчості митців літературного угруповання „Ланка"-МАРС в контексті модерністичного дискурсу української й світової літератури шляхом зосередження на спільних з європейським модернізмом мотивах їхнього художнього мислення, які, за „Літературознавчим словником-довідником" [8] „виявляються у фабулі і сюжеті конкретного твору, в структурі ліричного вірша, циклу, в контексті творчості письменника, в групі типологічно споріднених творів різних письменників"[8, 481].

Свої завдання вбачаємо в виявленні основних, спільних для творчості зазначених письменників мотивів, з'ясуванні співвіднесеності їх з європейським контекстом літератури ХХ століття, доведення паралелізму естетичних принципів митців „Ланки"-МАРСу із загальними всесвітніми тенденціями.

Про основні творчі принципи зазначених митців і близькість їх до європейських ми не можемо судити з декларацій, маніфестів чи програм, бо „Ланка"-МАРС офіційно їх не мала. Проте однією зі сходинок до розуміння цього може стати позиція письменників під час літературної дискусії 1925 – 1928 років (за великим рахунком основних років існування організації). У полеміку щодо відомого памфлету М.Хвильового вступили майже всі письменницькі організації, які існували на той час в Україні. „Ланка"-МАРС разом з ВАПЛІТЕ й неокласиками виступили проти панування в мистецтві марксистської ортодоксальної ідеології, за виведення української літератури на світовий рівень. На відомому київському літературному диспуті 24 травня 1925 року від імені „Ланки" виступив В.Підмогильний, а підтримав його Б.Антоненко-Давидович. У своїх виступах вони представили основні принципи, якими керувались „ланківці" у своїй творчості. Найважливішою в статті М.Хвильового „Про „сатану в бочці", або графоманів, спекулянтів та інших просвітян" В.Підмогильний вважав думку про появу в літературі нового типу „ура-комуніста", якого названо в памфлеті „сатана в бочці", бо він продовжує гопаківські традиції, орієнтуючись за всяких обставин на примітивність свого мислення" [16, 36]. Це явище, на думку письменника, ставить українською літературу під загрозу масовізму, який приведе до зниження художньої вартості загалом усієї літератури. Його підтримав Б.Антоненка-Давидович констатуючи у своєму виступі: „.наша вимога, це перше – треба створити нормальні умови для розвитку української літератури, української не з великої, чи з маленької літери. треба повести рішучу боротьбу з халтурою, з цим просвітянством, з відсутністю мінімальної етики звичайної людини, бо немислимо вести диспут, коли перекручуються факти, підтасовуються слова не лише тут, а і в відділі "Культура і мистецтво" нашої преси. Отже, наше гасло не – "Європа чи Просвіта", а – література УСРР, позбавлена халтури, просвітянщини і хахлацької макулатури!" [16, 68-69]. Тобто, для членів літературного угруповання „Ланка"-МАРС визначальними були: письменницька кваліфікація, розбудова національної культури, орієнтація на європейський рівень мистецтва.

І.Багряний на початку 30-х років минулого століття свої переконання, за свідченням О.Шугая, які суголосні з переконаннями інших „марсівців", висловив у такій послідовності:

„1) Я мушу працювати для української культури насамперед, і твори мої мусять бути національні не тільки формою, а й змістом. Я український письменник.

2) Національну політику розв'язано не досить вдало, вірніше, в цій справі багато перекручень, як-то: кепсько поставлено справу з українізацією, а коли про це говорити, закинуть в націоналізмі. Потім, російській культурі надається перевага і створено для неї кращі умови за рахунок нашої...

3) В своєму культурному розвитку нам треба орієнтуватися на Європу, а не на Москву..." [18, 646].

Уже сама назва літературної організації „Ланка" засвідчила прагнення її представників поєднати у своїй творчості кращі здобутки минулого з модерними віяннями епохи. Здійснюючи цілісний аналіз горизонтів художнього світотворення митців слід першочергово враховувати, що їхня єдність визначена „однією величезною цілісністю душевного прояву" (за Шпенглером), а також те, що важливою концептуальною засадою їхньої творчості є не мімітичність, а безпосереднє й художнє відображення людської свідомості, яка розширювала межі реальності. Традиційні наративні структури змінилися сугестивними, амбівалентними образами й символами. У творчій спадщині В.Підмогильного, Б.Антоненка-Давидовича, Г.Косинки, Є.Плужника, Б.Тенети, М.Галич домінує прагнення до зображення індивіда в суперечливій суб'єктивно-об'єктивній парадигмі психоаналітичної інтерпретації особистості в екзистенціальному вимірі. Їхня творчість – це конструкція долі й сенсу існування людини, пізнання нею самої себе, дослідження народження людини, яка осмислює трагічність свого статусу істоти, виокремленої з природи, приреченої на відчуження, алієнацію, судомні пошуки єдності з універсумом. Лейтмотив майже всіх творів – самотність, яка змушує людину замикатися в собі й приховувати це страшне тавро людської долі. Але цей лейтмотив постійно супроводжується іншим, певною мірою визначальним, що підтверджує появу у творчості "ланківців" елементів екзистенціалізму, – майже в усіх творах з'являється смерть у найрізноманітніших варіаціях.

Загальна орієнтація на європейську культуру обумовила єдині філософські засади художнього мислення митців „Ланки"-МАРСу, сприяла високому рівню творчості, орієнтації на загальнолюдські проблеми свого часу.

У прозі ланківців індивідууми опиняються на межі життя й смерті, у ситуаціях розсіювання ілюзій, руйнації ідеалів. Екзистенціал смерті реалізується як філософсько-аксіологічне прагнення до акцентації абсурдності життя без смислу, як вирішальний підсумок подієвих вчинків героя. Творці через свою естетичну призму збирають розсіяне світло й синтезують у художньому образі, який постає у їхній інтерпретації як емоційний еквівалент концепції дійсності й людини.

При аналізі їхнього художнього світотворення також не варто забувати про перекладацьку діяльність представників "Ланки" – "Марсу". Так, наприклад, Г.Косинка і Є.Плужник перекладали українською мовою класиків російської літератури: Чехова, Гоголя, Шолохова, Горького. Г.Косинка є автором перекладу "Мертвих душ" Гоголя. В.Підмогильний перекладав Оноре де Бальзака, Гі де Мопассана, Гельвеція, Д.Дідро, особливе ставлення в митця було до Анатоля Франса, Т.Осьмачка переклав з англійської „Макбета" й „Короля Генріха IV" В.Шекспіра, „Паломництво Чайльд-Гарольда" Дж.Байрона, „Баладу Редінґської в'язниці" О.Вальда. Список можна продовжувати, але важливим є вплив письменників з інших літератур на світотворення „ланківців"-„марсівців", алюзії й ремінісценції у їхніх творах і, що є об'єктом нашого зацікавлення, спільні мотиви творчості.

Loading...

 
 

Цікаве