WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Модель світу-україни крізь призму міфологеми “Хаос – космос” у драматургії В.Пачовського - Реферат

Модель світу-україни крізь призму міфологеми “Хаос – космос” у драматургії В.Пачовського - Реферат

Ще однією ознакою приналежності до потойбіччя є золоте забарвлення: золотий вінець, огнистий меч, золоті ворота – всі вони виблискують, горять на сонці. Тобто, золоте забарвлення є синонімом вогненності. А знаючи, що дуже часто потойбіччя асоціюється з небесним, сонячним царством, ми можемо зробити висновок, що золотий колір цихпредметів – це ознака їх сакральності, сонячності, божественного духовного світла.

У художньому просторі поеми "печера" є певною мірою уособленням Священної Гори, "центу світу", місцем, де зустрічаються Небо і Земля. Це місце входу і на Небо, і під Землю, і у пекло. Це сакральна територія абсолютної реальності, де знаходяться своєрідні переосмислені поетом символи абсолютної реальності: так золотий вінець уособлює Дерево Життя і Безсмертя України, а вогнистий меч – джерело молодості. Дорога до могили / печери складна, насичена труднощами, тому що це дорога, в першу чергу, до себе, до "центру" свого я. І Марко Проклятий із містерії "Золоті ворота", і студенти із поеми "Сон української ночі" мають пройти складний шлях від смерті духу до його відродження, а оскільки в художньому баченні В.Пачовського вони є уособленням українського народу, то це, на думку автора, саме народ має пройти дорогою, яка по суті своїй "є переходом від профанного до сакрального; від ефемерного та ілюзорного до реальності та вічності; від смерті до життя; від людини до божества" [3, 32]. Результатом цього шляху, у художньому баченні В.Пачовського, є усвідомлення себе самодостатнім народом, встановлення самостійності України, проголошення України державою. Цей шлях можна порівняти з ініціаціями, які мають пройти студенти та Марко Проклятий, а через них і весь народ.

Для Марка дорога до священної могили-печери лежить через спокуту своїх гріхів та пізнання самого себе:

Аж поки не спасеш жертов своїх,

Аж доведеш народ свій на вершину;

Розв'яжеш загадку буття для всіх [6, 2, 178].

Студенти мають викувати вогнистий меч та золотий вінець України:

... вінця сполуку перше забезпеч,

щоб люд вела якась зоря в борнї,

така зоря – народом робить люд! –

для нас зорею тою – сей вінець!..

А меч – що меч? Покаже ворогів [8, 51].

Меч і вінець стають символами народження нової держави з розумним, вільним народом.

Ми викували золотий вінець,

Що людови сияти-ме по вік!

Вінець той – царство українських мас,

Тих бідних мас, що в гору піднялись –

Се щастя всіх, се мир всіх сердець!

А як заблисне всім така зоря,

Як ми покажем їм такий вінець –

Народ побачить, повалить царя,

Побачить ціль і вдарить в один бік! [8, 57]

Таким чином, В.Пачовський втілює у своїх творах ідею віри у краще майбутнє: як тільки Марко Проклятий спокутує свої гріхи, а студенти викують вогнистий меч і золотий вінець (тобто, українці усвідомлять себе самодостатнім народом, який, на думку автора, має здійснити космічну місію: "створити світ ясніший від брильянту, / Де схід і захід злучиться в любов!" [6, 2, 140]), саме тоді бездержавне, ілюзорне існування України зміниться новим, реальним, довгим та плідним існуванням держави.

Народження і смерть у міфах народів світу асоціюється зі сходом і заходом, і згідно з міфологічними уявленнями, що закріпились у релігійних культах, країна мертвих лежить на заході або під землею. Золоті ворота в однойменній містерії В.Пачовського є уособленням державності, а через своє забарвлення, як ми вже зазначали, розцінюються автором як сонце України. Тому їх зникнення є символом заходу сонця, а, отже, і смерті держави.

Якщо уважно перечитати поему, то можна побачити, що всі події у творі відбуваються переважно вночі, а сонце сходить (або світить) лише в окремих епізодах, коли з'являється надія на встановлення державності. Тобто, насправді Марко Проклятий не спускався у підземний світ: світ мертвих (пекло) – це світ цілком реальний, художньо вмотивований як втрата Україною державності.

У трагедії "Сон української ночі" ніч триває протягом майже всієї дії і лише в кінці твору "на небесах сонце сходить і осьвічує усьо кровавим блеском" [9, 289]. Криваве сонце є передвісником біди, нещасть, кровопролиття, до речі, так само як і в "Слові о полку Ігоревім", де "Тоді глянув князь / На яснеє Сонце – і побачив, / Що тьмою воно покрило..." [11, 4]. Таке перегукування міфічного часу з історичним є характерним для творчості В.Пачовського, адже часи мають тенденцію до повторення, циклічності.

Ще одним проявом метафори ночі є сліпота Марка Проклятого. Ніч присутня не тільки в художньому просторі твору, але й у душі Марка, а оскільки ніч асоціюється зі смертю, то фактично героя можна вважати мерцем – духовно він мертвий. Проте таку смерть героя автор розглядає як тимчасову. У поемі "Золоті ворота" Марко приречений на вічне блукання, аж допоки не спокутує свої гріхи і не поверне Україні самостійність. Отже, автор, спираючись на характерні для міфічного світогляду сприйняття циклічності часу, відображає своє уявлення про періодичність творення світу. Для В.Пачовського світ – це Україна, а моменти сакрального міфічного часу Першотворення у художньому світі поеми "Золоті ворота" – це апокаліпсисні перші десятиліття ХХ ст., коли на тлі історичних подій розгорталась шістсотлітня духовна історія української нації. Це є моменти прощення, очищення і повернення, коли за народними уявленнями "мертві мали змогу повернутися у світ живих, сподіваючись при новому творенні на цілком конкретне тривале повернення до життя" [4, 56] . Саме тому у художньому просторі поеми діють і міфологічні (Світовид, Вій, Михайлик), і історичні (Володимир, Гоголь, Шевченко), і містичні (Марко, Роксоляна) постаті, що, на думку автора, в історичний часз 1917 по 1922 рр. (а в міфологічному плані це сакральний час Першотворення) отримали ще одну можливість сповнити вищу ціль – збудувати власну державу.

Інший вияв "тимчасової смерті" – перебування у печері, представлений у драмі "Сон української ночі", де такі історичні постаті як Мазепа, Богун, Орлик, Залізняк, Гонта, Боян, Шевченко, Драгоманов тощо очікують сакрального часу Першотворення – це клич Б.Хмельницького до повстання – у печері, виковуючи золотий вінець та огнистий меч.

Ще одним символом потойбіччя стала ріка, яка у поемі "Сон української ночі" відділяє могилу-печеру від берега. Вона є своєрідною межею між світами: світом живих і світом мертвих. Там, у могилі-печері, знаходяться "заложні мерці" (гетьмани, полководці, громадські діячі, письменники, поети), що чекають на своє нове народження, щоб спокутувати гріхи, а до того вони не можуть звільнитися від прокляття.

Модель "тимчасової смерті" передбачає неодмінне відродження і оновлення героя, а разом з ним і відродження зруйнованого космосу, тобто перемоги життя над смертю. Проте подолати смерть, на думку В.Пачовського, може народження цілком нового, а не відродження старого.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Афанасьев А.И. Живая вода и вещее слово. – М.: Сов. Россия, 1998. – 512 с.

  2. Гуменна Д. Благослови, Мати!: Казка-есей. – репринт. вид. – К.: RM Academia, 1994. – 288 с.

  3. Элиаде М. Миф о вечном возвращении. Архетипы и повторяемость. Пер. с фр. – Санкт-Петербург, 1988. – 256 с.

  4. Забужко О. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу. – К.: Факт, 2001. – 160 с.

  5. Пачовський В. Автобіографія // Пачовський В. Зібрані твори: У 2 т. Т.1. – Філадельфія – Нью-Йорк – Торонто, 1985. – С.21.

  6. Пачовський В. Золоті ворота // Пачовський В. Зібрані твори: У 2т. Т.2. – Філадельфія – Нью-Йорк – Торонто, 1985. – С.63-398.

  7. Пачовський В. Ладі й Марені терновий вогонь мій... – Львів: Новітня бібліотека, 1913. – 193 с.

  8. Пачовський В. Роман Великий. Трагедія в п'яти діях. – 1918. – 288 с.

  9. Пачовський В. Сон української ночі. – Львів, 1903. – 294 с.

  10. Плачинда С.П. Словник давньоукраїнської міфології. – К.: Укр. письменник, 1993. – С.37.

  11. Слово о полку Ігоревім. Поема-епос. – Одеса: Друк, 1999. – 40 с.

  12. Турган О.Д. Українська література кінця ХІХ – початку ХХ ст. і античність (Шляхи сприйняття ізасвоєння). – Київ, 1995. – 175 с.

Loading...

 
 

Цікаве